Рішення № 59106846, 14.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8080/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Про стягнення 52 188,53 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № Ц-2/3-04/185-16 від 29.04.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі відповідач) про стягнення 52 188,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із залізничною накладною № 49466238 на адресу позивача 05.11.15. зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибули, зокрема, вагони № № 62199542, 53547030, 53531323, 52786233, 61014940, 60351152,66721812, 56619844, 54039524 з вантажем «кокс доменний», вантажовідправником яких є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Вказані вагони було видано позивачу із складанням відповідних комерційних актів, в яких зазначено про недостачу вантажу, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обовязків Державного підприємства "Донецька залізниця", зазначеної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.16. порушено провадження у справі № 910/8080/16 та призначено її до розгляду на 19.05.16.

В судовому засіданні 19.05.16. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

За результатами судового засідання 19.05.16. розгляд справи було відкладено на 14.06.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.16. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 14.07.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.16. було продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.16. змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Позивач в судове засідання 14.07.16. не зявився.

В судовому засіданні 14.07.16. відповідач проти позову заперечував.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, та з огляду на подане позивачем клопотання, суд вважає за можливе прийняти рішення у справі № 910/8080/16.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8080/16.

В судовому засіданні 14.07.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.12.14. між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», як постачальником, було укладено Договір поставки № МДМ-13.50-14-1291/127 (далі - Договір) на поставку коксової продукції.

Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», як вантажовідправником, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладною № 49466238 від 26.10.15. було відправлено, зокрема, вагони № № 62199542, 53547030, 53531323, 52786233, 61014940, 60351152,66721812, 56619844, 54039524 з вантажем «кокс доменний». Вантажоодержувачем за вказаною накладеною є позивач.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998. № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Вказані вище вагони були видані позивачу зі складанням комерційних актів від 05.11.15.: БН № 724413/1352, БН № 724414/1353, БН № 724415/1354, БН № 724416/1355, БН № 724417/1356, БН № 724418/1357, БН № 724419/1358, БН № 724420/1359, БН № 724421/1360 відповідно до статті 52 Статуту, в яких зафіксовано недостачу вантажу в кількості: 1550 кг, 1700 кг, 1750 кг, 1950 кг, 2300 кг, 2300 кг, 2350 кг, 2400 кг, 2850 кг. В технічному відношенні вагони прибули справні, течі вантажу немає.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 52 188,53 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням відповідних комерційних актів та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ Українська залізниця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15. № 735, ПАТ Українська залізниця утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14. № 200 Про утворення публічного акціонерного Українська залізниця. Відтак, на думку позивача, відповідач є правонаступником усіх прав і обов'язків, зокрема Державного підприємства Донецька залізниця.

З огляду на що, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 52 188,53 грн. саме з відповідача у справі.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ПАТ Українська залізниця є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником прав і обовязків ДП Донецька залізниця, яка на даний час існує, як юридична особа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завданні у результаті цього збитки

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998. № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що вагони № № 62199542, 53547030, 53531323, 52786233, 61014940, 60351152,66721812, 56619844, 54039524 були прийняті до перевезення Державним підприємством Донецька залізниця та видані позивачу із складенням комерційних актів від 05.11.15.: БН № 724413/1352, БН № 724414/1353, БН № 724415/1354, БН № 724416/1355, БН № 724417/1356, БН № 724418/1357, БН № 724419/1358, БН № 724420/1359, БН № 724421/1360, в яких зазначено про недостачу вантажу.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП Донецька залізниця у спірних правовідносинах, з огляду на викладене далі.

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14. № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ Укрзалізниця, реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15. № 735.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.14. № 200 Про утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Отже, сама по собі вказівка, яка міститься в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.14. № 200 та статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.15. у справі № 34/16, від 23.02.16. у справі № 905/2470/15.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14. № 200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Крім цього, в п.5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.14. № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.14. № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця.

Державне підприємство Донецька залізниця знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, ПАТ Укрзалізниця не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.14. № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства Донецька залізниця до відповідача, суд дійшов висновку до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.16.

Суддя Т.М. Ващенко