Рішення № 59106843, 06.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/4760/16

Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Джурчі

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 18.04.2014р.;

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 06 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Джурчі (відповідач) про стягнення 3 427 718, 00 грн. основного боргу, 376 671,66 грн. пені, 184 713,44 грн. 3% річних, 2 532 011,88 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на купівлю-продаж природного газу №13-276-Н від 04.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/4760/16. Розгляд справи призначено на 11.04.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. розгляд справи відкладено на 01.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. розгляд справи відкладено на 22.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №13-276-Н, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі на умовах цього Договору.

Продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 5 430 000 куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: в січні 950 000 куб.м; в лютому 1 050 000 куб.м; в березні 800 000 куб.м; в квітні 444 000 куб.м; в травні 110 000 куб.м; в червні 55 000 куб.м; в липні 55 000 куб.м; в серпні 43 000 куб.м; в вересні 43 000 куб.м; в жовтні 340 000 куб.м; в листопаді 770 000 куб.м; в грудні 770 000 куб.м (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (стаття 11 Договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди, а саме: № 1 від 20.06.2013 року, № 2 від 04.01.2013 року, №3 від 31.12.2013 року, якими сторони змінювали ціну природного газу та уточнювали предмет Договору, строку його дії, кількість та якість газу, порядок здійснення оплати за газ, відповідальність сторін Договору.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору на купівлю-продаж природного газу №13-276-Н від 04.01.2013 року щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, у звязку із чим просить стягнути з останнього 3 427 718 грн. основного боргу за період з січня 2013 року по лютий 2016 року, 376 671,66 грн. пені, 184 713,44 грн. 3% річних, 2 532 011,88 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання Договору №13-276-Н від 04.01.2013 року ним протягом січня-грудня 2013 року, січня-лютого 2014 року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 9 034 142,01 грн., проте оплачено останнім лише 5 606 424,01 грн. Як на докази своїх тверджень позивач посилається на акти приймання-передачі, реєстри обсягу поставленого газу та податкові накладні.

Однак, з поданих позивачем доказів по справі, а саме підписаних сторонами Договору актів прийому-передачі від 28.02.2013 року на суму 220 088,15 грн., від 30.04.2013 року на суму 98 466,59 грн., від 31.05.2013 року на суму 18 835,21 грн., від 30.06.2013 року на суму 151 679,20 грн., від 31.07.2013 року на суму 185 695, 67 грн., від 31.08.2013 року 171 501, 23 грн., від 30.09.2013 року на суму 298 602,24 грн., від 31.10.2013 року на суму 1 038 108,50 грн., від 31.12.2013 року на суму 1 807 995, 19 грн., від 28.02.2014 року на суму 1 608 465, 18 грн., вбачається факт поставки відповідачу природного газу на загальну суму 5 599 437,16 грн.

Підписання актів, з урахуванням п.3.3. та п.3.4. Договору, є за своєю природою документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі природного газу з чого виникає обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

У п.п. 2.4, 2.5 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, податкові накладні, як і реєстри обсягу поставленого газу, складаються в односторонньому порядку та не є первинним бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять відомості про господарську операцію які підтверджували б її здійснення, а тому дані документи не можуть вважатися належними доказами передачі позивачем відповідачу товару.

Отже, суд не погоджується з висновком позивача про те, що відображення у податковому обліку та реєстрах обсягу поставленого газу даної господарської операції є підтвердженням того, що така господарська операція фактично здійснена.

Крім того, судом з наявного в матеріалах справи реєстру прийнятих платежів НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «Джурчі» встановлено, та не заперечується позивачем, факт оплати відповідачем поставленого природного газу за Договором №13-276-Н від 04.01.2013 року на суму 5 606 424,01 грн.

Таким чином, з урахуванням підтвердженого матеріалами справи обсягу поставленого природного газу (5 599 437,16 грн.) та обсягів оплаченого природного газу (5 606 424,01 грн.), суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №13-276-Н від 04.01.2013 року на момент звернення до суду із позовом, а отже відсутні підстави стягнення з відповідача заявлених сум.

Нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог та про відмову у їх задоволенні з покладанням судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/4760/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.07.2016р.

СуддяОСОБА_2