Рішення № 59106677, 15.07.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.2016 Справа № 907/930/15

Головуючий суддя Івашкович І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау

до українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Карпати, м. Чоп

про визнання за Акціонерним товариством „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау права приватної спільної часткової власності з часткою 60% на обєкт нерухомого майна комплекс (тип обєкта), а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані по вул. Свободянська (колишня вул. Колгоспна), №3 у смт. Батьово Берегівського району

Головуючий суддя Івашкович І.В.

представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 23.01.2015р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 28.10.2015р.

У судовому засіданні 23.06.2016р. за участі представників: від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 23.01.2015р., від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 28.10.2015р., оголошувалась перерва до 04.07.2016р. 14:00 год.

У судовому засіданні 04.07.2016р. за участі представників: від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 23.01.2015р., від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 28.10.2015р., оголошувалась перерва до 11.07.2016р. 14:00 год.

У судовому засіданні 11.07.2016р. за участі представників: від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 23.01.2015р., від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 28.10.2015р., оголошувалась перерва до 15.07.2016р. 11:00 год.

Суть спору: Акціонерне товариство „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау звернулось з позовом до українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Карпати, м.Чоп про визнання за Акціонерним товариством „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау права приватної спільної часткової власності з часткою 60% на обєкт нерухомого майна комплекс (тип обєкта), а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані по вул. Свободянська (колишня вул. Колгоспна), №3 у смт. Батьово Берегівського району (з урахуванням поданої в порядку ст.22 ГПК України заяви про зміну предмета позову) .

Позовні вимоги позивач обгрунтовує, посилаючись на ті обставини, що згідно з Договором про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001р. з додатковою угодою від 19.12.2001р., укладеним між відповідачем українсько-австрійським підприємством у формі ТОВ "Термінал Карпати", м.Чоп Закарпатська область та акціонерним товариством СВТ Союзвнештранс Холдинг АГ (SVT Sojuzvneshtrans Holding AG) (ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау, відповідно до законодавства України було засноване просте товариство (без прав юридичної особи). Предмет спільної діяльності - реконструкція та будівництво критого перевантажувального комплексу по залізничній станції "Батьово" Львівської залізниці з метою його подальшої експлуатації. Такий комплекс фактично було збудовано у 2002-2004рр., після завершення будівництва до теперішнього часу здійснюється його комерційна експлуатація. За умовами Договору про спільну інвестиційну діяльність та згідно з чинним законодавством України особою, відповідальною за ведення будівництва, експлуатацію комплексу на території України, облік та сплату податків, оформлення відповідних документів, є український учасник, тобто відповідач.

Договором про спільну інвестиційну діяльність передбачено внесок АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" в розмірі 3 000 000 000 дол. США у вигляді обладнання, будівельних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, однак фактичний його внесок у створення спільного майна за період 2002-2003 р.р. склав 3 734 030,79 дол. США.

Посилаючись на ст. ст.112, 432 Цивільного кодексу УРСР, ст. 355, 1134 Цивільного кодексу України, п.п.1.2, 6.2 Договору про спільну інвестиційну діяльність, позивач зазначає, що побудований об"єкт нерухомого майна належить до спільної часткової власності сторін договору. Відповідно до п.6.2 договору спільна часткова власність сторін договору розподіляється в таких частках: український учасник (ТОВ "Термінал Карпати") - 40%, іноземний учасник ("SVT Sojuzvneshtrans Holding AG")-60%.

Позивач АТ „SOTRA HOLDING AG вказує, що він є правонаступником усіх прав та обов"язків компанії "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" внаслідок проведеної процедури реорганізації за укладеним 24.11.08 між компаніями "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" та „SOTRA HOLDING AG договором про приєднання АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" до АТ „SOTRA HOLDING AG згідно з передавальним балансом станом на 30.06.08. Внаслідок процедури реорганізації реєстрація АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" у торговельному реєстрі кантону Аппенцель-Ауссерроден 04.12.08 припинена, про що 10.12.08 здійснено офіційну публікацію.

05.02.15 позивач звернувся до відповідача з листом з долученням відповідних документів, яким повідомлено про факт правонаступництва за усіма правами та обов"язками АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", в т.ч. і по Договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001р, а також запропоновано викупити частку позивача у спільному майні відповідно до умов п.8.2 Договору про спільну інвестиційну діяльність. При відмові від оферти позивача запропоновано відповідачу актуалізувати положення договору внесенням коректив в частині реквізитів іноземного учасника, повідомити про розмір належних позивачу дивідендів та надати документи про фінансово-господарську діяльність простого товариства за 2005-2014 р.р., в т.ч. правовстановлюючі документи на майно, що є спільною частковою власністю сторін.

Однак, ухилившись від вирішення поставлених позивачем питань та пропозиції їх дружнього врегулювання, відповідач неодноразово ставив перед позивачем вимоги про надання доказів правонаступництва АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" за Договором про спільну інвестиційну діяльність, хоча йому було надано витребувані документи, відповідно до яких за результатами проведеної за законодавством Швейцарії процедури реорганізації позивач став єдиним правонаступником АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG". При цьому застосоване швейцарське матеріальне право не передбачає поіменної вказівки активів, щодо яких здійснюється правонаступництво, якщо вони передаються одній юридичній особі. В даному випадку мало місце повне приєднання однієї юридичної особи до іншої, з переходом всіх активів правопопередника до правонаступника.

Оскільки надані відповідачу документи доводять, що позивач є повним правонаступником припиненого АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", позивачем запропоновану відповідачу припинити визнання його прав, скликати на 06.07.15 правління спільної діяльності, надіслано оферту про укладення додаткової угоди до Договору про спільну інвестиційну діяльність з метою врегулювання положень про правонаступництво позивача по цьому Договору, вказано нові платіжні реквізити для проведення розрахунків між сторонами, відкориговано зміст арбітражного застереження.

Однак, відповідач, вважаючи, що за даними передавального балансу від 30.06.08 сума інвестицій іноземного учасника є суттєво меншою 3 млн. дол. США, вимагав надання додаткових доказів правонаступництва позивача.

Не погоджуючись із позицією відповідача та вважаючи її необгрунтованою, позивач наголошує, що тим самим відповідач, який продовжує ігнорувати законні вимоги позивача, не погоджує зміни до Договору про спільну інвестиційну діяльність, не підтверджує право позивача на спільне майно, порушує вимоги ст.41 Конституції України, ст. ст. 355, 357,1131, 1134 Цивільного кодексу України, ст. ст.134, 176 Господарського кодексу України, ч.5 ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

Позивач посилається на отримання за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчудження об"єктів нерухомого майна №38181592 від 27.05.15 відомостей щодо основного активу простого товариства - нерухомого майна, а саме: комплексу будівель і споруд ( в т.ч. критого перевантажувального автомобільно-залізничного терміналу), розташованого по вул. Свободянська, 3 в смт.Батьово, Берегівського району Закарпатської області (реєстраційний номер майна 4596711), інформації про реєстрацію вказаного комплексу 04.02.2004р. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №242544, виданого 03.02.04 виконкомом Батівської селищної ради, де зазначено власником лише відповідача з часткою 1/1, однак з одночасним посиланням на колективну власність і спільну інвестиційну діяльність відповідача з фірмою АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", що на думку позивача створює потенційні ризики порушення його прав як правонаступника АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", не відповідає приписам ст. ст. 112, 432 ЦК УРСР, ст. ст. 355, 1134 ЦК України, п.п. 1.2, 6.2 Договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001р.

Посилаючись на викладені у позовній заяві мотиви, позивач обгрунтовує своє право на звернення відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України до суду із позовом про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015 по справі №907/930/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016, у задоволенні позову Акціонерного товариства „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау до Українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» про визнання права приватної спільної часткової власності за Акціонерним товариством "SOTRA HOLDING AG", ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау з часткою 60% на обєкт нерухомого майна комплекс (тип обєкта), а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані по вул. Свободянська (колишня вул. Колгоспна), №3 у смт. Батьово Берегівського району відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 по справі №907/930/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

У відповідності до проведеного 31.05.16 автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №907/930/15 розподілено судді І.В.Івашкович.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.06.16 (головуючий суддя Івашкович І.В.) справу №907/930/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.06.16.

У судових засіданнях 23.06.16, 04.07.16, 11.07.16 за участю уповноважених представників обох сторін судом в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 04.07.16 розпочато розгляд справи по суті.

До початку розгляду справи по суті представником позивача подано письмові додаткові пояснення, якими наведено додаткові обгрунтування позовних вимог з урахуванням вказівок, що місяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.16. Окрім того, представником позивача до початку розгляду справи по суті подано ряд клопотань від 21.06.16 про витребування доказів, в т.ч. клопотання про витребування документів від Закарпатської митниці ГУ ДФС, від Сектору у справах державної реєстрації Берегівської районної державної адміністрації, від Закарпатської обласної державної адміністрації, від Ужгородського районного та Закарпатського обласного управлінь статистики, від Ужгородської ОДПІ ДФС у Закарпатській області, а також про витребування додаткових документів від відповідача.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті подано письмовий відзив на позов, який доповнено додатково поданим відзивом від 11.07.16. Представником відповідача також подано письмове клопотання від 04.07.16. Згідно з поданим клопотанням відповідач, з огляду на необхідність встановлення змісту, доктрини та судової практики нормативного врегулювання правовідносин злиття акціонерних товариств в Швейцарії, порядку передачі активів та пасивів, реєстрації переходу таких прав, просить звернутися до компетентного органу ОСОБА_1 Конфедерації через Міністерство юстиції України із судовим дорученням про надання правової допомоги із застосуванням при цьому Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства та додаткового протоколу до неї.

Вирішення зазначених клопотань сторін судом відкладено на стадію після початку розгляду справи по суті.

Після початку розгляду справи по суті представником позивача викладено зміст та обгрунтування позовних вимог. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримано в повному обсязі. Посилається в обгрунтування позовних вимог на викладені у позовній заяві обставини та додані документальні докази. Згідно з додатковими поясненнями, викладеними з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, що містяться у постанові від 11.05.16, вважає, що позовна давність на позов про визнання права власності не поширюється, оскільки пред"явлені на підставі ст.392 ЦК України позови пов"язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, тут йдеться про абсолютний та безстроковий характер права, а також про постійне його порушення (невизнання). Позивач також наводить обгрунтвання набуття права спільної часткової власності на спірне майно правопопередником.

Клопотання про витребування доказів представником позивача підтримано.

Представником відповідача позовні вимоги заперечено в повному обсязі з посиланням на підстави і їх документальне обгрунтування згідно з відзивом на позов та доданими до відзиву документами. Зокрема, з огляду на наведені позивачем, з посиланням на договір про приєднання СВТ до позивача згідно з передавальним балансом станом на 30.06.2008р., обставини правонаступництва за СВТ, в т.ч. в частині речових прав на частку у нерухомому майні, відповідач наголошує, що питання правоздатності та дієздатності компанії СВТ, а також компанії "Сотра Холдинг АГ", відносини щодо припинення СВТ та його правонаступництва, відповідно до приписів ст. ст. 25, 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" вирішується за законодавством ОСОБА_1 Конфедерації. Такими відповідними законодавчими актами ОСОБА_1 Конфедерації є Цивільний кодекс ОСОБА_1 Конфедерації, ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", та сам Договір про злиття. Стверджує, що наявний в матеріалах справи текст Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", перекладений на українську мову, який подано позивачем, не відповідає дійсному змісту в частині викладу змісту норми ст.22 (у наданому позивачем тексті у ст.22 передбачається, що злиття набирає чинності з дати державної реєстрації у торговому реєстрі, і з цього моменту всі активи і пасиви приймаючого товариства в силу закону переходять до приймаючого товариства. однак, дійсним відповідач вважає зміст, відповідно до якого з моменту державної реєстрації злиття в торговому реєстрі всі активи і пасиви підлягають передачі приймаючому товариству). Вважає, що з"ясування дійсного змісту норм Закону про приєднання, їх доктринального тлумачення та застосування в ОСОБА_1 Конфедерації має вирішальне значення для правильного вирішення спору. В контексті висновків касаційного суду наголошує, що обставини автентичності перекладу судом не досліджувалось. Касаційний суд виходив з того, що норми Закону про злиття дійсно підлягають застосуванню. Дослідження змісту норм Закону про злиття та доктрини їх застосування вважає обов"язковим та таке не суперечить вказівкам касаційного суду.

Окрім того, відповідач вказує на відсутність доказів здійснення ним у спільну діяльність свого внеску згідно з п.5.1 Договору №152/01, а саме: передачі перевантажувальної рамки площею 40240 кв.м, з чого можна дійти висновку, що така рампа не передавалась ТОВ "Термінал Карпати", а реконструкція її була проведена не у відповідності до Договору №152/01. Оскільки реконструкція могла проводитись не у відповідності до Договору №152/01, то на спірне майно не поширюються умови цього Договору. У додатково наданому відзиві відповідач наводить доводи про те, що реконструкція майна - перевантажувальних рамп, яке належало відповідачу та знаходилось у с. Батєво Берегівського району, розпочалась до виникнення спірних правовідносин, а отже реконструкція спірного майна розпочата не в межах Договору №152/01. Наводить також посилання на укладений між ТОВ "Термінал Карпати", як Інвестором, та Закарпатською обласною державною адміністрацією, як Органом управління, Договір на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку №70/2002 від 25.06.2002р. Стверджує також, що визначена у Договорі №152/01 мета сторонами не була досягнута, перевантажувальний комплекс, який визначений п.5.1, не збудований та в експлуатацію не зданий, спірне майно не відповідає параметрам майнового комплексу у розумінні умов Договору №152/01, а тому застосування щодо спірного майна цього Договору є безпідставним. Зазначає, що вартість обладнання, яке поставлялось на митну територію України згідно наданих позивачем ВМД є меншою, ніж визначена Договором №152/01. Наданий позивачем протокол, де зазначено що субпідрядник іноземного учасника "Alpine Mayreder Bau GmbH" повністю виконала свої зобов"язання згідно Договору №152/01 від 15.01.2002р. по поставці стальних конструкцій для спорудження критого перевантажувального терміналу, не є належним та допустимим доказом.

Згідно з додатково наданими поясненнями від 04.07.16 відповідач стосовно питань правонаступництва СВТ обгрунтовує позицію про те, що оскільки судом на даний момент зміст нормативних актів, доктрина та практики їх застосування в Швейцарії в порядку ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право не встановлено", то до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне право України. Посилаючись на відповідні положення ст. ст.104, 105, 107 Цивільного кодексу України, стверджує, що позивач не набув та не міг набути прав щодо спірного майна, оскільки таке майно на момент припинення СВТ не належало йому, не відображалось в переліку активів підприємства, що підтверджується передавальним балансом. Такий баланс не затверджений засновниками СВТ, що вказує на невідповідність передавального балансу вимогам українського матеріального закону, а отже на недоведеність позовних вимог.

Відповідач подав заяву від 11.07.16 про застосування позовної давності та відмову у позові з цих підстав. Зокрема, посилаючись на ст. ст. 256, 257, 258, 267 Цивільного кодексу України, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності тривалістю три роки, вважаючи, що такий строк на час подання позову сплив. При цьому наголошує, що права власності, в т.ч. право власності осіб, які перебувають у зобов"язальних правовідносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов"язального права. Посилається на відповідну практику Європейського суду з прав людини з питань застосування наслідків спливу позовної давності, а також правові позиції Верховного Суду України.

Підтримуючи заперечення проти позову, представник відповідача наполягає на задоволенні клопотання про звернення до компетентного органу ОСОБА_1 конфедерації із судовим дорученням про надання інформації стосовно змісту норм законодавства ОСОБА_1 Конфедерації. Додатково до раніше поданого клопотання подав клопотання від 13.07.16, згідно з яким наполягаючи на необхідності встановлення змісту законодавства ОСОБА_1 Конфедерації та кантону Аппенцель-Ауссерроден з питань реорганізації акціонерних товариств, порядку передачу активів і пасивів в результаті реорганізації, позовної давності щодо вимог про майно та з правовідносин реорганізації акціонерних товариств, відображення в обліку даних щодо активів або пасивів товариств, визначення статусу майна, переданого приймаючому товариству в результаті реорганізації, просить звернутися із відповідним судовим дорученням до компетентного органу, а саме: до Департаменту юстиції, поліції та військових справ кантону Аппенцель-Ауссерроден ОСОБА_1 Конфедерації та до Міністерства юстиції та поліції в ОСОБА_1 Конфедерації. При цьому обгрунтовує мотиви, за яких доказом встановлення дійсного змісту норм не може бути поданий позивачем переклад тексту Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", а також юридичний висновок, наданий Пітером Коттом, який визначений як адвокат, допущений до заняття адвокатською діяльністю в Швейцарії.

Представником відповідача подано також клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питань: чи було використано при будівництві (реконструкції) нерухомого майна - комплексу будівель і споруд по вул.Свободянській, 3 , смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області обладнання, ввезене на митну територію України "Союзвнештранс Холдинг АГ" відповідно до наявних в матеріалах справи вантажно-митних декларацій; в якій частині та обсязі таке обладнання використано при реконструкції майна; чи є споруда по вул. Свободянській, 3, смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області рухомою або нерухомою річчю.

Представник позивача заперечив проти заявленого з боку відповідача клопотання про звернення із судовим дорученням до компетентного органу ОСОБА_1 Конфедерації для встановлення змісту норм Закону про приєднання, їх доктринального тлумачення та застосування в ОСОБА_1 Конфедерації. Зазначив, що в матеріалах справи наявний належний до застосування переклад Закону ОСОБА_1 Конфедерації ""Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", який застосовано судами усіх інстанцій при першому розгляді справи. Наголошує, що судом касаційної інстанції у постанові від 11.05.16 констатовано висновки з питань правонаступництва внаслідок приєднання компанії "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" до „SOTRA HOLDING AG. Такі висновки мотивовано із застосуванням відповідних положень Закону ОСОБА_1 конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", а відтак наявний у справі переклад є належним підтвердженням змісту норм відповідного закону ОСОБА_1 Конфедерації. Представник відповідача стверджує, що подані відповідачем клопотання про звернення із судовим дорученням для встановлення змісту норм матеріального права ОСОБА_1 Конфедерації є безпідставними та спрямовані на затягування розгляду справи.

Представником позивача заявлено заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Вважає, що обгрунтовані підстави для призначення ініційованої відповідачем експертизи відсутні, оскільки наявні в справі документи повністю підтверджують факт здійснення компанією "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" інвестиційного внеску згідно Договору №152/01 від 19.12.2001р., а також реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу по залізничній станції "Батьово" Львівської залізниці, що є предметом вказаного договору.

Заперечуючи доводи відповідача по суті позовних вимог, представник позивача наголошує, що підстави заявлених відповідачем заперечень не підтверджено належними доказами, грунтуються на припущеннях, а отже жодним чином не спростовують законні вимоги позивача.

Розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, суд констатує висновки про їх відхилення, оскільки такі клопотання не відповідають вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, представником позивача не надано доказів, що підтверджують вчинення дій, спрямованих на отримання відповідних документів самостійно, а також неможливість отримати докази, зазначені у клопотанні. Окрім того, позивачем не обгрунтовано, які саме первинні обставини, що безпосередньо входять до предмету доказування з огляду на предмет даного спору, можуть підтвердити такі докази. Фактично заявлені представником позивача клопотання стосуються витребування непрямих доказів, які за своїм змістом можуть містити деякі окремі відомості, що можуть бути додатковим підтвердженням існування обставин, на яких грунтуються заявлені вимоги. Натомість за правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона самостійно несе тягар доказування тих обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Відтак, кожна сторона повинна надати докази, що підтверджують покладені в основу доводів чи заперечень матеріально-правові факти.

Судом відхилено заявлене представником відповідача клопотання про звернення до компетентного органу ОСОБА_1 Конфедерації із судовим дорученням стосовно встановлення змісту норм законодавства ОСОБА_1 Конфедерації та кантону Аппенцель-Ауссерроден, виходячи з наступного.

Так, згідно з поданим представником відповідача клопотанням необхідність звернення із судовим дорученням для встановлення змісту норм права ОСОБА_1 Конфедерації мотивовано тим, що наданий позивачем переклад на українську мову Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна" не відповідає дійсному змісту, зокрема, в частині викладу змісту норм ст.22.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Матеріали даної справи містять текст Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", в т.ч. викладений німецькою мовою та переклад на українську мову, виконаний перекладачем ОСОБА_4 Бюро перекладів "асТра+" (свідоцтво про державну реєстрацію №26460010002000855).

Дана справа перебуває у провадженні господарського суду Закарпатської області (головуючий суддя Івашкович І.В.) на новому розгляді згідно з постановою Вищого господарського суду України від 11.05.16.

При попередньому розгляді даної справи суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій при констатації відповідних висновків з питань правонаступництва внаслідок проведеної процедури реорганізації "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" шляхом приєднання до „SOTRA HOLDING AG, застосовано, в т.ч. норми Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", як норми матеріального права, текст якого з перекладом на українську мову наявний в матеріалах справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.05.16, винесеній за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.16 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.16, з посиланням на зміст ст.22 Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна" констатовано відповідні висновки стосовно доведення позивачем факту правонаступництва прав і обов"язків компанії "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" за Договором №152/01. Зокрема, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, судом касаційної інстанції констатовано, що такі висновки суперечать ст.22 Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", відповідно до якої злиття набирає чинності з дати реєстрації у торговому реєстрі, і з цього моменту всі активи та пасиви товариства, що входить, в силу закону переходять до приймаючого товариства, а також п. 1 договору приєднання, відповідно до якого позивач прийняв від компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» все майно товариства з усіма активами та пасивами. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що відображення у бухгалтерському обліку інвестицій не за собівартістю і наявність відмінностей між первісною вартістю інвестицій та їх балансовою вартістю не свідчить про відсутність у товариства, що приймає інше товариство (п. 1 літ. а ст. 13 Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації «Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна»), прав або втрату цих прав на всі активи та пасиви товариства, оскільки реорганізація юридичної особи шляхом приєднання (злиття) за законодавством ОСОБА_1 Конфедерації має наслідком лише універсальне правонаступництво (повне), яке не передбачає перехід від одного до іншого суб'єкта лише окремих прав і обов'язків (сингулярне (часткове) правонаступництво).

У відповідності до ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України врегульовано межі перегляду справи в касаційній інстанції та встановлено, що касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Натомість, згідно з постановою від 11.05.16, скасовуючи судові акти попередніх інстанцій та передаючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд із зазначенням обов"язкових до виконання вказівок в частині вирішення питання набуття компанією «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» права приватної спільної часткової власності з часткою 60% на спірний об"єкт та застосування позовної давності, суд касаційної інстанції констатує відповідні висновки щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", які при розгляді даної справи застосовуються як норми матеріального права. Однак, при цьому судом касаційної інстанції не вказано на неправильність змісту норм вказаного Закону.

Виходячи з вищевикладеного, з огляду на положення ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право", суд вважає, що зміст норм права іноземної держави - ОСОБА_1 Конфедерації, що застосовуються при розгляді даної справи як норми матеріального права, є встановленим, а тому не вбачається підстав для вжиття судом при новому розгляді справи заходів, передбачених ч.2 ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд не вбачає підстав для його задоволення. Клопотання мотивоване необхідністю вирішення питань використання при будівництві (реконструкції) нерухомого майна - комплексу будівель і споруд по вул.Свободянській, 3 , смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області обладнання, ввезеного на митну територію України "Союзвнештранс Холдинг АГ", в якій частині та обсязі таке обладнання використано, чи є споруда по вул. Свободянській, 3, смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області рухомою або нерухомою річчю.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Зокрема, необхідність призначення експертизи може бути визначено судом для оцінки наявних у справі доказів, які є взаємно суперечливими.

Відповідач обгрунтовує необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення виконання сторонами Договору №152/01 умов цього договору, зокрема, щодо спорудження спірного майна та їх внеску. Наголошено на неспроможності доведення факту належного виконання Договору №152/01 самим позивачем, який заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи.

Разом з тим, відповідачем при наведенні у клопотанні узагальнених тверджень про недоведеність позивачем виконання умов Договору №152/01, існування справжньої необхідності у призначенні експертизи належним чином не обгрунтовано, будь-яких доказів, які б вказували на неузгодженість із наданими позивачем доказами не надано. При розгляді вказаного клопотання відповідача слід також врахувати, що за клопотанням позивача питання призначення судової експертизи для з"ясування питань участі сторін Договору №152/01 в інвестуванні реконструкції та будівництва спірного об"єкту (тобто, питань, тотожних поставленим у клопотанні відповідача) було предметом аналізу та оцінки судів при попередньому розгляді справи. У задоволенні такого клопотання позивача судами першої та апеляційної інстанцій відмовлено. У постанові Вищого господарського суду України від 11.05.16 не вказано на неправильність застосування судами попередніх інстанцій при розгляді та вирішенні клопотання про призначення експертизи процесуально-правових норм, передбачених ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд надає правову оцінку встановлених фактичних обставин справи в їх сукупності, з урахуванням при цьому вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2016р. та в силу ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов"язковими для суду першої інстанції при новому розгляд справи, та

констатує такі висновки:

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Термінал Карпати" (Український учасник) та фірмою СВТ Союзвнештранс Холдинг АГ («SVT Sojuzvneshtrans Holding AG») (Іноземний учасник) укладено Договір №152/01 від 19.12.2001р. про спільну інвестиційну діяльність.

Відповідно до Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (затв. постановою КМУ від 30 січня 1997 р. N 112) здійснено державну реєстрацію вказаного Договору №152/01, що підтверджується наявними в матеріалах справи картками державної реєстрації договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001 р. та змін до нього, які наявні в реєструючому органі - Закарпатській обласній державній адміністрації (№ 1321-248-6-180 від 10.06.02 р., №1321-248-6-220 від 10.11.03 р., № 1321-248-6-223 від 05.12.03 р., № 1321-248-6-224 від 08.12.03 р.).

Згідно з умовами вказаного Договору між сторонами досягнуто домовленість організувати сумісну інвестиційну діяльність з реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу на станції "Батьово" Львівської залізниці з метою його подальшої експлуатації. Сторонами погоджено, що Український учасник та Іноземний учасник будуть розпоряджатися на праві спільної часткової власності створеним в результаті спільної інвестиційної діяльності майном (критим перевантажувальним комплексом), а також розподіл прибутку буде відбуватися пропорційно їх часткам, які будуть належати кожному з ним у спільному майні.

Договором встановлено (п.5), що для організації сумісної діяльності сторони мають здійснити внески, а саме:

- внесок Українського учасника здійснюється передачею перегрузочної рампи на станції "Батьово" Львівської залізниці загальною площею 40,240 кв.м, яка належить йому на праві власності, а також передачею грошових коштів в розмірі 2 000000 дол. США;

- внесок Іноземного учасника здійснюється в формі поставок на адресу Українського учасника обладнання, будівельних матеріалів та інших матеріально-технічних цінностей на суму 3000000 дол. США, перелік яких та умови поставки визначаються додатковими угодами до Договору.

Сторонами передбачено, що внески сторін є їх спільною частковою власністю до закінчення даного Договору. Після завершення реконструкції і будівництва критий перевантажувальний комплекс та інше майно, придбане в результаті спільної інвестиційної діяльності, є спільною частковою власністю учасників в наступних частках:

- частка Українського учасника складає 40%;

- частка Іноземного учасника складає 60%.

Із фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що Іноземним учасником виконано свої зобов'язання щодо інвестиційного внеску у сумісну діяльність відповідно до умов Договору №152/01 з урахуванням умов укладених сторонами додаткових угод від 19.12.2001, від 03.11.2003, від 15.05.2002, від 15.05.2003.

Іноземним учасником «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» виконано свої зобов"язання шляхом здійснення на митну територію України поставок обумовленого Договором №152/01 обладнання, комплектуючих, будівельних матеріалів, як іноземних інвестицій, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції (№1321-248-3-6-168 від 31 грудня 2003 року), специфікованих рахунків та пакувальних листів на поставки товарно-матеріальних цінностей в рахунок внеску позивача у спільну діяльність, узагальненої відомості фінансування внеску до спільної інвестиційної діяльності та вантажних митних декларацій, що складалися при митному оформленні внеску позивача у спільну інвестиційну діяльність (т.1, а.с.67-308). Згідно вантажно-митних декларацій, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджено, що поставки відповідного обладнання, комплектуючих, будівельних матеріалів здійснювались постачальником "СВТ Союзвнештранс Холдинг АГ" через зазначених у деклараціях третіх осіб (за поясненнями позивача - безпосередніх виробників відповідного товару) на адресу отримувача ТОВ "Термінал Карпати" з посиланням на Договір №152/01 про спільну інвестиційну діяльність та відповідні додатки до нього.

Матеріалами справи підтверджено, що за рахунок внесків учасників Договору №152/01, в т.ч. інвестиційного внеску іноземного учасника «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG», було здійснено реконструкцію та будівництво критого перевантажувального комплексу, що розміщений за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт.Батьово, вул. Свободянська,3. Беззаперечним доказом здійснення будівництва вказаного комплексу саме за рахунок спільної інвестиційної діяльності сторін Договору №152/01 є документально підтверджений факт реєстрації права власності на даний об"єкт відповідно до рішення №3 від 28.01.2004р. Батьовської селищної ради та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №242544, де міститься посилання на спільну інвестиційну діяльність ТОВ "Термінал Карпати" та фірми "СВТ Союзвнештранс Холдинг АГ".

Звіт про роботу спільної інвестиційної діяльності між "Термінал Карпати" та фірми "СВТ Союзвнештранс Холдинг АГ" за 2004 рік (копія наявна в матеріалах справи, т.2, а.с.200) містить відомості про те, що Державною митною службою України визнано належне СІД складське приміщення, загальною площею 2205 кв.м, та 12.03.2004р. СІДу видана Ліцензія №30500/013 СВ-00949 на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, з метою отримання при здійсненні спільної інвестиційної діяльності за Договором №152/01 пільг, передбачених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області", ТОВ "Термінал Карпати" укладено з Закарпатською обласною державною адміністрацією Договір №70/2002 від 25.06.2002р. на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку. Саме з підстав укладення вказаного договору СІД при реалізації Договору №152/01 було надано відповідні пільги з митного регулювання та оподаткування.

Наведеними вище фактичними обставинами і матеріалами справи в сукупності підтверджується виконання сторонами Договору №152/01 та здійснення за рахунок їх інвестиційних внесків реконструкції та будівництва передбаченого договором критого перевантажувального комплексу по вул. Свободянській, 3 смт.Батьово Берегівського району Закарпатської області.

Згідно з умовами п. 10.1 Договору №152/01 даний договір регулюється та укладено у відповідності до законодавства України.

Відносини сторін, що виникли з Договору №152/01 за правовою природою відповідають договору про сумісну діяльність, та на час укладення Договору №152/01 підпадали під регламентацію норм гл.38 Цивільного кодексу Української РСР. Ст.432 ЦК УРСР, зокрема, передбачалось, що грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до прав і обов"язків сторін Договору №152/01 застосовуються положення цього Кодексу.

Відносини спільної діяльності регулюються положеннями гл.77 Цивільного кодексу України. Договір, згідно з яким сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, підпадають під ознаки договору простого товариства.

За приписами ст.1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно зі ст.357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

За змістом умов Договору №152/01 сторонами досягнуто домовленість про те, що їх внески є спільною частковою власністю, а після завершення реконструкції та будівництва критий перевантажувальний комплекс та інше створене або придбане в результаті спільної інвестиційної діяльності майно є їх спільною частковою власністю в таких частках: Українського учасника - 40%, Іноземного учасника - 60%.

Відтак, виходячи з приписів вищенаведених правових норм та умов Договору №152/01, створене за в результаті спільної інвестиційної діяльності сторін Договору №152/01 майно - перевантажувальний комплекс по вул. Свободянській, смт.Батьово Берегівського району Закарпатської області перебуває в режимі спільної часткової власності із відповідною встановленою договором часткою кожного з них. При цьому така частка визначається саме виходячи із встановленого у Договорі №152/01 розміру, а не з урахуванням конкретного розміру вкладу кожного з учасників, як про це неодноразово стверджував представник відповідача, наголошуючи на необхідності з"ясування конкретного виду та розміру фактичного внеску кожного учасника, в т.ч. з цією метою заявляв клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

З огляду на те, що відповідно до Договору №152/01 Іноземним учасником є інвестор як іноземний суб"єкт інвестиційної діяльності, правовідносини сторін підпадають під дію норм спеціальних законів в сфері регулювання інвестиційної діяльності, в т.ч. за участю іноземних інвесторів. Зокрема, до спірних правовідносин підлягають застосуванню ОСОБА_1 України "Про інвестиційну діяльність", ОСОБА_1 України "Про захист іноземних інвестицій", ОСОБА_1 України "Про режим іноземного інвестування".

Оскільки внесок Іноземного учасника за Договором №152/01 є іноземною інвестицією, то такі відповідні внески, а також створене за рахунок таких внесків майно підпадає під правовий режим захисту іноземних інвестиції, гарантії якого врегульовано положеннями вказаних законодавчих актів.

Відповідно до інвестиційного законодавства України держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її субєктів. Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність субєктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Зокрема, Законом України "Про режим іноземного інвестування", передбачені гарантії захисту прав іноземних інвесторів, в т.ч. забезпечення рівноправного режиму, недопустимості примусового вилучення іноземних інвестицій, гарантії компенсації і відшкодування шкоди іноземним інвесторам, гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, тощо.

За Договором №152/01 виникли правовідносини за участю іноземного інвестора - юридичної особи, що "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", що створена за законодавством ОСОБА_1 Конфедерації.

Угода між Україною та ОСОБА_1 Конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій (Дата ратифікації Україною:15.11.1996, Дата набрання чинності для України:21.01.1997) у ст.4 закріплює гарантії захисту інвестицій. Зокрема, сторони вказаного міжнародного договору домовились, що кожна Договірна Сторона захищатиме на своїй території інвестиції, зроблені згідно з її законами та правилами інвесторами іншої Договірної Сторони, та не буде перешкоджати необгрунтованими або дискримінаційними заходами управлінню, утримуванню, користуванню, володінню, розширенню, продажу та, якщо таке станеться, ліквідації таких інвестицій. Кожна Договірна Сторона забезпечуватиме справедливе та неупереджене ставлення на її території по відношенню до інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони.

У відповідності до Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", яка схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5/2015, серед стратегічних напрямів реалізація реформ і програм розвитку держави, вказано, на необхідність задля підтримки інвестиційної активності та захисту прав інвесторів забезпечення ефективного захисту права приватної власності, у тому числі судовими органами.

Акціонерне товариство "SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау звернулось із даним позовом за захистом права спільної часткової власності на об"єкт, створений у спільній інвестиційній діяльності за Договором №152/01, посилаючись на свій статус як правонаступника припиненого АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG".

24.11.08 між АТ "SOTRA HOLDING AG та "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" укладено договір про приєднання АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" до АТ "SOTRA HOLDING AG згідно з передавальним балансом станом на 30.06.2008 р. За наслідками проведеної процедури реорганізації, 04.12.2008 р. припинена реєстрація і діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» у торговельному реєстрі кантону Аппенцель-Ауссерроден, про що здійснене офіційне опублікування 10.12.2008р.

Відповідно до ст. 22 Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації «Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна» злиття набирає чинності з дати реєстрації у торговому реєстрі, і з цього моменту всі активи та пасиви товариства, що входить, в силу закону переходять до приймаючого товариства, Згідно з п. 1 договору приєднання позивач прийняв від компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» все майно товариства з усіма активами та пасивами. За змістом ст. 22 Федерального Закону ОСОБА_1 Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна" реорганізація юридичної особи шляхом приєднання (злиття за законодавством ОСОБА_1 Конфедерації) має наслідком лише універсальне правонаступництво (повне), яке не передбачає перехід від одного до іншого суб'єкта лише окремих прав і обов'язків (сингулярне (часткове правонаступництво).

Таким чином правомірними, доведеними та обгрунтованими є доводи позивача про те, що він є повним правонаступником АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", припиненого шляхом приєднання (злиття) до позивача.

Відповідно до п. 2,3 ст. 42 Закону України "Про міжнародне приватне право" захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України

Необхідність захисту права спільної часткової власності на спірний об"єкт позивач обгрунтовує тим, що відповідач, володіючи спірним об"єктом самостійно, не визнає таке право позивача на цей об"єкт, заперечуючи правонаступництво позивача за правами і обов"язками АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", які виникли за Договором №152/01.

Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Аналогічні положення містяться і у приписах ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений його або обмежений у здійсненні.

Нормами ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовий інститут захисту права власності врегульовують норми гл.29 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Із вищевикладених фактичних обставин і матеріалів справи та наданої судом їм правової оцінки слідує, що позивачу, як правонаступнику АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", на створений у спільній інвестиційній діяльності згідно з Договором №152/01 об"єкт належить право спільної часткової власності з часткою 60%. Такий об"єкт створено, в т.ч. за рахунок внесків правопопередника позивача, як іноземних інвестицій. Заперечуючи належне позивачу право спільної часткової (із часткою60%) власності на спірний об"єкт, відповідач фактично створює йому перешкоди у реалізації своїх з повноважень як співвласника цього майна, на створення якого використано іноземні інвестиції, що є в т.ч. порушенням норм Договору між Україною та ОСОБА_1 Конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій.

Таким чином, судовим розглядом встановлено існування порушення належним чином доведеного та обгрунтованого права позивача - права спільної часткової власності на спірний об"єкт з часткою 60%.

Аналізуючи позиції сторін стосовно застосування позовної давності, суд констатує наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до п.8.1 Договору №152/01 даний договір укладено на строк 50 років. П.8.2 Договору передбачено, що при реорганізації або ліквідації одного із учасників Договору іншій стороні гарантовано переважне право придбання об"єктів спільної власності.

Таким чином, умовами Договору №152/01 не передбачено підстав для його дострокового припинення, або припинення прав сторін на об"єкти спільної власності внаслідок реорганізації одного із Учасників. Не передбачено такі підстави і згідно законодавством України. Зокрема, за ч.1 ст. 1141 Цивільного кодексу України передбачено як підставу припинення договору простого товариства ліквідацію юридичної особи - учасника договору простого товариства, а не його реорганізацію.

За змістом ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація та реорганізація юридичної особи не є тотожними поняттями, а навпаки, за своїм правовим змістом є різновидами припинення юридичної особи.

Внаслідок проведеної процедури реорганізації Учасника Договору АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" його повним правонаступником став позивач, у якого існували законні очікування на збереження його права спільної часткової власності на спірний об"єкт з огляду на відсутність підстав для його припинення та збереження чинності Договору №152/01, а також врегулювання за законодавством України презумпції правомірності набуття права власності та його непорушності. Отже, у позивача не існувало жодних підстав вважати про порушення свого права до того, як він з відповідними пропозиціями звернувся до відповідача.

Про порушення свого права спільної часткової власності на спірний об"єкт, яке полягало у невизнанні відповідачем цього права, позивач дізнався після того, як у лютому місяці 2015 звернувся до відповідача з метою реалізації договірних умов (п.8.2), запропонувавши відповідачу викупити частку позивача у спільному майні. Після переписки з відповідачем, який право спільної часткової власності на спірне майно, що виникло за Договором №152/01, за позивачем не визнав, позивач у серпні 2015р. звернувся з даним позовом за захистом порушеного права.

Відтак, суд констатує, що позивачем при зверненні з даним позовом позовну давність не пропущено.

Виходячи з усіх вищевикладених обгрунтувань, порушене право позивача підлягає захисту. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по сплаті за подання позову судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 38, 41, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Акціонерним товариством „SOTRA HOLDING AG, ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау право приватної спільної часткової власності з часткою 60% на обєкт нерухомого майна комплекс (тип обєкта), а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані по вул. Свободянська (колишня вул. Колгоспна), №3 у смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області Україна.

3. Стягнути з українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Карпати" (Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, м.Чоп, пл. Європейська,1, і.к. 30015807) на користь Акціонерного товариства „SOTRA HOLDING AG( ОСОБА_1 Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м. Герізау. код СНЕ-100.913.007) суму 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн.00 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 20.07.16.

Суддя Івашкович І.В.