Ухвала суду № 59106276, 20.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 916/2129/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін І. Березнякової (дов. від 07.09.2015), Г. Чернової (дов від 10.06.2016) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Б. Безкоровайного, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 916/2129/15 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" про витребування майна,

УСТАНОВИВ: У квітні 2015 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" про витребування нежилих приміщень № 503, загальною площею 246, 3 м2, розташованих по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8 у місті Одесі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності вимог, оскільки спірне майно вибуло з володіння власника з його волі шляхом прийняття рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році" та укладенні договору купівлі-продажу від 12 серпня 2010 року з товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року рішення залишено без змін з тих же мотивів. Також суд дійшов висновків про те, що порушення органом місцевого самоврядування порядку відчуження комунального майна не створює умов для витребування спірного майна від добросовісного набувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" у зв'язку з волевиявленням Одеської міської ради на відчуження майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року рішення та постанову скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" подало Вищому господарському суду України заяву про перегляд за нововиявленими обставинам постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами і просить її скасувати та залишити без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року.

Одеська міська рада і прокурор проти заяви заперечують і в її задоволенні просять відмовити.

У судовому засіданні з 13 до 20 липня 2016 року оголошувалася перерва.

Колегія суддів вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року задоволено касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області, скасовані рішення Господарського суду Одеської області від 30 вересня 2015 року і постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено - витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення № 503, загальною площею 246, 3 кв.м., що розташовані по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8 у м. Одесі.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з того, що постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13 Господарського суду Одеської області скасовано пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році"; визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ", шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12 серпня 2010 року та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Постанова вмотивована тим, що територіальна громада міста, як власник комунального майна, делегувала міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством; воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади; розпорядження міською радою майном не у спосіб та не в межах наданих законом повноважень, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Нововиявленою обставиною товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" вважає те, що Одеська міська рада в належний спосіб виразила свою волю відчужити комунальне майно, про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 916/2144/15. Зазначена постанова вмотивована тим, що спірне майно вибуло з володіння власника за його ж волею, шляхом прийняття міською радою на пленарному засіданні відповідного рішення від 14 квітня 2010 року та продажу майна товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ" на умовах договорів від 12 серпня 2010 року, але з порушенням порядку відчуження майна, зокрема, частини 4 статті 293 Господарського кодексу України, що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13. Проте саме по собі визнання недійсними рішення ради та договорів, на підставі яких майно вибуло з володіння власника, не свідчить про відсутність волі останнього на його відчуження.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

У даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" помилково вважає нововиявленою обставиною юридичну оцінку, яку господарські суди надали фактам у справі № 916/2144/15 Господарського суду Одеської області і така оцінка не може вважатися конкретною обставиною, з настанням якої виникають, змінюються або припиняються правові відносини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. У справі від 24 липня 2003 року "Рябих проти Росії" Європейський суд з прав людини постановив: правова впевність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд (справи за нововиявленими обставинами), як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Проте зі змісту заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" таких обставин не вбачається.

Зважаючи на відсутність нововиявлених обставин, заява товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Постанову Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 916/2129/15 залишити без змін, а заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець