Ухвала суду № 59106084, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/14096/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Леонтович К.Г., Смоковича М.І.,розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення, -в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат

ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 27 квітня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 27 жовтня 2015 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

від 10 квітня 2015 року №110010000/2015/20026, прийняту Дніпропетровською митницею ДФС, та рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів

від 10 квітня 2015 року №110010000/2015/600319/1.

Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 14 лютого 2014 року між публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» як покупцем та компанією «Dalmond Trade House Limited» (Кіпр) як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №DTH-025-14/14-0314-12, згідно з умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту.

Контрактом визначено умови постачання DAP-станція «Правда», які передбачають несення продавцем витрат по доставці до місця призначення.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ст. 2, п. 5.1 ст. 5 контракту кількість, одиниця виміру та ціна на товар узгоджується в кожному окремому додатку (специфікації) або доповненні до контракту, які є його невід'ємною частиною, і фіксується в доларах США та/або Євро.

Відповідно до п. 12.2, п. 12.3 контракту оплата товару, що поставляється, здійснюється наступним чином: 95% від вартості кожної замовленої партії товару мають сплачуватись шляхом здійснення авансового платежу згідно з виставленим рахунком, решта коштів в розмірі 5% від вартості партії товару, який був поставлений, оплачується протягом 15 робочих днів з дати поставки, авансовий платіж здійснюється протягом 20-ти банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку.

Пунктом 11.1 вищезазначеного контракту встановлено, що рахунок на поставлений товар передається покупцеві разом з товаром.

Відповідно до п. 8.2 зазначеного зовнішньоекономічного контракту, датою поставки при поставці залізничним транспортом вважається дата календарного штемпеля в пункті призначення.

Пунктом 4.4 контракту сторони обумовили, що вартість упаковки і маркування входять до вартості товару.

10 квітня 2015 року позивач шляхом подання митної декларації №110010000/2015/020541 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення товарів «алюмопериклазовуглецева цегла». Митна вартість товару заявлена за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу для митного оформлення товару наступні документи: договір купівлі-продажу №DTN-025-14/14-0314-12

від 14 лютого 2014 року з додатком №27 від 27 лютого 2015 року та додатковою угодою №7

від 29 грудня 2014 pоку; рахунок №DTN-025-14/14-0314-12-80080833 від 06 березня 2015 року з вказівкою номера контракту, ваги, ціни і вартості товару; залізничну накладну №R010430

від 19 березня 2015року; лист №062Д/805 від 10 квітня 2015 року; сертифікат походження товару №G152109002470299 від 18 березня 2015року; пакувальний лист від 06 березня 2015 року із зазначенням кількості та ваги товару; сертифікат якості на товар від 11 березня 2015 року; експортна митна декларація №060920150091551654 від 21 березня 2015 року; дистриб'юторський контракт від 01 січня 2013 року між постачальником Ляонінг Далмонд вогнетривка компанія Ко., Лтд та дистриб'ютором компанією «Dalmond Trade House Limited» на поставку та продаж продукції; комерційний рахунок між вказаними фірмами та ціни постачання продукції фірмі «Dalmond Trade House Limited» для подальшої реалізації за контрактом з публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» №DTN-025-14/14-0314-12 від 14 лютого 2014 року за рахунком №DTN-025-14/14-0314-12-80080833

від 06 березня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №033/0403/DMKD15

від 04 березня 2015року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та встановлено наступні розбіжності:

1) відповідно до умов контракту №DTN-025-14/14-0314-12 від 14 лютого 2014 року покупець перераховує 95% вартості кожної замовленої партії товару шляхом здійснення авансового платежу згідно з відповідним рахунком протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу такого рахунку від продавця, 5% покупець перераховує протягом 15 банківських днів з дати постачання такої партії товару; умови оплати додатково викладені у наданому до митного оформлення інвойсі продавця №DTN-025-14/14-0314-12-80080833 від 06 березня 2015 року.

Декларантом документів щодо проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом не надано;

2) продаж товару, що імпортований в рамках зовнішньоекономічного контракту №DTN-025-14/14-0314-12 від 14 лютого 2014 року, здійснюється відповідно до дистриб'юторського контракту від 01 січня 2013 року б/н між «LIAONING DALMOND REFRACTORIES CO., LTD» та «Dalmond Trade House Limited». Зазначений контракт із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не містить кількісних показників, що стосуються підтвердження митної вартості оцінюваних товарів. Документи, що підтверджують врахування комісійної винагороди у митній вартості, як складової митної вартості, до митного оформлення не надані;

3) для підтвердження заявленої митної вартості використовується прайс-лист виробника товару від 04 березня 2015 року №033/0403/DMKD15, що містить цінову пропозицію стосовно імпортованого товару на умовах DAF-Manzhouli. Дата зазначеного документу не кореспондується із специфікацією від 27 лютого 2015 року №27 до контракту, згідно з якою імпортована оцінювана партія товару. Зазначеним прайс-листом виробник «LIAONING DALMOND REFRACTORIES CO., LTD» пропонує для продажу товари лише одному покупцеві «Dalmond Trade House Limited», який, до того ж, є пов'язаним із ним, як зазначено вище, що унеможливлює визначення дійсної вартості ввезеного товару;

4) на підтвердження митної вартості товару надано інвойс виробника від 06 березня 2015 року №DTH-025-14/14-0314-12-80080834. Зазначений документ містить відомості про вартість імпортованого товару марки DALCAR Р-8НЗ - 760, 00 дол. США/т, марки DALCAR AP-70L3 - 945, 00 дол. США/т на умовах DAF- Manzhouli;

5) копія декларації країни експорту від 10 березня 2015 року №060920150091551591 стосовно імпортованого товару заповнена іноземною мовою та надана без перекладу всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України. Зазначена декларація містить відомості щодо вартості товару на умовах FOB, що не відповідає ні умовам зазначеного контракту, ні відомостям рахунків виробника та продавця.

Митним органом витребувані додаткові документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Листом від 10 квітня 2015 року декларант проінформував митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін, визначений Митним кодексом України, та повідомив, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до статті 55 Митного кодексу України.

10 квітня 2015 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20026 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №110010000/2015/600319/1, яким митна вартість товару збільшена до 1, 187 дол. США за кілограм.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» оскаржило їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач діяв правомірно та в межах повноважень, оскільки позивачем не надано витребовувані митним органом додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції посилався на ті обставини, що позивачем при митному оформленні надано всі документи для підтвердження заявленої митної вартості, а розбіжності, викладені митним органом в оскаржуваному рішенні, спростовуються наданими позивачем до митного оформлення документами.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані до митного оформлення документи були достатніми для перевірки складових та обчислення митної вартості, а зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності спростовуються наданими до митного оформлення документами.

Так, відсутність документів, що підтверджують авансову сплату 95% вартості товару, обумовлена умовами договору, відповідно до яких авансовий платіж здійснюється покупцем протягом 20 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку, при цьому оригінал рахунку на поставлений товар передається покупцеві разом з товаром; товар, який постачається, може бути оплачений покупцем протягом 10 днів з дати постачання.

Оскільки оригінал рахунку надавався разом із товаром, що підлягає митному оформленню, позивач не мав можливості надати документ про сплату авансового платежу у зв'язку з відсутністю у нього такого документа.

Крім того, твердження відповідача щодо неврахування комісійної винагороди спростовуються умовами дистриб'юторського контракту, відповідно до яких дистриб'ютор самостійний у відношеннях із споживачами, в тому числі у підготовці комерційних пропозицій, визначенні вартості продукції та розрахунку попередньої та кінцевої вартості замовлення, а комісійна винагорода не передбачена.

Також судом встановлено, що розбіжності щодо транспортних витрат спростовуються наступним.

З наданих позивачем документів вбачається, що виробник товару здійснив його продаж на умовах FOB, які не передбачають транспортних витрат, а дистриб'ютор цей товар продав позивачу на умовах DAP - ст. Правда Придніпровська залізниця, включивши у вартість товару витрати на транспортування до вказаного пункту і організувавши його транспортування від виробника до пункту призначення.

Таким чином, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась продавцем, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

При цьому судом обґрунтовано не взято до уваги твердження митного органу про неможливість однозначно визначити вартість транспортування по митній території України, оскільки транспортні витрати по митній території України взагалі не підлягають включенню до митної вартості товарів.

Крім того, судом встановлено, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, безпідставно застосував дані про митну вартість, які містяться в митних деклараціях

від 21 січня 2015 року № 110010000/2015/020093 та від 22 січня 2015 року №110010000/2015/020104, оскільки за цими митними деклараціями ввозився інший товар - невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит, марки DSA-D14Y, а не алюмопериклазовуглецева цегла марки DALCAR P-8H3. З даних декларацій вбачається, що товари мають різну назву, марку, процентне відношення хімічного складу, вогнетривкість тощо, а також різні коди УКТ ЗЕД: 68159900 - у товару, що ввозився позивачем, і 68159100 - у товару, що ввозився за митними деклараціями, використаними для коригування митної вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявлені митним органом розбіжності спростовуються наданими до митного оформлення документами, а митну вартість відповідачем скориговано з порушенням вимог законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 квітня 2015 року №110010000/2015/20026 та рішення про коригування митної вартості товару від 10 квітня 2015 року №110010000/2015/600319/1.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.

Постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: