Ухвала суду № 59106051, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/3890/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області, у якому просила: визнати протиправними дії УПФУ у м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області щодо обмеження розміру її пенсії; зобов'язати УПФУ у м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області поновити їй виплату пенсії у розмірі визначеному до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та виплатити їй заборгованість у зв'язку із незаконним обмеженням розміру пенсії.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11.06.2004 позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія віком (перерахунок здійснено 2008 року) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при загальному стажі роботи 37 років З місяці 16 днів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 01 квітня 2015року, позивачу з 01 квітня 2015 року як працюючому пенсіонеру виплата пенсії проводиться в обмеженому розмірі.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивач звернулась до суду, зазначивши що не працює з кінця 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність дій відповідача в частині зменшення розміру пенсії позивачу на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», так як вона не повідомляла пенсійний орган про її звільнення.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положення частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, дата набрання чинності від 01.04.2015 року, далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») <…> Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: <…> у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно із пунктом 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07 липня 2014 року, далі - Порядок) у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.

Вказана норма узгоджується із абазом другим пункту 2.21. названого Порядку, де передбачено, що у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Подібну дію особа повинна вчинити при її звільненні з роботи, що визначено в цьому ж пункті Порядку, абз. 4. Зокрема, у разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.

Надаючи системний аналіз вказаних положень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що як у випадку із працевлаштуванням так і у зв'язку звільнення пенсіонера, він повинен повідомити пенсійний орган подавши заяву.

З матеріалів справи встановити наявність відповідної заяви, не вдається за можливо. Тому є доречним дослідити всю пенсійну справу позивача, витребувавши її у відповідача, де також дослідити індивідуальні відомості про застраховану особу, зокрема питання обізнаності відповідача про працевлаштування та звільнення позивача у спірний період, так як позивач неодноразово, звертає увагу судів про його вчасне звернення до відповідача із повідомленням про його звільнення.

При цьому в обох випадках, як це визначено абз. 3 та 5 пункту 2.21. Порядку пенсійний орган може зажадати від пенсіонера, у відповідності до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана: надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Натомість, згідно із абз. 1 пункту 2.21. Порядку документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

Отже за відсутності у індивідуальних відомостей про застраховану особу (персональній обліковій картці), інформації в даному разі про її звільнення, що знаходяться у відділі персоніфікованого обліку, відповідач має право на виконання положень пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витребувати копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору.

При цьому, оцінюючи наявні в матеріалах справи листи відповіді відповідача на звернення позивача вбачається, що орган лише стверджує про відсутність відомостей щодо звільнення пенсіонера, у зв'язку з чим розмір пенсії зменшено. Однак, жодних дій щодо повідомлення особі порядку поновлення законодавчо обмеженого права особи на належний розмір пенсії, відповідачем вчинено не було, що може свідчити, в разі підтвердження, на допущення ним протиправної бездіяльності.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: Ю.К. Черпак

В.В. Швець