Ухвала суду № 59105915, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/1883/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Вербицької О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 рокуу справі2а-925/12/2670за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі по тексту - позивач, ДП «Укрзалізничпостач») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ Міндоходів), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 січня 2012 року №0000294210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначених судових рішень Вищим адміністративним судом України 18 вересня 2013 року постановлено ухвалу, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи, Окружним адміністративним судом міста Києва 24 січня 2014 року винесено постанову, якою позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 24 січня 2014 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 23 листопада по 13 грудня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «ГТС-Оіл».

За результатами перевірки 20 грудня 2011 року складено акт №1157/42-10/19014832, відповідно до висновків якого, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року у розмірі 4330442,00 грн., чим порушено пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, 06 січня 2012 року відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №0000294210, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 4330442,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з контрагентом були надані первинні та інші документи, які підтверджують виконання в повному обсязі зобов'язань за договорами поставки, а тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням - рішення є протиправним.

Відмовляючи в задоволенні позову ДП «Укрзалізничпостач», суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що, відповідно, свідчить про безтоварність господарських операцій упродовж періоду, за який проводилася перевірка.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу, зокрема, про те, що перевірками контрагентів - постачальників контрагента позивача - ТОВ «ГТС-Оіл» не встановлено наявності у таких постачальників трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Таким чином, на переконання відповідача, у результаті порушення основним контрагентом - постачальником ТОВ «Глорі Імперіал» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ТОВ «ГТС-Оіл», мають протиправний характер, а правочин, внаслідок якого ТОВ «ГТС-Оіл» неправомірно сформовано податковий кредит, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а отже протирічить інтересам держави і суспільства.

Крім того, з документів, наданих до перевірки, на думку відповідача, не можливо встановити подальше використання придбаного позивачем товару у його власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ «ГТС-Оіл».

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №21-887а15 та №21-1526а15. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На підтвердження реального виконання договорів поставки від 12 травня 2010 року №ЦХП-14-01410-01 та від 31 січня 2011 року №ЦХП-14-01211-01, укладених позивачем з ТОВ «ГТС-Оіл», надано копії відповідних договорів, специфікацій, додаткових угод, договорів про неустойку, податкових накладних, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, вимог, довіреностей (на прийняття вантажу), квитанцій про приймання вантажу, товарно-транспортних накладних, сертифікатів (паспортів) відповідності, паспортів безпеки речовини (матеріалу), офіційної дилерської угоди, дилерських договорів, офіційного дилерського контракту, сертифікатів на систему управління якістю, свідоцтв про атестацію, атестатів акредитації, технічних характеристик товару, декларацій про відповідність вимогам технічного регламенту, документації конкурсних торгів, свідоцтв про перевірку засобу вимірювальної техніки, заявок-пропозицій, договору страхування, ліцензії на страхову діяльність, даних про продукцію (таблиць), довідки Товарно-промислової палати України, заяв про проведення сертифікації продукції, сертифікатів (паспортів) відповідності, паспортів безпеки речовини (матеріалу), атестатів акредитації, сертифікатів на систему управління якістю, накладних.

За результатами дослідження зазначених документів, суд першої інстанцій дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо реального здійснення позивачем господарських операцій, метою яких є отримання економічних результатів, обумовлених укладеними між позивачем та його контрагентом договорами поставки.

Посилання відповідача на обґрунтування правомірності зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року на те, що реальність отримання ТОВ «ГТС-ОІЛ» товару від контрагента ТОВ «Глорі Імперіал» спростовано податковими органами під час здійснення відповідних контрольних заходів, колегія суддів до уваги не приймає.

Встановлення податковими органами відсутності факту реального виконання договірних відносин, які мали місце між контрагентом позивача та ТОВ «Глорі Імперія» у період лютого 2011 року, жодним чином не спростовує факту реального виконання договірних відносин між позивачем та ТОВ «ГТС-Оіл», оскільки податковим органом не надано доказів, що позивач придбавав саме товари, які були придбані його постачальником саме у ТОВ «Глорі Імперія» та саме у лютому 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №2а-925/12/2670 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі №2а-925/12/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Вербицька