Ухвала суду № 59105499, 20.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2639/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький Елеватор» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький Елеватор» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Липовецький Елеватор» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001772200 від 02.06.2015 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 25 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14.04.2015 року по 20.04.2015 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням постанови від 03.03.2015 року старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, старшого лейтенанта податкової міліції Шишлова В.А. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Липовецький Елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом № 127/10-13-22-02-21/32359396 від 27.04.2015 року (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001772200 від 02.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 157 283 грн., з яких 125 826 грн. за основним платежем та 31 457 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Липовецький Елеватор» мало господарські відносини з контрагентом ПП «Ан Транс».

Так, між позивачем (покупець) та ПП «Ан Транс» (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №40-2/ЛП-27.09.13 від 27.09.2013 (т.1., а.с.33).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язувався поставити покупцю ріпак у кількості 94 метричні тони +/- 10% залікової ваги.

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 26.09.2013 № 220553 та від 27.09.2013 №177036, надані ПП "Ан Транс" після доставки кожної партії товару (т.1, а.с.35,37).

Позивачем було віднесено до складу витрат вартість придбаного ріпаку по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» у розмірі 339 332, 40 грн., що підтверджується актом перевірки.

Товар, отриманий позивачем від ПП «Ан Транс» був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам № 631, № 281, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 за 2013 рік, карткою рахунку № 631 за 2013 рік та карткою рахунку № 281 за період з 28.09.2013 року по 31.12.2013 року (т.2, а.с.35-47).

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Ан Транс» (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №46/ЛП-17.10.13 від 17.10.2013 (т.2. а.с.20-21).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язувався поставити покупцю ріпак у кількості 46 метричних тон +/- 10% залікової ваги.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 169 796 грн., позивач отримав від ПП «Ан Транс» податкову накладну № 306 від 17.10.2013 року на загальну суму без ПДВ у розмірі 169 796 грн. (т.1, а.с.52).

Позивачем було віднесено до складу витрат вартість придбаного ріпаку по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» у розмірі 169 796 грн., що підтверджується актом перевірки.

Товар, отриманий позивачем від ПП «Ан Транс» був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам № 631, № 281, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 за 2013 рік, карткою рахунку № 631 за 2013 рік та карткою рахунку № 281 за період з 28.09.2013 року по 31.12.2013 року (т.2, а.с.35-47).

Між позивачем (покупець) та ПП «Ан Транс» (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 50-1/ЛП-24.10.13 від 24.10.2013 (т.1, а.с.42).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язувався поставити покупцю ріпак у кількості 42 метричних тон +/- 10% залікової ваги.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 153115,20 грн., позивач отримав від ПП «Ан Транс» податкову накладну № 469 від 25.10.2013 на загальну суму без ПДВ у розмірі 153 115, 20 грн. (т.1, а.с.43).

Позивачем було віднесено до складу витрат вартість придбаного ріпаку по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» у розмірі 153 115, 20 грн., що підтверджується актом перевірки.

Товар, отриманий позивачем від ПП «Ан Транс» був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам № 631, № 281, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 за 2013 рік, карткою рахунку № 631 за 2013 рік та карткою рахунку № 281 за період з 28.09.2013 року по 31.12.2013 року (т.2, а.с.35-47).

Так, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПП «Ан Транс», непідтвердження їх первинними документами. З даного приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З приводу порушень п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 125 826 грн., суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.3.1 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти та достовірності сплати податку на прибуток встановлено, що ТОВ «Липовецький елеватор» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини із ПП «Ан Транс» на загальну суму 662 243, 60 грн.

Суд зазначає, що у розглядуваній справі відповідачем під час перевірки досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача із ПП «Ан Транс», проте фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201416000000149 від 27.06.2014, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 Кримінального кодексу України, та на підставі вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014, а саме висновку про те, що директор ПП «Ан Транс» ОСОБА_3, який підписував первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а тому надані позивачем до перевірки документи на підтвердження реальності здійснених операцій не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Колегія суддів, оцінюючи твердження відповідача щодо обставин, які встановлені вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 року у кримінальній справі № 522/20533/14-к, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеним вище рішенням суду встановлено, що громадянин ОСОБА_3, якого на підставі наведеного вище вироку визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство), придбав суб'єкта підприємницької діяльності - ПП «Ан Транс» з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у кримінальній справі № 522/20533/14-к, затверджено угоду про визнання винуватості від 27.10.2014 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області Учителем Г.О. (т.2, а.с.76-79).

Суд зауважує, що зазначеним вироком ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 205 частиною 1 КК України на підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 18.04.2014 року, а саме кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито, проте така підстава для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не є такою, що реабілітує особу, визнану винною у скоєнні злочину.

Даний вирок суду набрав законної сили 07.12.2014 року, що підтверджується відміткою уповноваженої особи суду та відтиском печатки суду на тексті вироку.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, за кваліфікуючими ознаками: фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб (т.2, а.с.151-152).

Не зважаючи на те, що обставини здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та ПП «Ан Транс» районним судом в рамках розгляду наведеної вище кримінальної справи не встановлювалися, суд зауважує, що угода про визнання винуватості від 27.10.2014 та вирок Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у кримінальному провадженні № 522/20533/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 27.10.2014, свідчать, що податкові та видаткові накладні, виписані від імені ПП «Ан Транс», які містять підпис директора ПП «Ан Транс» ОСОБА_3, та який заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів. Тобто, віднесення відображених у них сум вартості придбаних товарів до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є безпідставним.

У зв'язку з чим суд вважає правомірним врахування відповідачем під час перевірки вироку Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у кримінальній справі № 522/20533/14-к, який доводить вину одноособового засновника та директора ПП «Ан Транс» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, за кваліфікуючими ознаками: фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ПП «Ан Транс» товар позивачем був використаний у господарській діяльності позивача, а саме реалізований компанії Йоркшин Сейлз Лтд.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації серії АА №713507 основними видами економічної діяльності позивача є, зокрема: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

На підтвердження факту використання товару - ріпаку, отриманого від ПП «Ан Транс» для виконання зобов'язань перед власними контрагентами-покупцями, позивачем до матеріалів справи додано копію зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2013 року № 002/LP/13RS, укладеного між позивачем та компанією Йоркшин Сейлз Лтд.

На підтвердження виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 24.09.2013 №002/LP/13RS перед компанією Йоркшин Сейлз Лтд., якому було реалізовано отриманий від ПП «Ан Транс» товар - ріпак, позивачем надано копії вантажно-митних декларацій № 500040406/2013/101930, № 500060702/2013/006347, № 500060702/2013/006518.

Крім того, товар, який був реалізований компанії Йоркшин Сейлз Лтд. згідно зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2013 року № 002/LP/13RS, був відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам № 702 та № 632, що підтверджується карткою рахунку № 702 за жовтень 2013 року та карткою рахунку № 362 за жовтень 2013 року.

Проте, матеріали справи свідчать, що витрати за результатами здійснення господарських операцій з ПП «Ан Транс» були сформовані позивачем на підставі документів, що підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ПП «Ан Транс», відтак такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

З огляду на викладене, надання позивачем доказів, які підтверджують використання отриманого товару в господарській діяльності позивача, не є доказом правомірності понесення позивачем витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування, та відповідно, документальне оформлення подальшої реалізації товару, придбаного на підставі документів, які не дають право платнику податків формувати витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не породжує правових наслідків для цілей оподаткування.

Таким чином, позивачем неправомірно включено до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік вартості придбаного товару на загальну суму 662 243,60 грн. (без урахування ПДВ) по взаємовідносинах позивача з контрагентом ПП «Ан Транс» (без урахування ПДВ), а відповідно висновки відповідача про заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 125 826 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Крім цього, у постанові від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15 Верховний Суд України вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП «Ан Транс», їх реальність не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 125 826 грн., а тому підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001772200 від 02.06.2015 року відсутні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький Елеватор» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.07.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.