Ухвала суду № 59105480, 20.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24208/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю., Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю. (далі - відповідач 1), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 438-к/тр від 28.09.2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 з посади начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Комісії; зобов'язання Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Комісії; стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення судом рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2016 року та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII).

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 працювала у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України з 01.02.2011 року по 28.09.2015 року.

Відповідно до витягу з наказу Голови Комісії № 41/к від 01.02.2011 року позивач була призначена на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків у відділ ремонтно-відновлювальних робіт та забезпечення утримання адміністративних будівель управління господарського та матеріально-технічного забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України.

З 24.03.2011 року наказом Голови Комісії № 195/к від 23 березня 2011 року позивач призначена на посаду провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного та транспортного забезпечення управління господарського та матеріально-технічного забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України як така, що пройшла конкурс та перебувала в кадровому резерві на цю посаду.

14.04.2011 року наказом Голови Комісії № 237/к позивач призначена на посаду завідувача сектору літературного редагування документів управління документального забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України як така, що успішно пройшла стажування на цій посаді.

22.11.2011 року наказом Голови Комісії № 523/к позивач призначена на посаду завідувача сектору літературного редагування документів секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України як така, що успішно пройшла стажування на цій посаді.

З 16.04.2013 року, відповідно до витягу з наказу Голови Комісії № 164-к/тр від 15 квітня 2013 року позивач призначена на посаду начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України як така, що успішно пройшла стажування на цій посаді.

Наказом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 438-к/ТР від 28.09.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 28.09.2015 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці секретаріату Комісії та відмовою від переведення на інші посади, п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду за захистом її порушених прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з пунктом першим статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частин 2-3 статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання наказу Голови Комісії № 12 від 30 березня 2015 року «Про затвердження структури та штатного розпису Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» ліквідовано відділ літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Комісії, посада начальника відділу, яку обіймала позивач ОСОБА_2, була скорочена у зв'язку із змінами в організації праці.

У зв'язку з реорганізацією секретаріату Комісії 10 червня 2015 року позивача було письмово попереджено про вивільнення, що узгоджується з приписами частини першої статті 49-2 КЗпП України, яка зобов'язує власника або уповноважений ним орган персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Так, на виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників одночасно з попередженням про вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в.о. Голови Комісії ОСОБА_4 запропонував позивачу іншу роботу у секретаріаті Комісії на інших посадах, а саме:

- спеціаліста І категорії відділу підготовки засідань кваліфікаційної палати та організації діловодства;

- провідного спеціаліста відділу з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян.

Позивача також було повідомлено, що у разі відмови від переведення на запропоновані посади вона повинна виконувати свої службові обов'язки протягом двох місяців з дня попередження, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, а також роз'яснено позивачу право на звільнення в порядку, передбаченому пунктом першим статті 40 КЗпП України, з наданням гарантій відповідно до підпункту третього пункту першого статті 9 Закону України «Про зайнятість населення».

Однак, як встановлено судом, ОСОБА_2 відмовилася від переведення на іншу роботу на запропоновані посади у секретаріаті Комісії.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Разом з тим, у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова № 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Право ж визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни до штатного розкладу.

У відповідності до постанови № 9 при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Проте, якщо це право не використовувалось власником, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про державну службу», пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців» Головою Комісії надано доручення заступнику Глави секретаріату ОСОБА_5 від 06.05.2015 року № 3 щодо організації проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у секретаріаті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затверджений наказом Національного агентства України з питань державної служби № 11 від 13 вересня 2011 року, містить рекомендовані матеріали, які мають бути використані при розробці конкретних професійно-кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій. Довідник розроблено на виконання Закону України «Про державну службу» та пункту 2 заходів щодо здійснення Програми кадрового забезпечення державної служби, затвердженої Указом Президента України від 10 листопада 1995 року № 1035/95.

У Довіднику (пункт 2.4 Загальних положень) «Кваліфікаційні вимоги» визначають відповідно до певної посади або групи посад вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня державного службовця та вимоги до післядипломної підготовки, необхідні для виконання покладених на нього завдань та обов'язків, мінімальні вимоги до стажу державної служби або загального стажу роботи, або стажу наукової (науково-педагогічної) роботи. У дипломі спеціаліста (молодшого спеціаліста) чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії (юрист, тощо).

При цьому у разі необхідності, з урахуванням специфіки роботи, складу кадрового резерву, можливостей системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і конкурсу, що проводиться при підборі державних службовців, кваліфікаційні вимоги можуть бути підвищені з метою призначення на відповідні посади найбільш кваліфікованих і досвідчених кандидатів, оновлення та поліпшення якісного складу державних службовців відповідно до потреб державного управління.

Судом встановлено, що зміна в структурі і організації праці секретаріату Комісії була зумовлена оновленням та поліпшенням якісного складу державних службовців, відповідно до потреб управління Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як постійно діючого органу в системі судоустрою України.

Виходячи із виконання новоствореними структурними підрозділами основних завдань та функцій, на підставі Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців були визначені нові професійно-кваліфікаційні характеристики посад державних службовців.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зміни в структурі та організації праці секретаріату Комісії, що супроводжувалися змінами та посадами, спеціальностями, кваліфікацією, професіями, можуть забезпечити конституційне право рівного доступу до вакантних посад державних службовців лише шляхом проведення конкурсу, про що зазначено в п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 15.02.2002 року.

Оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців, в тому числі завідувачів секторів видавничої діяльності та літературного редагування, опубліковане на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 12 травня 2015 року. Документи для участі у конкурсі приймалися протягом 30 календарних днів від дня опублікування.

У зв'язку із набранням чинності Законом України від 12.02.2015 р. № 192-VII «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до статей 32, 49-2 КЗпП України, статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», статей 109, 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), Положення про секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.01.2012 року № 3/зп-12, з метою оптимізації організаційно-штатної структури Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, наказом голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю. № 12 від 30.03.2015 року «Про затвердження структури та штатного розпису Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» з 30.03.2015 року затверджено та введено в дію структуру та штатний розпис Комісії.

Як зазначено відповідачами, чисельність працівників секретаріату Комісії за штатним розписом від 30.03.2015 року зменшилась та складає 196 осіб, а за штатним розписом від 23.12.2014 року кількість штатних посад секретаріату Комісії складала 241 особу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що у секретаріаті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України дійсно відбулося скорочення штату, у зв'язку із зміною в організації праці та, згідно із штатним розписом від 30.03.2015 року.

Окремо, суд звертає увагу на те, що позивач 21.05.2015 року звернулася до відповідача з заявою про призначення її на посаду завідувача сектора видавничої діяльності секретаріату Комісії.

За результатами розгляду заяви позивача від 21.05.2015 року, Комісією листом від 27.05.2015 року № 22-5958/15 було запропоновано їй звернутися до конкурсної комісії Вищої кваліфікаційної Комісії суддів України із заявою про участь у конкурсі на зазначену посаду.

Проте, до конкурсної комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у конкурсі на посади керівників новостворених секторів видавничої діяльності та літературного редагування, які проводилися в спірний період, ОСОБА_2 не зверталася, що було підтверджено нею.

При цьому, з дня попередження ОСОБА_2 про вивільнення - 10.06.2015 року до дня розірвання з нею трудового договору - 28.09.2015 року вона знаходилася у відпустці та на лікарняних, що підтверджується витягом із наказу від 04.06.2015 року № 133-к/тм та лікарняними листами.

Також, позивач, обґрунтовуючи неправомірність дій відповідача, посилається на п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 15 лютого 2002 року «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців», яким передбачено, що переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що вказана норма не містить імперативного припису щодо переведення працівників, у разі зміни в організації праці, на рівнозначну посаду без проведення конкурсного відбору, а надає право прийняття такого рішення роботодавцю, а тому суд, виходячи із положень чинного законодавства, не повинен обговорювати питання про доцільність прийнятого роботодавцем рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком колегії суддів першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося у відповідності до ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 19, 43, 55 Конституції України.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.07.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.