Ухвала суду № 59105475, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/3466/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бужак Н.П., Грибан І.О., секретаря Нестеренко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем - Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем - Міністерством оборони України фактично оскаржено судове рішення лише в частині задоволення адміністративного позову. З урахуванням приписів зазначеної процесуальної норми в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, яка стала підставою для звернення з апеляційною скаргою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся в судове засідання представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач є учасником бойових дій згідно з п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; брав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у складі ОКПП «Термез» 24.03.1986 року, 16.04.1986 року, 25.04.1986 року, 15.07.1986 року, 19.08.1986 року та 17.09.1986 року, що підтверджується Довідкою Нікопольського об'єднаного міського військового комісаріату від 30 квітня 2015 року №ф/228, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.20).

Як вбачається з Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1672 від 07 травня 2015 року (а.с.19), що поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Як вбачається з Виписки з Акта огляду МСЕК №035096 від 03 червня 2015 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.18), з 27 травня 2015 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності; поранення (контузія) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

10 лютого 2016 року Позивач звернувся до Відповідачів із Заявами, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.23, 26), та в яких просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому 03 червня 2015 року третьої групи інвалідності.

Листом Відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2016 року №11/Т-1589, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.24-25), Позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на обліку в органах Держприкордонслужби він не перебуває.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 12 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами; у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною першою ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 частини другої ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. б) частини першої ст. 162 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

А відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року №К/800/1679/14 у справі №539/2885/13-а за позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-563а14 від 10 березня 2015 року за позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат про скасування пункту протоколу засідання комісії Міноборони та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України №21-135а15 від 21 квітня 2015 року до Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення його з військової служби.

Відповідно до частини четвертої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідач - Міністерство оборони України в апеляційній скарзі посилається на те, що даний спір має розглядатися окружним адміністративним судом, оскільки предметом позову є правомірність дій Міністерства оборони України.

Дійсно, згідно з частиною першою ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, якою встановлено лише необхідний склад суду для розгляду зазначених адміністративних справ.

Проте, Позивач в адміністративному позові просить суд призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу.

А згідно з п. 4 частини першої ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено предметну підсудність зазначеної категорії адміністративних справ, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, у зв'язку з чим даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року №К/800/15929/15 у справі №813/8236/14 за позовом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Самбірського об'єднаного міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та від 29 березня 2016 року №К/800/82719/13 у справі №760/22510/15-а за позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 21.07.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Бужак Н.П.

Грибан І.О.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Грибан І.О.

Бужак Н.П.