Ухвала суду № 59105473, 21.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/24011/15-а

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна С.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Коваля М.П.

за участю секретаря : Богданової С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування акту перевірки та постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (надалі відповідач-1, Інспекція) та державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_3 (надалі-відповідач-2, Інпектор) в якому просила:

- визнати незаконною та скасувати Уніфіковану форму акту перевірки дотримання субєктами господарювання вимог законодавства від 28.09.2015 року №000989, складеного державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_3;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №00041, складену 12.10.2015р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_3;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що про складання Інспектором акту перевірки від 28.09.2015 року №000989 та про винесення постанови №00041 від 12.10.2015р. про притягнення її до адміністративної відповідальності позивач дізналась лише отримавши копії цих та інших документів від Інспекції по пошті 26.10.2015р.. Позивач вважає, що перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства була призначена Інспекцією та проведена Інспектором неправомірно; без ознайомлення позивача з результатами такої перевірки та без надання позивачу можливості надати свої пояснення та заперечення. Також позивач стверджує, що висновки Інспектора про самовільний захват позивачем частини суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, є помилковими та безпідставними, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності за такі дії є неправомірним.

За наслідками розгляду зазначеної справи Приморським районним судом м.Одеси від 10 грудня 2015 року ухвалено постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Суд визнав протиправними дії Інспектора при винесенні постанови № 000411 від12 жовтня 2015 р. про визнання позивача винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення № 000411 від 12.10.2015 року, а в решті позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше - Інспектор не мав повноважень на винесення такої постанови, а по-друге відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, за яке позивача притягнуто цією постановою до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1, який не є стороною по справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанови суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що це судове рішення впливає на його права та інтереси, як суміжного землекористувача відносно земельної ділянки позивача.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на зазначену апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 беззмін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачаються встановлені наступні обставини.

12.10.2015р. Інспектором винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №000411, якої на позивача накладено штраф на суму 51 грн.57 коп. за порушення п. «б» ст..211 ЗКУ та ст.. 53-11 КУпАП у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.15-16).

Зі змісту цієї постанови слідує, що вона винесена за результатами розгляду Інспектором протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2015 року №000423 відносно позивача за ст..53-1 КУПаП, який також складено Інспектором.

Як встановлено судом, притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось за результатами проведеної Інспектором позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка була призначена наказом голови ліквідаційної комісії Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 11.09.2015р. №45пр на підставі звернення ОСОБА_1 до Інспекції09.09.2015 року із заявою про проведення перевірки по факту самовільного захвату громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 частини земельної ділянки, наданої йому для обслуговування житлового будинку та наступної приватизації.

Проведення такої перевірки було доручено Інспектору, якому було видано Посвідчення №47 від 11.09.2015р. на проведення зазначеної перевірки (а.с.90)

За результатами такої перевірки Інспектором також складено Уніфіковану форму акту перевірки №000898 від 28.09.2015р. (а.с.20-29) та припис №002210 від 28.09.2015 року, яким вимагалось від позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на протязі 30 діб.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельної ділянки, площею 0,0269 га за адресою: м.Одеса, вул. Петрашевського, 20, що підтверджується Державним актом на право власності на землю від 12.08.2008 року ( а.с.44).

ОСОБА_1 є власником 27/100 житлового будинку по вул.Бригадна, 40 у м.Одесі на підставі договору довічного утримання з гр.ОСОБА_5 від 05.06.2003р..

Рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014р. №6027-VІ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення присадибної земельної ділянки по вул..Бригадна, 40 у власність в порядку безплатної приватизації (а.с.86).

На час розгляду даної справи процес приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки по вул..Бригадна, 40 не завершений. Докази знаходження цієї ділянки у власності ОСОБА_1І або іншої особи відсутні.

Належна позивачу земельна ділянка вул. Петрашевського, 20 та земельна ділянка по вул. Бригадна, 40, щодо якої ОСОБА_1 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації, є суміжними.

Між ОСОБА_1 та суміжними землевласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_2 існують цивільні спори з приводу меж земельної ділянки та встановлення порядку землекористування, які знаходяться на розгляді суду.

Як зазначає позивач Інспектор 15 вересня 2015 року повідомив позивача за місцем проживання про проведення вищевказаної перевірки, а також предявлено службове посвідчення та посвідчення на перевірку №47. Також позивач зазначає, що 18 вересня 2015 року Інспектор ознайомив її зі змістом заяви ОСОБА_1 від 09.09.2015р. та змістом наказу №45пр.

Позивач стверджує, що будь-яких інших дій з боку Інспектора чи інших посадових осіб Інспекції по проведення зазначеної перевірки за її участю на належній їй земельні ділянці після 18.09.2015р. не вчинялось, а 06.10.2015р. вона отримала від Інспекції поштове відправлення, в якому знаходились: повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення; клопотання №3 від 02.10.2015р. про надання документів, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель з терміном виконання до 12.10.2015р.; ксерокопія припису №002210 від 28.09.2015р.; ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2015р. серії ОД №000423.

Також позивач зазначає, що Інспектор не залучав її для складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2015 року №000423.

Предметом оскарження в рамках даної адміністративної справи є Уніфікована форма акту перевірки №000898 від 28.09.2015р. та постанова про накладання адміністративного стягнення №000411 від 12.10.2015р..

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування Уніфікованої форми акту перевірки №000898 від 28.09.2015р. сторонами по справі не оскаржувалось, і заперечень щодо правильності рішення суду в цій частині не наводилось, а тому враховуючи визначені у ст.. 195 КАС України межі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що процесуальні підстави для апеляційного перегляду постанови Приморського районного суду м.Одесивід 10грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування вказаного акту перевірки відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про накладання адміністративного стягнення №000411 від 12.10.2015р., суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше - Інспектор не мав повноважень на винесення такої постанови, а по-друге відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, за яке позивача притягнуто цією постановою до адміністративної відповідальності.

Крім того, такі висновки стали підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про визнання протиправними дій Інспектора при винесенні постанови № 000411 від12 жовтня 2015 р. про визнання позивача винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Висновок про відсутність у Інспектора повноважень на притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки санкція статті 53-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від десяти до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то відповідно до ст.. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 244 КУпАП Інспектор не мав повноважень на винесення такої постанови.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки стаття 244 КУпАП встановлює обмеження не стосовно конкретних статей цього кодексу, за якими можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення Головний державний інспектор сільського господарства України, головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, їх заступники, та старші державні інспектори сільського господарства, державні інспектори сільського господарства, а лише стосовно розміру штрафу, який можуть застосовувати ці інспектори.

Так, відповідно до ст..244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 534, 54 - 56, 1041, 108 та 1885).

Від імені зазначеного органу розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) Головний державний інспектор сільського господарства України - штраф на громадян до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, їх заступники - штраф на громадян до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) старші державні інспектори сільського господарства, державні інспектори сільського господарства - штраф на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскільки спірною постановою на позивача, яка не є посадовою особою, накладено штраф на суму до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що згідно ст. 244 КУпАП відповідає повноваженням старшого державного інспектора сільського господарства чи державного інспектори сільського господарства, то висновок суду першої інстанції про відсутність у Інспектора повноважень на винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 53-1 КУпАП є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступні порушення, які були допущені Інспектором у процедурі притягнення позивача до адміністративної відповідальності..

Відповідно до ст..246 КУпАП Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 256 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що фіксація адміністративного правопорушення шляхом складення протоколу повинна відбуватися за обовязковою участю особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та з обовязковим забезпечення прав цієї особи, які передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема, права давати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази тощо.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2015 року №000423 слідує, що це протокол складено Інспектором у приміщенні Інспекції. При цьому даний протокол не містить підпису позивача про ознайомлення з його змістом чи про отримання копії цього протоколу.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач викликалась до Інспекції для складання цього протоколу, була присутня при його складанні і позивачу були розяснені її права передбачені статтею 268 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, твердження позивача про те, що протокол про адміністративне правопорушення складався без її присутності, відповідачами, як субєктами владних повноважень, не спростовані.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що складення Інспектором відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.2015 року №000423року без участі самого позивача є неправомірним та має наслідком суттєве порушення прав позивача, закріплених у ст.268 КУпАП.

Такі порушення на думку апеляційного суду не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №00041 від 12.10.2015р..

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними судом першої інстанції доводами про недоведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що до Акту перевірки не додано плану (схеми) земельної ділянки позивача, акт обстеження земельної ділянки позивача також відсутній,підтверджень проведення обстеження земельної ділянки при проведенні позапланової перевірки позивачки за адресою: м. Одеса, вул. Петрашевського, буд. 20 відповідачами не надано.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з твердженнями позивача про те, що під час проведення перевірки Інспектором не обстежувалась земельна ділянка позивача та не складався Акт обстеження належної позивачу земельної ділянки, в якому б на плані була чітка визначена та частина земельної ділянки, яка на думку Інспектора були самовільно зайнята позивачем.

Складений Інспектором Акт перевірки від 28.09.2015р. за Уніфікованою формою також не містить будь-якої ідентифікації, тобто визначення на плані конкретного розташування земельної ділянки, яку Інспектор вважає самовільно зайнятою позивачем.

Зі змісту Акт перевірки від 28.09.2015р. за Уніфікованою формою, протоколу про адміністративне правопорушення від 28.09.15р. та припису№002210 від 28.09.2015р.вбачається, що висновок про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки площею 13 кв.м., яка належить ОСОБА_1, інспектор обґрунтував посилаючись виключно на геодезичну зйомку Укргеоінформ, технічний звіт від 29.07.2010 року та на договору довічного утримання від 05.06.2003р..

Однак геодезична зйомка Укргеоінформ та звіт від 29.07.2010 року не долучались до матеріалів перевірки, реквізити геодезичної зйомки Укргеоінформ Інспектором не зазначені взагалі.

Договір довічного утримання від 05.06.2003р., на який посилається Інспектор у спірному приписі, взагалі не містить в собі даних про належність до обєкту нерухомості, який є предметом цього договору, земельної ділянки, та не передбачає набуття ОСОБА_1 прав на землю.

Як вже зазначено вище, на даний час позивач є власником земельної ділянки, площею 0,0269 га за адресою: м.Одеса, вул. Петрашевського, 20 на підставі Державного акту на право власності на землю від 12.08.2008 року, а ОСОБА_1 своє право власності чи користування земельною ділянкою під належною йому частиною будинку по вул.Бригадна,40 у м.Одесі не оформив у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Надання ОСОБА_1 Одеською міською радою рішенням від 24.12.2014р. №6027-VІ дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення присадибної земельної ділянки по вул..Бригадна, 40 є лише початком процедури набуття права на землю, і не наділяє ОСОБА_1 правами власності на конкретно визначену земельну ділянку.

Отже, викладений у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №00041 від 12.10.2015р. висновок про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки є недоведеним, про що також вірно зазначив і суд першої інстанції.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування акту перевірки та скасування постанови - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:ОСОБА_7

Суддя:О.В. Єщенко

Суддя:М.П. Коваль