Постанова № 59105410, 11.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3521/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон - К» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 18.07.2015 №125110011/2015/010109/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00145,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 18.07.2015 №125110011/2015/010109/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00145.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між позивачем (покупець) та компанією Solifinance OU, укладений контракт від 01 жовтня 2010 року №01/10-1-ІМ, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах FOB Валенсія, Україна (склад покупця) товари відповідно до інвойсів (рахунку - фактури), що додаються під час фактичного отримання кожної партії товарів. Під час постачання додаткових груп товарів продавець та покупець можуть узгоджувати їх вид та умови поставки в окремих додатках.

В подальшому 17 липня 2015 року на виконання вказаного вище контракту позивачем на митну територію України був ввезений товар - плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, з кам'яної кераміки для покриття підлоги, декори, фрізи (товар №№2, 5, 6, 8, 11, 15, 16, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 32, 33, 34) та внутрішнього облицювання стін (товар №№1, 4, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 17, 18, 24, 25, 29, 30, 31), невеликі скляні форми, декор із скла (товар №3), друкована продукція (товар №19), у зв'язку із чим з метою його розмитнення було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №125110011/2015/009810.

До митної декларації позивачем було надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/10-1-ІМ від 01.10.2010 року, інвойси (рахунки-фактури) від 08.07.2015 року, №642/15 №643/15, №644/15, №645/15, №646/15, №647/15, №648/15, №649/15, №650/15, №651/15, №652/15, №653/15, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2015 pоку б/н, міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 10.07.2015 року №015299, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 28.11.2012 pоку №125/2012/0001248, книжка МДП від 10.07.2015 pоку №XN.75586664, інформацію щодо результатів здійснення фіто санітарного та радіологічного контролю, декларації про походження товарів, копію митної декларації країни відправлення від 10.07.2015 pоку №15S003XH08.

Згідно декларації митної вартості митна вартість товару №1, 8, 9, 11 була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, №2-7, 10, 12 - 34 - за другорядним за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Під час митного оформлення товару №2, 5, 6, 8, 11, 20, 22, 28, 32, 34 та визначення його митної вартості, відповідач дійшов до висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та щодо ідентичних товарів, у зв'язку із чим позивачу було направлено електронне повідомлення про подання додаткових доказів: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідку інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

18.07.2015 Київською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів - плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, з кам'яної кераміки для покриття підлоги (товарні позиції №2, 5, 6, 8, 11, 20, 22, 28, 32, 34), яким до товару:

- №2 застосований 3 метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (позивачем заявлений 2 метод за ціною договору щодо ідентичних товарів);

- №5, 6, 20, 22, 28, 32, 34, застосований 6 метод - резервний (позивачем заявлений 2 метод за ціною договору щодо ідентичних товарів);

- №8, 11 застосований 6 метод - резервний (позивачем заявлений 1 метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В обґрунтування причин здійснення коригування відповідач в рішенні зазначив, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовуються тому, що у надати декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (також декларантом застосовано 2 метод визначення митної вартості). Декларант відмовився від подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Метод за ціною подібних товарів (3 метод) застосовано до товару №2, оскільки у митного органу наявна інформація щодо раніше імпортованих товарів випущених у вільний обіг за митною декларацією від 13.07.2015 №100270001/2015/218556. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних, подібних товарів та невідповідності вимогам статей 59-60 МК України; методи згідно зі статтями 62 - 63 МК України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод застосовано з урахуванням раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг за МД від 13.07.2015 №100270001/2015/218556.

Також, відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00145.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів, для їх митного оформлення та визначення митної вартості за ціною, яка зазначена в декларації митної вартості, тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є протиправними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 зазначеного Кодексу визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, контролюючим органом зазначено, що згідно глави 1 розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за N 1372/21684) відомості про митну вартість товарів вказуються у графі 12 у валюті України. У правому підрозділі графи 22 зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).

Зі змісту графи 22 МД №125110011/2015/009810 вбачається, що фактурна вартість товару складає 8023,09 дол. США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним у графі 23, складає 176400,47 грн, у той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 визначена у сумі 220373,83 грн.

У той же час, надані декларантом разом з МД документи (контракт з додатковою угодою, рахунки) підтверджують лише фактурну вартість товару, але не відображають усіх складових митної вартості товару, зокрема, відсутні документи, передбачені підпунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач здійснює імпорт товару - плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, з кам'яної кераміки для покриття підлоги, за зовнішньоекономічним контрактом із компанією Solifmance OU (Таллінн, Естонія), яка не є виробником вищезазначеного товару (виробники товарів визначені в додатковій угоді від 01.02.2015), що свідчить про здійснення митного оформлення за непрямим контрактом.

Також, обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості відповідач послався на те, що у графі 20 МД №125110011/2015/009810 умовами поставки визначено СРТ UA Бровари, у той час як у пункті 3 Контракту умовами поставки значиться FOB («Інкотемс 2000») - Валенсія, у інвойсах - СРТ (Carriage Paid То) Бровари, у прайс-листах продавця (компанії Solifmance OU Таллінн Естонія) - EXW.

Згідно з Інкотермс-2000 за умовами поставки групи F основне перевезення не оплачено, а за умовами поставки групи С - оплачено.

Термін «франко-борт» (FOB) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, з цього моменту всі витрати та ризики повинен нести покупець. Зазначений базис не передбачає включення витрат на транспортування та страхування у вартість товару.

Термін «фрахт/перевезення оплачено до…» (СРТ) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Таким чином, покупець приймає на себе всі ризики і витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Такий базис не передбачає включення витрат на страхування у вартість товару.

Такі розбіжності у відомостях щодо ціни за товари, на думку колегії суддів, не дають можливість відповідачу перевірити достовірність заявленої митної вартості.

Отже, у документах, наданих до митного оформлення, дійсно містилися розбіжності. Крім того, вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що в апелянта були ті необхідні та достатні сумніви у достовірності й повноті поданих ТОВ «Еталон-К» документів, з якими закон пов'язує право витребовувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

У статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2-5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначені підстави неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості та застосування до товару №2 методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3 метод). Також згідно рішення про коригування митної вартості була процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості.

У зв'язку з тим, що на пропозицію митного органу позивачем не було надано додаткових документів, що підтвердили б правильність визначення митної вартості, відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 18.07.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.