Ухвала суду № 59105351, 13.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" липня 2016 р. справа № 808/343/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. у справі №808/343/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН"

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

встановив:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000169/2 від 28.07.2015р. Запорізької митниці ДФС України;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00351 від 28.07.2015р. Запорізької митниці ДФС України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. позов задоволено. Постанова необґрунтованістю прийнятих відповідачем рішенням та картки відмови.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач, зокрема, зазначив, що під час розгляду додатково наданих документів було встановлено, що у висновку Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-357 від 13.07.2015р. зазначено ціновий діапазон від 1,43 дол/кг до 1,58 дол/кг. Тобто, ціна товару може бути і вища від заявленої. Лист б/н від 28.07.2015 містить інформацію про те, що інвойс і є бухгалтерською документацією продавця, але даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу. Наданий лист виробника направлений на спростування розбіжностей, наданих до митного оформлення документах не містить додаткової інформації для підтвердження митної вартості

оцінюваного товару.

Декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

28.07.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості 2 "ґ" - резервним, відповідно до ст.64 МК України від 28.07.2015 № 112050000/2015/000169/2. Враховуючи вимоги ст. 64 МК України використана наявна в органі доходів і зборів України інформація щодо подібних товарів за методом 2 "ґ" з розрахунку 1,9 USD за кг товару (МД №112050000/2015/011765 від 22.07.2015р.).

Суд зауважив, що відповідачем не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

На думку відповідача, розбіжності, які були виявлені під час здійснення митного контролю та митного оформлення, впливають на заявлену митну вартість і цей факт був доведений під час судового розгляду справи. Судом при прийнятті рішення порушено ст.53 МК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між позивачем та Пелагія АС, Норвегія (Постачальник) укладено Контракт №162S/2014P від 19.12.2015 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару) (а.с. 19-28). Згідно даного контракту, позивачем на митну територію України був ввезений товар: скумбрія ціла морожена. Згідно інвойсу постачальника №10033420 від 20.07.2015 року (а.с.26), скумбрія ціла морожена постачалась за ціною 1,52 доларів США за кг. на умовах FCA Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 27.07.2015р. позивачем по електронній системі "MD Office™. MDDeclaration" до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 012168) довідковий № 4714 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 663259,13 гривень (тобто 34,01 грн. або 1,54 доларів СІЛА за 1 кг) (а.с. 17-18).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару включає вартість товару та вартість витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт №162S/2014P від 19.12.2015р.; інвойс № 10033420 від 20.07.2015р.; калькуляція постачальника від 20.07.2015р.; прайс-лист від 17.07.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна № 0002714 від 22.07.2015р.; довідка розрахунку транспортних витрат б/н від 22.07.2015р.; договір на надання транспортних послуг №1602-П від 16.02.2015p.; договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЄ/ЗМ від 02.01.2015p.; дублікат ветеринарного свідоцтва від 27.07.2015р. серії ЄРД-00 №089937; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 22.07.2015р. № LT0171322/L2-7856; лист виробника про реквізити та заводи виробники б/н від 05.01.2015 p.; сертифікат якості № 121 від 20.07.2015p.; експортна декларація № 15LTLU9000EK023B59 від 22.07.2015р. (а.с. 19-41).

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності:

1) відповідно до умов п.5.1 контракту від 19.12.2014р. №162S/2014P вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця. Надана до митного оформлення калькуляція від 20.07.2015р. містить витрати, не зазначені в відповідному пункті контракту (заморожування, маржа компанії);

2) в наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення 15LTLU9000EK023B59 від 22.07.2015р. найменування товару не відповідає найменуванню, що зазначене в інвойсі №10033420 від 20.07.2015р. в частині його повноти (не вказано ціла скумбрія чи ні, не вказано її розмір);

3) в інвойсі №10033420 від 20.07.2015р. зазначено умови поставки FCA Klaipeda Lithuania, натомість в митній декларації країни відправлення від 22.07.2015р. №15LTLU9000EK023B59 умови поставки не зазначено.

У відповідності до ст.53 МК України, декларанту була пред'явлена вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.42).

Декларантом додатково надано: 1) висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-357 від 13.07.2015р.; 2) лист б/н від 28.07.2015. (а.с.43-45).

За результатами аналізу додатково поданих документів відповідач прийшов до висновку, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати не можливо, оскільки немає необхідної для цих методів інформації. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку за товар скумбрія ціла морожена 1,9 дол. США за 1 кг. товару (МД №112050000/2015/011765 від 22.07.2015р.).

У зв'язку з вказаним, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00351 (а.с.12-14) та прийняв рішення від 28.07.2015 №112050000/2015/000169/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.10-11).

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у звязку з тим, що позивачем надано відповідачу всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, що необхідні для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до умов п.5.1 контракту від 19.12.2014р. №162S/2014P вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця. Надана до митного оформлення калькуляція від 20.07.2015р. містить витрати, не зазначені в відповідному пункті контракту (заморожування, маржа компанії);

2) в наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення 15LTLU9000EK023B59 від 22.07.2015р. найменування товару не відповідає найменуванню, що зазначене в інвойсі №10033420 від 20.07.2015р. в частині його повноти (не вказано ціла скумбрія чи ні, не вказано її розмір);

3) в інвойсі №10033420 від 20.07.2015р. зазначено умови поставки FCA Klaipeda Lithuania, натомість в митній декларації країни відправлення від 22.07.2015р. №15LTLU9000EK023B59 умови поставки не зазначено.

Щодо зауваження митного органу на те, що в декларації найменування товару не відповідає вказаному в інвойсі, що складові вартості товару, вказані в контракті не співпадають з складовими вартості вказаними в калькуляції виробника, що в декларації не зазначено умови поставки, позивачем додатково надано лист постачальника № б/н від 28.07.2015р. з поясненнями (а.с.44-45).

3 наведеного вбачається, що позивачем усунуто виявлені розбіжності.

Окрім зазначених документів декларантом на надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати (а.с.43), листом від 28.07.2015 (а.с.44-45) повідомлено, що продукція відвантажується на підставі інвойса, який і є бухгалтерським документом компанії; додатково на підставі даних бухгалтерського обліку повідомлено про дати виписування інвойсів, дати відвантаження товару; повідомлено, що компанія не має друкованих каталогів і з усією інформацією про компанію та продукцією можна ознайомитися на сайті.

Крім того, суд зазначає, що частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 МК України митний орган Може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за другорядним (резервним) методом на підставі наявної у митного органу інформації по товару згідно МД № 112050000/2015/011765 від 22.07.2015р.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідачем у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем для оформлення товару за першим методом були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ), тому оскаржені позивачем рішення №112050000/2015/000169/2 від 28.07.2015р. та картка відмови №112050000/2015/00351 від 28.07.2015р. є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору в сумі 3031 грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги на постанову суду від 02.03.2016р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий в сумі 3031 грн. 60 коп.

Отже, судовий збір в сумі 3031 грн. 60 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. у справі №808/343/16 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 3 031 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун