Ухвала суду № 59105321, 20.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5104/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

20 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Мацедонської В.Е.,

за участю секретаря Сергієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "НЕО ВІТА", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" про визнання протиправними та скасування рішень відповідача,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (далі - відповідач), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" (далі - ТОВ "Інвестиційна група "Схід"), приватне акціонерне товариство "Нео Віта" (далі - ПрАТ "Нео Віта"), про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 26 червня 2007 року №985/1646 та від 27 грудня 2007 року №1544/4377 (далі - оскаржувані рішення).

Одночасно з позовом законним представником позивача заявлено письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 4 рішення відповідача від 27 грудня 2007 року №1544/4377 та заборони відповідачу, ТОВ "Інвестиційна група "Схід" та ПрАТ "Нео Віта" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, користування земельною ділянкою, загальною площею 7,8146 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 12, кадастровий номер 8000000000:63:127:0075 (далі - заявлене клопотання).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року в задоволенні клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по справі - задовольнити.

В обґрунтування необхідності застосування забезпечення адміністративного позову апелянт посилається на те, що на земельній ділянці, переданій в довгострокову оренду «Інвестиційна група «Схід», а в подальшому ПрАТ «НЕО ВІТА», розташовані об'єкти державної інфраструктури, а саме під'їзні залізничні колії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ». Незважаючи на вищезазначені обставини, на вказаній земельній ділянці триває реконструкція території з будівництвом об'єктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення, що може призвести до руйнування об'єктів Єдиної транспортної системи України, зокрема під'їзних залізничних колій Позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, апелянт вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам держави в особі ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновк про необґрунтованість і передчасність заявленого клопотання та, як наслідок, про відсутність підстав для його задоволення, оскільки за відсутності, станом на час розгляду заявленого клопотання, очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, зупинення їх дії в частині та заборона відповідачу, ТОВ "Інвестиційна група "Схід" та ПрАТ "Нео Віта" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, користування земельною ділянкою є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 " Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову " та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 " Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, вислухавши думку присутніх у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представників сторін та третіх осіб, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і передчасність заявленого клопотання.

При вирішенні клопотання судом апеляційної інстанції взято до уваги обставини, встановлені господарським судами першої, апеляційної та касаційної інстанції при прийнятті у справі № 910/25414/15. Вказані обставини, встановлені господарським судом, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню в адміністративному процесі.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову адміністративним судом унеможливить виконання вказаного рішення господарського суду, яким зобов'язано ПрАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ" демонтувати та вивезти із використовуваної ПрАТ „Нео Віта" земельної ділянки площею 7,8146 Га, розташованої за адресою: м. Київ, вул.. Березнева, 12, кадастровий номер 8000000000:63:127:0075 наступне майно: залізничну колію № 19 із стрілочним переводом № 322 (інв. № 353) - загальною довжиною 398,3 м; залізничну колію № 20 (інв. № 19) - довжиною 233,5 м; залізничну колію № 21 з стрілочним переводом № 323 (інв. № 353) - загальною довжиною 89,5 м; залізничну колію № 22 (інв. № 19) - загальною довжиною 41,789,5 м; залізничну колію зі стрілочним переводом № 321 (інв. № 353) - загальною довжиною 399,3 м.

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний суд не може прийняти рішення про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі шляхом заборони не тільки відповідачу, а й третій особі вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160,199,200, 205,206, 211 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.07.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Мацедонська В.Е.

Губська О.А.