Ухвала суду № 59105308, 13.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" липня 2016 р. справа № 808/9081/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 р. у справі № 808/9081/15

за позовом Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню промислових підприємств"

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування акту, податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

встановив:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- акт №282/15-1/32343302 від 28.09.2015р. Державної податкової інспекції в Ордонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізький області;

- податкове повідомлення-рішення №0001501 від 09.10.2015р. Державної податкової інспекції в Ордонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізький області;

- податкову вимогу №1582-23 від 12.11.2015р. Державної податкової інспекції в Ордонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізький області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016р. позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0010001501 від 09.10.2015р.;

- визнати протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №1582-23 від 12.11.2015р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що відповідачем

неправомірно в період дії мораторію проведено перевірку позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 11 березня 2015 року № 99 затверджений План заходів на 2015 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, яким зобов'язано Державну фіскальну службу України забезпечити здійснення протягом року заходів:

- щодо виявлення та припинення протиправної діяльності «конвертаційних центрів» і підприємств з ознаками фіктивності, задіяних у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму, a також заходів з припинення їх діяльності;

- у межах повноважень для виявлення фактів приховування чи маскування незаконного походження доходів визначення джерел їх походження, місцезнаходження і способів переміщення, напрямів використання (зокрема для провадження підприємницької, інвестиційної, іншої господарської та благодійної діяльності, здійснення розрахункових кредитних операцій), а також пошуку, арешту та конфіскації таких доходів;

- щодо виявлення фактів переміщення товарів, готівкових та безготівкових коштів, розрахункових документів, інших валютних цінностей, культурних цінностей, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів з них, які можуть використовуватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму

З огляду на викладене камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність платників податків суцільним порядком за кожний звітний (податковий) період.

Винесене податкове повідомлення-рішення №0010001501 від 09.10.2015 року на суму 97223 грн. основного платежу 48 612 грн. штрафної санкції було сплачено підприємством 22.10.2015 року частково за рахунок наявної переплати відповідно до особової картки платника податку.

З 01.09.2015 року набрали чинності зміни до підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України від 02.10.2010 року № 2755-VI щодо зменшення податкового тиску на платників податків.

Відповідно до п. 35 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України тимчасово до 31 грудня 2016 року, звільнено платників податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний рік) складає менше 20 млн. грн. від сплати штрафних санкцій зазначених у податковому повідомлені-рішенні, у разі сплати податкового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Саме відповідно до цього факту Запорізькою ОДПІ 30.11.2015 року було скасовано штрафну санкцію у сумі 48 612 грн.

Відповідно до ст.60 п.1.1.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Так, податкова вимога №1582-23 від 12.11.2015 року вважається погашеною та у звязку із цим анульованою та відкликаною.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 28 вересня 2015 року відповідачем проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за липень, серпень 2015 року, за результатами якої складено акт №282/151/32343302 від 28.09.2015р. (далі - акт).

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про:

- завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації з ПДВ) (таблиця 2) внаслідок завищення суми податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.25) (таблиця 3) за серпень 2015 року, в порушення пункту 198.6 статті 198 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0010001501 від 09.10.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 835,00 грн., в т.ч. за основним платежем 97223,00 грн. та 48 612,00 грн. за штрафними санкціями.

12 листопада 2015 року відповідачем складено податкову вимогу №1582-23, якою позивача зобов'язано сплатити податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 51 961,69 грн., в т.ч. за основним платежем 50 413,43 грн. та 1548,26 грн. - пеня.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0010001501 від 09.10.2015р. та податкової вимоги №1582-23 від 12.11.2015р. на підставі того, що:

- відповідачем протиправно в період дії мораторію на проведення перевірок проведено камеральну перевірку позивача без наявності підстав, з якими законодавець пов'язує можливість проведення перевірок під час дії відповідного мораторію;

- оскільки відповідачем протиправно проведено камеральну перевірку позивача, то висновки такої перевірки не можуть бути покладені в основу для прийняття податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що камеральна перевірка позивача була проведена 28.09.2015р. на підставі п.200.10 ст.200 ПК України. У зв'язку з виявленням порушень контролюючим органом складено акт та на підставі цього акта прийнято оскаржені позивачем податкове повідомлення-рішення та вимогу.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України, в редакції на час здійснення перевірки позивача, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, на податковий орган покладено обовязок щодо здійснення камеральної перевірки після отримання податкової декларації.

Проте, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII, норми якого встановлюють обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Так, відповідно до п.3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно-роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, законодавець не визначає конкретні види перевірок, на проведення яких поширюється така заборона.

З наданого до матеріалів справи звіту про фінансові результати позивача (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, судом встановлено, що обсяг доходу позивача за 2014 рік становить 14,747 млн. грн., тобто не перевищує законодавчо визначені 20 млн. грн.

Будь-які відомості про прийняття рішення суду та/або рішення в рамках кримінально-процесуального законодавства, надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення камеральної перевірки позивача в матеріалах справи відсутні. Також в матеріалах справи відсутні відомості про подання позивачем заявки щодо його перевірки чи заяви про відшкодування податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що на час проведення камеральної перевірки (28.09.2015р.) на позивача поширювалась дія мораторію на проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що камеральну перевірку позивача було проведено неправомірно, тому прийняті відповідачем за наслідками цієї перевірки податкове повідомлення-рішення №0010001501 від 09.10.2015р. та податкова вимога №1582-23 від 12.11.2015р. також є неправомірними та підлягають скасуванню.

Також колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неправомірності проведення відповідачем камеральної перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення та вимоги. Зокрема, доводи відповідача щодо часткового погашення заборгованості за податковим повідомлення-рішенням №0010001501 від 09.10.2015р. за рахунок переплати є необґрунтованими, оскільки податкове повідомлення-рішення №0010001501 від 09.10.2015р. було оскаржено позивачем, тобто на час розгляду справи судом першої інстанції не було узгодженим, тому у позивача не виникло обовязку щодо погашення заборгованості за цим податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 р. у справі №808/9081/15 залишити без з змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун