Ухвала суду № 59105198, 14.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/655/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроКІМ» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроКІМ» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2016 № 0000022201, від 25.03.2016 № 0000012201 та 25.03.2016 № 0000032201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АгроКІМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 по 30.09.2015, за результатами якої складено Акт від 22.12.2015 № 536/22-32370430.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 209.2 ПК України, розділ V Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 433 425 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 209.2 ПК України, розділ V Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1 615 718 грн.;

- п. 209.2 ПК України, розділу V Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено від'ємне значення (скорочена декларація), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 5 184 000 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки Прилуцької ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.01.2016 №0000022201 про зменшення ТОВ «АгроКІМ» суми бюджетного відшкодування на 858560 грн. та накладення штрафу в сумі 214640 грн.; від 25.03.2016 №0000012201 про збільшення ТОВ «АгроКІМ» грошового зобов'язання з ПДВ на суму 12130590 грн. та накладення штрафу в сумі 3032647,50 грн.; від 25.03.2016 № 0000032201 про зменшення товариству розміру від'ємного значення суми ПДВ на 426118 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Також, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Таким чином, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації права оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Як вбачається з змісту Акту від 22.12.2015 № 536/22-32370430, у ході проведення перевірки податковим органом встановлено безпідставне списання ТОВ «АгроКІМ» засобів захисту рослин та мінеральних добрив на земельні ділянки Ічнянського та Прилуцького районів за 2013 рік на загальну суму 37499335,62 грн, крім того ПДВ 7499867 грн., за 2014 рік на загальну суму 3656997,45 грн, крім того ПДВ 731399 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що ТОВ «АГРОКІМ» вносило засоби захисту рослин та мінеральні добрива лише на земельні ділянки, договори оренди на які не були зареєстровані у встановленому Законом порядку.

В свою чергу, позивач на підтвердження правомірності списання засобів захисту рослин та мінеральних добрив на земельні ділянки Ічнянського та Прилуцького районів за 2013-2014 роки надав наступні первинні документи: копії господарських договорів з додатками, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії платіжних доручень, копії товарно-транспортних та залізничних накладних, копію плану посіву та валового збору врожаю, копію статистичної звітності форми 29-сг, копію оборотно-сальдової відомості за рахунком 27 та копію оборотно-сальдової відомості за рахунком 361.

Крім того, позивачем було надано інформацію щодо укладених договорів оренди землі по Прилуцькому району станом на 01.05.2013 (том 1 а.с. 129-173); інформацію щодо укладених договорів оренди землі по Прилуцькому району станом на 01.05.2014 (том 1 а.с. 174-218); інформацію щодо укладених договорів оренди землі по Ічнянському району станом на 01.05.2014 (том 1 а.с. 219-241); інформацію щодо укладених договорів оренди землі по Ічнянському району станом на 01.05.2013 (том 1 а.с. 242-248); інформацію щодо укладених договорів оренди землі по Ніжинському району станом на 01.05.2014 (том 2 а.с. 1-6).

Апелянт не заперечує, що ним не було досліджено реальності фактичного використання земельних ділянок за вищезаначеними договорами, лише тому, що позивач не встиг їх вчасно зареєструвати. Так само при здачі звітності по фіксованому податку, податковий орган приймав звітність лише по землі, оренда якої була підтверджена довідками Державного земельного кадастру, тобто лише по тих землях, які пройшли реєстрацію, посилаючись на відповідні приписи Земельного кодексу України.

Дійсно, договори оренди земельних ділянок Ічнянського та Прилуцького районів, укладені в 2012 році, були зареєстровані позивачем лише в 2013-2014 роках.

Водночас, слід відзначити, що ТОВ «АГРОКІМ» вносило засоби захисту рослин та мінеральні добрива лише на ті земельні ділянки, щодо яких було укладено договори оренди і фактично здійснювалась господарська діяльність. Отже, більш пізня (наступна) реєстрація прав оренди за цими договорами не спростовує факту використання наведених земельних ділянок і отримання з них урожаю (доходів).

Також, окремо колегія суддів звертає увагу на те, що за наведеними договорами сплачувалась орендна плата й, відповідно, нараховувався (сплачувався) податок з доходів фізичних осіб, а тому висновок податкового органу про безпідставне списання засобів захисту рослин та мінеральних добрив необґрунтований.

Щодо посилань податкового органу на те, що отримавши в листопаді 2014 року попередню оплату від ПАТ «МЛИБОР» за сою врожаю 2015 року, позивач не мав підстав відображати ПДВ, нарахований на вартість сільськогосподарських товарів власного виробництва, які він зобов'язувався у майбутньому поставити, у скороченій декларації, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2014 між позивачем та ПАТ «Млибор» було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 134 сої врожаю 2015 року.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи: копія додаткової угоди №1 від 01.12.2014, копія додаткової угоди №2 від 01.10.2015, копія додаткової угоди №3 від 18.01.2016, копії видаткових накладних та актів прийому-передачі, копія податкової накладної від 04.11.2014, копії платіжних доручень та копії залізничних накладних на відвантаження сої врожаю 2015 року.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, контрагент позивача мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, який у своїх рішеннях (№К/800/23734/13 від 14.01.2014, №К/800/15742/14 від 16.06.2014) зазначив, що згідно з положеннями п. 209.2 ст. 209 ПК України під визначенням поставлених сільськогосподарських товарів/послуг мається на увазі зміст господарської операції, а не момент передачі товарів чи послуг, а тому правомірним є віднесення суми ПДВ з операцій з отримання попередньої оплати в складі податкових зобов'язань декларації з ПДВ саме спеціальної, а не загальної.

Аналогічна правова позиція наведена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 № 18658/7/99-99-19-04-02-17, в якому зазначається, що спецрежим оподаткування ПДВ для сільгосптоваровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку на додану вартість, що нараховуються сільгосптоваровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільгосптоварів/послуг власного виробництва. Таким чином, якщо сільгосптоваровиробник - суб'єкт спецрежиму відповідно до умов укладеного договору отримує попередню оплату за сільгосппродукцію власного виробництва, то на дату отримання попередньої оплати за таку продукцію власного виробництва (перша подія) сільгосптоваровиробник визначає податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів/послуг, та виписує податкову накладну покупцеві за такою операцією у загальновстановленому порядку.

Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, а продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва цілком відповідає меті отримання прибутку.

До того ж, податковий орган не заперечує, що поставки сої врожаю 2015 року на адресу ПАТ «Млибор» реально були проведені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 ПК України, також є протиправним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Ісаєнко Ю.А.