Постанова № 59104936, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 804/16102/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року

у справі № 804/16102/15

за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»

про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2015 року Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», в якому просить:

- тимчасово зупинити виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 34245509, юридична адреса: вул. Леніна, 7, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52800), про що видати виконавчий лист та направити його на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області;

- тимчасово зупинити виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, що призводить до утворення відходів без дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (код СДРПОУ 34245509, юридична адреса: вул. Леніна, 7, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52800), про що видати виконавчий лист та направити його на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в ході позапланової перевірки встановлено, що господарська діяльність підприємства здійснюється за відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та за відсутності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. У зв'язку з тим, що виявлені факти є грубим порушенням природоохоронного законодавства, позивач вважає, що така діяльність відповідача забороняється законом та підлягає тимчасовому зупиненню у відповідності до вимог статті 18, пункту 5 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства

України, а також згідно до вимог частини 5 статті 4, частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Тимчасово зупинено виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 34245509, юридична адреса: вул. Леніна, 7, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52800).

Тимчасово зупинено виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, що призводить до утворення відходів без дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 34245509, юридична адреса: вул. Леніна, 7, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52800).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що здійснення господарської діяльності, пов'язаної із викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря та операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності відповідних дозволів, що забезпечує захист навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Судом встановлено, що термін дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1212600000-10, №1212600000-10А, №1212600000-10Б скінчився 07 травня 2014 року, №1212400000-81 та №1212400000-81А скінчився 03 квітня 2014 року.

Таким чином, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел проммайданчика №1 з 08 травня 2014 року та проммайданчика №2 з 04 квітня 2014 року здійснюються без відповідного дозволу, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Судом також встановлено, що господарська діяльність підприємства щодо поводження з відходами в 2015 році здійснюється без Дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що є порушенням вимог статті 32 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

При цьому, суд зазначив, що діяльність у сфері поводження з відходами, а також діяльність, що пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозволяється лише за наявності дозволів.

Отже, неможливість отримання вказаних дозволів позивачем не з його вини не дає права товариству з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» здійснювати свою діяльність за відсутності останніх.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що у відповідності до статті 17 Закону України від 05 березня 1998 року №187/98-ВР «Про відходи», передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Однак, судом безпідставно не враховано, що підприємство неодноразово зверталось з листами до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на 2015 рік (№648 від 21 травня 2014 року, №1512 від 15 грудня 2014 року, №591 від 23 червня 2015 року), на що отримувало відповідні листи-відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо неможливості надання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (№4647/0/261-14 від 30 травня 2014 року, №3-41/0/261-15 від 06 січня 2015 року та №3-3436/0/261-15 від 14 липня 2015 року), з огляду на те, що питання видачі документів дозвільного характеру у сфері поводження з відходами може бути реалізовано департаментом після врегулювання правовідносин шляхом прийняттянормативно-правового акту.

Копії листів в ході перевірки надавались старшому державному інспектору Пшеничному Г.М., що підтверджується листом підприємства за вих. №1196 від 20 листопада 2015 року, а також ці листи надавались до заперечень (маються в матеріалах справи), але суд їх не прийняв до уваги.

Відповідач вказує, що обов'язок організувати порядок розгляду документів покладено на Кабінет Міністрів України та Мінприроди. Суб'єкти господарювання не мають права і не можуть забезпечити організацію процесу надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, адже право затверджувати такий порядок, згідно з пунктом «ж» частини 1 статті 18 Закону України «Про відходи», віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Враховуючи, що підприємство доклало усіх необхідних зусиль для отримання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідач вважає, що робота підприємства без дозволів не є порушенням пункту «а» статті 32 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Як зазначає відповідач, аналогічна ситуація мала місце під час розгляду заяв товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», пов'язаних із викидами у атмосферне повітря.

Так, підпунктом 2.7.3 пункту 2.7 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 березня 2006 року № 108 (у редакції від 31 жовтня 2014 року), передбачено, що Мінприроди України, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації приймають до розгляду тільки ті матеріали, у складі яких містяться засвідчені в установленому порядку копії офіційно отриманих (на бланку з гербовою печаткою) вихідних даних про стан довкілля (метеорологічні параметри, фонові концентрації, середньорічна та максимальна з разових концентрації). Для отримання дозволу вихідні дані є обов'язковим документом.

На виконання зазначених приписів відповідачем були надані заяви та документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для проммайданчиків №1 та №2 підприємства до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а саме заяви від 13 березня 2014 року №372, від 10 вересня 2014 року №1062 та від 23 червня 2015 року №592, на що отримало листи-відповіді від 11 квітня 2014 року №3517/0/261-14, від 16 жовтня 2014 року №7567/0/261-14 та від 03 серпня 2015 року №3-3735/0/261-15 щодо неможливості надати підприємству дані по фоновим концентраціям з причин неврегульованості даного питання на законодавчому рівні у наказі Міністерства екології та природних ресурсів від 30 липня 2001 року №286 «Про затвердження Порядку визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі». Копії вищезазначених листів надавалися в ході перевірки, але не прийняті до уваги.

Крім зазначених вище обставин, які, на думку відповідача, безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» посилається на порушення норм матеріального права.

Вказує, що норми статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачають можливість застосування судом такого заходу реагування як тимчасове зупинення виробництва.

Також наголошує, що застосування відповідних санкцій може відбуватися виключно на підставі законів.

В той же час, діюче законодавство не передбачає такої санкції як тимчасове зупинення виробництва у разі порушення норм статті 32 Закону України «Про відходи» чи статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Вказує, що передумовою звернення контролюючого органу до суду є порушенням вимог законодавства, яке створює загрозу життю та здоров'ю населення.

Сама по собі відсутність дозволів такої загрози не створює. Щодо перевищень відповідачем допустимих показників викидів та відходів в акті перевірки не йдеться.

Позивач подав до суду пояснення, у яких зазначив, що відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді зупинення виробництва у разі здійснення діяльності без відповідних дозволів передбачена статтями 12, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та статтею 42 Закону України «Про відходи», відповідно.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи позивача повідомлено належним чином .

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 04 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року на підставі наказу № 429-П від 21 вересня 2015 року, направлення № 4-3939-10-3 від 21 вересня 2015 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», за результатами якої складено акт.

В ході планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» встановлено, що на підприємстві порушується порядок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: термін дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1212600000-10, №1212600000-10А, №1212600000-10Б скінчився 07 травня 2014 року, №1212400000-81 та №1212400000-81А скінчився 03 квітня 2014 року. Таким чином, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел проммайданчика №1 з 08 травня 2014 року та проммайданчика №2 з 04 квітня 2014 року здійснюються без Дозволу, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Також встановлено, що господарська діяльність підприємства щодо поводження з відходами в 2015 році здійснюється без дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що є порушенням вимог статті 32 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Посилаючись на норми статей 4, 7 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ( далі Закон №877), статтю 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України та виявлені факти порушення природоохоронного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про тимчасове зупинення виробництва, під час якого здійснюється експлуатація стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також тимчасового зупинення виробництва, що призводить до утворення відходів.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Згідно з частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Отже, про конкретні підстави, за наявності яких орган контролю може звернутися до суду з приводу зупинення виробництва, в названих нормативних актах не йдеться.

В той же час, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання згідно з статтею 239 Господарського кодексу України є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, тобто видом відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

В обґрунтування права на звернення до суду з вимогою про застосування санкцій у вигляді тимчасового зупинення виробництва контролюючий орган послався на норми статей 12, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та статтю 42 Закону України «Про відходи».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, а саме: особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 42 Закону України «Про відходи» передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за:

а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків;

б) самовільне розміщення чи видалення відходів;

в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини;

г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення;

д) приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;

ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами;

з) порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів;

и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди;

і) здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації;

ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо);

й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку;

к) недотримання умов ввезення відходів як вторинної сировини на територію України;

л) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів;

м) порушення вимог безпечного перевезення небезпечних відходів;

н) порушення встановлених квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини та строків їх перевезення.

Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи.

Отже, про конкретні види адміністративно-господарських санкцій та підстави для їх застосування у названих нормах законодавства не йдеться.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Оскільки за порушення, які допустив позивач, діючим законодавством не визначено такого виду відповідальності як зупинення виробництва, позовні вимоги слід залишити без задоволення як такі, що заявлені без визначених законодавством підстав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють свої повноваження щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Отже, загальною передумовою для звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг є порушення вимог законодавства, яке створює загрозу життю та здоров'ю населення.

Відсутність певного дозволу не є обставиною, яка безпосередньо створює загрозу життю та здоров'ю громадян.

В той же час, позивачем не наведено обставини, які свідчать, що відповідну загрозу створює безпосередньо виробнича діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції також вважає, що позивачем не доведено і наявність загальних підстав, які можуть бути умовою для зупинення виробництва.

Таким чином, позовні вимоги не можна визнати законними та обґрунтованими, що виключає підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» слід задовольнити, постанову - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 рокуу справі № 804/16102/15 - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун