Постанова № 59104878, 20.07.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа № 823/813/16

12 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Попельнухи Ю.І.,

позивача не прибув,

відповідача не прибув,

третя особа на стороні відповідача не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом

адвоката ОСОБА_1 до Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

30.06.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 (далі позивач) про скасування рішення від 17.06.2016 №211 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області (далі відповідач) щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку і застосування стягнення у вигляді попередження.

Позов мотивований тим, що позивача притягнуто всупереч вимог законодавства за відсутності дисциплінарного проступку та за наявну правову позицію його, як адвоката, під час представництва інтересів ОСОБА_2

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте за допущення позивачем порушення правил адвокатської етики у формі зайняття правової позиції у спорі, яка суперечила правовій позиції його довірительниці, а також неефективного представництва інтересів ОСОБА_2

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала з підстав, аналогічних позиції відповідач у справі, та просила у задоволенні позову відмовити.

У судових засіданнях особи, які брали участь у справі, своїх правових позицій у справі не змінювали та просили їх задовольнити. У судове засідання 20.07.2016 на 12год. 00хв., на яке призначалися судові дебати, не прибули, хоча повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується даними журналу судового засідання від 19.07.2016 та розписок у матеріалах судової справи. Водночас, позивач електронним засобом звязку надіслав суду власний письмовий виступ у судових дебатах і клопотання про розгляд справи за його відсутності, та що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити. Неприбуття представника відповідача субєкта владних повноважень та третьої особи на його стороні не перешкодило завершенню судового розгляду справи за наявними матеріалами.

З огляду на викладене фіксація судового засідання, призначеного на 20.07.2016, на виконання ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не проводилася.

Зясувавши думки, доводи та твердження щодо суті спору осіб, які брали участь у справі в судових засіданнях, повно та всебічно дослідивши письмові докази у їх взаємозвязку та логічній послідовності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд встановив, що позивач здійснює професійну індивідуальну діяльність як адвокат відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09.11.2009 №349, виданого 09.11.2009 Черкаською обласною КДКА.

Розглядаючи письмову скаргу ОСОБА_2 відповідач прийняв рішення від 27.05.2016 №197 про порушення відносно нього дисциплінарної справи. У подальшому він прийняв рішення від 17.06.2016 №211 (далі оскаржуване рішення), яким притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосував дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Для вирішення спору суд врахував вимоги ст.34 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ №5076-VI), що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст.35 ЗУ №5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;

3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

З оскаржуваного рішення суд зясував, що відповідач під час розгляду дисциплінарної справи дійшов висновку про допущення позивачем порушення правил адвокатської етики та неефективності і недобросовісності надання правової допомоги, як адвоката, ОСОБА_2

Зокрема, позивач надавав послуги адвоката ОСОБА_2 під час судового розгляду справи №404/6620/15ц в Кіровському районному суді м.Кіровоград за її позовом до Кіровоградської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та, на його думку, зайняв правову позиції всупереч волі клієнта. Позивач, представляючи інтереси як адвокат, наполягав, що належним відповідачем за її позовом є Кіровоградська міська рада, з чим суд не погодився та відмовив з цих підстав у задоволенні позову.

Вказане представництво інтересів відбувалося на підставі доручення від 30.11.2015 №166 Кіровоградського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги.

Із заяви ОСОБА_2 від 24.12.2015 (а.с.122-123) вбачається її непогодження з призначенням їй адвокатом ОСОБА_1 та прохання його замінити, проте уповноважені органи цього не зробили.

Згідно з даними судового рішення від 30.03.2016 у вказаній цивільній справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено з мотивів того, що позивач у судовому засіданні не зверталася до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача. При цьому суд вказав, що неодноразово розяснював стороні позивача можливість замінити відповідача у справі, сприяв здійсненню прав позивача. Однак позивачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_3 суду надано пояснення, що ніяких заяв та клопотань з приводу заміни відповідача подавати суду не бажають. Окрім того, адвокат ОСОБА_4 вказував, що відповідач є належним. Заяву про заміну відповідача позивачем подано під час промови сторін в судових дебатах, з огляду на що воно не було прийнято.

Суд врахував, що позовна заява у вказаній справі з визначенням відповідачем саме органу місцевого самоврядування підписана особисто ОСОБА_1 У подальшому вона особисто подавала у вказаний суд клопотання здійснити заміну неналежного відповідача на Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, а також повторне аналогічне клопотання з доповненнями до позовної заяви, в яких зазначила нового відповідача (дані штампу суду про отримання вх.№7804 від 12.03.2016). Також ОСОБА_2 заявляла відповідному судді відвід (заява вх.суду №10133 від 30.03.2016), в якому пояснювала суду, що має різну точну зору з адвокатом ОСОБА_1 та не погоджується з позицією суду щодо не розгляду її клопотання про заміну неналежного відповідача.

Суд звернув увагу, що відповідно до даних журналу судового засідання у вказаній судовій справі позивач, як адвокат ОСОБА_2, не брав участі в судових засіданнях 26.10.2015, 03.12.2015, 02.02.2016, 22.02.2016 (тобто на день подачі клопотання про заміну неналежного відповідача). Водночас, листом від 15.06.2016 (вих.№03/4-426) Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також поясненнями позивача підтверджується, що таке неприбуття було повязане з відсутністю в нього такої довіреності, та її перебування безпосередньо в ОСОБА_2, яка отримала довіреність для передачі адвокату 02.12.2015.

Згідно з даними журналів судового засідання у вищезгаданій справі у день подання місцевому загальному суду клопотання позивачем про заміну відповідача у справі 22.02.2016 суд встановив осіб, які прибули для участі у справі (позивача та її представника ОСОБА_3, представника відповідача), оголошувалася технічна перерва, а потім заявлялися та вирішувалися клопотання позивача: про витребування інвентарної справи, доручення до матеріалів справи, - представника відповідача про зупинення провадження, зясовано думку учасників щодо підтримки позовних вимог. Отже наявність такого клопотання свідчить, що позивач займала іншу правову позицію, ніж її адвокат.

03.03.2016 за даними журналу судового засідання (а.с.129) суд поновив судовий розгляд справи, долучив письмові пояснення адвоката ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 (об 11год. 50хв.) заявляла клопотання про заміну відповідача у справі, яке судом не вирішено та постановлено закінчити зясування обставин справи. У тому ж засіданні виступали з промовами позивач ОСОБА_2, її адвокат та представник, представник третьої особи, а також ухвалено перерву перед репліками. Із технічного аудіо запису цього засідання суд встановив, що клопотання про заміну неналежного відповідача ставилося на обговорення, проти його задоволення адвокат позивача заперечував, а особиста думка позивача не зясовувалася, як і не вирішено судом такого клопотання, хоча згідно з ч.1 ст.168 Цивільного процесуального кодексу України заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

З огляду на вказані обставини спору суд врахував, що професійні обовязки адвоката перелічені в ст.21 ЗУ №5076-VI. Зокрема, відповідно до ч.2 цієї статті адвокату забороняється:

1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;

4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до положень ст.6 Правил специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання правової допомоги, здійсненню захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів.

З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

Він зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб, зокрема тих, які уклали договір про надання правової допомоги іншій особі - клієнту, стосовно змісту, форм, методів, послідовності та часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта (ч.6 вказаної статті Правил).

Згідно з ч.3 ст.8 Правил адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника, представника чи особи, яка надає йому правову допомогу, і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод у реалізації цієї свободи.

Суд встановив, що ОСОБА_2 у вказаному судовому процесі місцевого загального суду брала участь особисто, як позивач, та за участю представника ОСОБА_3 у всіх судових засіданнях, а 03.03.2015 - також додатково за участю адвоката ОСОБА_1 При цьому, вказані її повірені особи займали протилежну одне одному правову позицію щодо належного відповідача. У судовому засіданні Кіровського районного суду м.Кіровограда 29.03.2016 позивач заявила відмову від представництва її інтересів цим адвокатом.

З огляду на зазначене суд врахував вимоги ч.2 ст.15 Правил про те, що якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

До підписання договору про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат на підставі ч.5 ст.18 Правил повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Згідно з положеннями ст.18 Правил якщо після виконання вимог, викладених у частині п'ятій статті 17 цих Правил, адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.

Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення, свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнта.

У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення;

Адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків.

Крім того, за вимогами ст.19 Правил адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката. У цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз'яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

За встановленими обставинами справи зясовано, що позивач вказаних вимог ст.18-19 Правил не дотримався, оскільки не уточнив і не узгодив із клієнтом конкретну позицію у справі, щоб у подальшому надати їй консультації з цього питання з повідомленням про можливі результати судового розгляду за її позицією. Натомість переконував її у правильності своєї позиції.

Адвокат на підставі ст.26 Правил повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

Крім того, відповідно дост.27 Правил кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу.

При виконанні доручення адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.

Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред'являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.63 Правил за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України.

Оскільки матеріали позову ОСОБА_2 свідчили про її позицію замінити неналежного відповідача, що позивач у цій справі, виконуючи функції її адвоката, не врахував, маючи протилежну особисту думку та відстоюючи власну позицію, а не його довірителя, за правилами ч.1 ст.19 Правил позивач зобовязаний був уточнити її кінцеву позицію, узгодити та надати відповідні роз'яснення клієнту. Це свідчить про недобросовісне виконання обов'язків адвоката.

У судових засіданнях ОСОБА_2 в усних поясненнях стверджувала, що адвокат займав позицію, що суперечила її волі. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.11 Правил, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Тож суд погоджується з позицією відповідача, що правова допомога, надана позивачем, як адвокатом, ОСОБА_2, не може вважатися добросовісною та ефективною. Недоліки в організації правової допомоги свідчать про порушення позивачем адвокатської етики, за що відповідно до вищевказаним вимог законодавства до нього правомірно застосоване дисциплінарне стягнення.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-17,160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову адвоката ОСОБА_1 (далі позивач) про скасування рішення від 17.06.2016 №211 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку і застосування стягнення у вигляді попередження відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її отримання. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич