Постанова № 59104494, 19.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2679/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Компанії Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» дочірнього підприємства компанії «ПАЛМА ОСОБА_3А.»/Швейцарія/ до Херсонської митниці ДФС про скасування карток та зобовязання винити певні дії про скасування карток та зобовязання винити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» дочірнього підприємства компанії «ПАЛМА ОСОБА_3А.»/Швейцарія/ до Херсонської митниці ДФС про скасування карток та зобовязання винити певні дії, в якому позивач з урахуванням уточнень просить:

-скасувати картки відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

№ 508050700/2016/00252 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00253 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00254 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00255 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00256 від 03 червня 2016 року

та зобовязати відповідача пропустити автомобілі «MercedesBenz» з наступними свідоцтвами про реєстрацію:

-ВНС 044213;

-ОІС 664583;

-ІКС 222624;

-ОІС 664584;

-САО 678085

на митну територію України.

В обґрунтуванняпозовних вимог позивач зазначив, Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» дочірнього підприємства компанії «ПАЛМА ОСОБА_3 » реалізовувала продукцію компанії «ПроктерендГембл» на території Автономної Республіки Крим більше 10 років. До незаконної анексії Криму у таких містах, як Севастополь, Сімферополь, Феодосія, тощо, були розміщені наші без балансові відділення (філії), які в своїй діяльності використовували автотранспорт, що належить головному підприємству.

Після захоплення Криму Російською Федерацією, зазначений автотранспорт залишився на території АРК, внаслідок чого позивач перевів його на транзитні українські номери. Зараз з АРК депортуються українські автомобілі, що не перереєструвались за законом РФ та не отримали російські номери. Внаслідок зазначених дій належні позивачу автомобілі «MercedesBenz» було вивезено з АРК. Проте, вже на Українській території, посадові особи Херсонської митниці відмовилися пропускати автомобілі, мотивуючи свої дії Постановою Кабінету міністрів України №1035 від 16.12.2015 року та наказом ДМСУ від 17.11.2005 року №1118, внаслідок чого ними винесені картки відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач вважає дії Південної митниці щодо заборони пропуску автомобілів на територію України протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві та уточненнях до позову (а.с.4-6, 24-25).

Представник відповідачапозов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову(а.с.38-41).

Представник відповідача зазначив, що згідно з п.п. 6 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони Крим» товари, що перебували на території вільної економічної зони Крим на день набрання чинності цим Законом (27.09.2014 року) набувають митного статусу іноземних товарів .

Також представник відповідача зазначив, що Кабінетом ОСОБА_4 України винесено постанову «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» від 16.12.2015 року №1035, якою забороняється, на період тимчасової окупації, поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Належні позивачу автомобілі «MercedesBenz» з свідоцтвами про реєстрацію ВНС 044213, ОІС 664583, ІКС 222624, ОІС 664584, САО 678085, були переведені на транзитні українські номери та вивезені за кордон з АРК.

На Українській території відповідач не пропустив транспортні засоби відповідача та виніс картки відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2016 року № 508050700/2016/00252 №508050700/2016/00253,№508050700/2016/00254,№508050700/2016/00255, №508050700/2016/00256 (а.с.7-11).

В картках відмовах зазначена причина відмови в прийняті митної декларації порушення вимог Закону України від 12.08.2014 «Про створення вільної економічної зони «Крим», п. 1.2 ст.377 Митного кодексу України та п.7,9 Наказу ДМСУ від 17.11.2005 № 1118.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

В рішеннях, що оскаржуються, відповідач відмовляючи у пропуску через кордон транспортних засобів, посилається на порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 377 Митного Кодексу Українивід 13.03.2012, № 4495-VI(надалі МК); Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» від 12.08.2014, № 1636-VII (надалі-Закон № 1636-VII);пункти 7,9 Наказу ДМС України від 17.11.2005 №1118 (надалі наказ №1118).

В свою чергу, відповідно до пунктів 1,2 статті 377 МК: « 1. Товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

2. Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов'язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні».

Згідно з підпунктом 4 пункту 12.4 статті 12 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України № 1636-VIIКабінет ОСОБА_4 України має право тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 затверджені Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

Дія цих Правил поширюється на транспортні засоби (далі - ТЗ), що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.

Відповідно до п.7 Наказу № 1118 7. Власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Згідно з п.9 Наказу № 1118 не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗувезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Пунктом 1 ПостановиКабінету ОСОБА_4 України «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» від 16.12.2015 року № 1035 визначено:

-заборонити на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що зазначені автотранспортні засоби належать позивачу та знаходяться на балансі підприємства, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та бухгалтерською довідкою вих..№ 1706-01 від 17.06.2016 року (а.с.43-53).

Таким чином,із сукупного аналізу вказаних вище правових норм та на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача спростовуються, а його посилання на пп 4 п. 12.4 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» є помилковим, оскільки зазначені транспортні засоби не є товаром.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача пропустити транспортні засоби «MercedesBenz» з наступними свідоцтвами про реєстрацію:ВНС 044213, ОІС 664583, ІКС 222624, ОІС 664584, САО 678085 на митну територію України, суд дійшов висновку, що вона не належить до задоволення з наступних підстав.

З огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади (правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10).

Також згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Згідно з ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати карки відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

№ 508050700/2016/00252 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00253 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00254 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00255 від 03 червня 2016 року;

№508050700/2016/00256 від 03 червня 2016 року

3. Стягнути з Херсонської митниці ДФС на користь Компанії «ПІ ДЖІ ТРЕЙД» дочірнього підприємства компанії «ПАЛМА ОСОБА_3А.»/Швейцарія/ (код ЄДРПОУ 25416730) сплачений судовий збір у розмірі 6890(шість тисяч вісімсот девяносто), 00 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 19 липня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко