Постанова № 59104469, 20.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 липня 2016 р. справа № 820/2033/16

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міського центру зайнятості, третя особа - Державна служба зайнятості України про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати бездіяльність ОСОБА_1 міського центру зайнятості у сприянні зайнятості ОСОБА_2 під час здійснення прийому 08.04.2016 року незаконною; визнати бездіяльність ОСОБА_1 міського центру зайнятості в наданні ОСОБА_2 під час здійснення прийому 08.04.2016 року переліку вакансій, з якими зобов'язаний був самостійно опрацювати в секторі самостійного пошуку роботи на 12 пов., каб. 102 незаконною.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на черговому прийомі 08.04.2016 року ОСОБА_1 міським центром зайнятості у додаток до картки ОСОБА_2 внесено запис: " В зв'язку з тим, що база ЕРАС ( №ЕТ) не працювала, підбір роботи неможливий. Рекомендовано самостійно опрацювати вакансії в секторі самостійного пошуку роботи". Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки майже 8 років, як позивач втратив свою кваліфікацію та має обмеження до праці, тому рекомендація відповідача не є сприянням його зайнятості.

Позивач в судове засідання 20.07.2016 року не з'явився, про день, час та місце судового засіданні був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача до судового засідання 20.07.2016 року не з'явився, до канцелярії суду надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи 20.07.2016 року до судового засідання не з'явився, до канцелярії суду надав заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, а не прибуття в судове засідання належним чином повідомлених сторін не є перешкодою для розгляду адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований ОСОБА_1 міським центром зайнятості як такий, що шукає роботу та відповідно до наказу від 25.11.2014 року № НТ 141125 йому поновлено статус безробітного.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про зайнятість населення, кожен має право на професійну орієнтацію, яке забезпечується шляхом надання комплексу профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності та інших профорієнтаційних послуг.

Згідно зі ст. 32 цього Закону, професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Статтею 33 Закону України Про зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: 1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; 2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення).

Згідно ч.2 ст. 44 Закону України Про зайнятість населення, зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону, підходящою роботою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість робот за професією (спеціальністю), кваліфікація досвід, тривалість безробіття, а такої потреба ринку праці.

Згідно до п. 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 берези 2013 року № 198 (далі Порядок № 198), для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіям (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

З матеріалів справи вбачається, що під час прийому ОСОБА_2 08.04.2016 року у провідного фахівця з працевлаштуванню населення здійснити підбір роботи виявилось неможливим, у зв'язку з технічними причинами, а саме база EIAC (NET) - (всеукраїнський реєстр клієнтів (безробітних та роботодавців) усіх центів зайнятості розташованих на території України) не працювала.

У зв'язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитись з наявними вакансіями в секторі самостійного пошуку роботи.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 Інструкції щодо дій фахівців центрів зайнятості у разі неможливості продовжувати роботу в ЄІАС. NЕТ (вимкнення електропостачання, нестабільна робота серверів баз даних, каналів зв'язку тощо) затвердженої наказом Державного центру зайнятості від 20.08.2010 № 97, створюється і підписується наказ про неможливість продовжувати роботу в ЄІАС. NЕТ та здійснення фахівцями роботи у ручному режимі, без застосування автоматизованих програмних засобів.

ОСОБА_1 міським центром зайнятості 06.04.2016 року створений і підписаний наказ № 533 Про прийняття рішень в умовах неможливості продовжувати роботу в ЄІАС. NЕТ, згідно якого до закінчення дій обставин, що спричинили унеможливлення продовжувати роботу із застосуванням автоматизованих програмних засобів, фахівцями ОСОБА_1 міського центру зайнятості продовжувати роботу у ручному режимі, використовуючи паперові аналоги документів, що передбачені законами України Про зайнятість населення і Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та нормативними актами щодо їх застосування, рекомендаціями обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що перелік вакансій, з якими безробітний зобов'язаний самостійно ознайомитись, вирішує самостійно, як такий, що відповідає освіті, професійному досвіду та його побажанням. Для реєстрації бажання відвідувачів центру зайнятості знайти роботу створено сектор самостійного пошуку роботи у кабінеті 102 на першому поверсі ОСОБА_1 міського центру зайнятості.

ОСОБА_1 міський центр зайнятості працює в антикризовому регламенті, метою якого є забезпечення якісного підбору персоналу на замовлення роботодавця, задоволення потреб клієнтів щодо їх зайнятості та розвитку професійної кар'єри.

Згідно до п. 1.4 розміру 1 "Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайвості", затверджено директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014 року, провідний фахівець рекомендує, що з метою прискорення працевлаштування клієнт має самостійно опрацьовувати інформації про вакансії.

Отже під час прийому 08.04.2016 року здійснити підбір роботи позивачу або призначення прийому у спеціаліста з профорієнтації під час прийому виявилось неможливим з технічних причин, оскільки база ЄІАС (NЕТ) не працювала.

Суд зазначає, що згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що під час прийому 08.04.2016 року відсутні підстави вважати незаконною бездіяльність відповідача ОСОБА_1 міського центру зайнятості у сприянні зайнятості ОСОБА_2, оскільки під час вказаного прийому позивача не працювала база ЄІАС. NЕТ, що унеможливило здійснення відповідачем дій направлених на підбір підходящої роботи.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості самостійного пошуку роботи.

Посилання ОСОБА_2 на той факт, що, знаходячись тривалий час на обліку в центрі зайнятості, він втратив свою кваліфікацію та, з урахуванням стану здоров'я, не знав, яка робота йому підходить, є фактором, який ніяким чином не пов'язаний з допущенням відповідачем, на його думку, бездіяльності у спірних правовідносинах, оскільки розглядом справи доведено протилежне.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів ст. 6 Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міського центру зайнятості, третя особа - Державна служба зайнятості України про визнання дій незаконними - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.В. Мельников