Постанова № 59104424, 20.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року № 813/5660/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Монастирський» до Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львіській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Монастирський» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львіській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24 березня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ними не було допущено порушень вимог п.п.14.1.121, 14.1.191 п. 14.1 ст.14 ПКУ абз.2,4 п.157.15 ст.157, п. 189.4 ст.189 п.197.1 ст.197, п.198.1,п.198.3 ст.198, п.201.1 200.3 200.4 ст.200 ПКУ, що не призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1 099 584,00 грн. Вважає, що зафіксовані в акті документальної перевірки факти не засвідчують про їх чіткість, обєктивність, не містять вичерпного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що не підтверджують наявність зазначених фактів. Зокрема, представник позивача зазначила, що правові відносини ЖБК Монастирський та ТОВ Сокме щодо організації будівництва житлового кварталу виникли на підставі угоди про виконання доручення від 14.01.2008 року та договором доручення від 20.02.2009 року з наступними змінами і доповненнями від 30.03.2009 року, якими передбачено право повіреного використовувати власні кошти, кошти ЖБК Монастирський для виконання зобовязань за договором доручення з наступним відшкодування усіх понесених витрат. Відтак ЖБК Монастирський як повірений за договором виконував зобовязання перед ТОВ Сокме як Довірителем за вказаним договором, після чого останній відшкодував усі понесені Повіреним витрати згідно з підтверджуючими документами. Представник наголошує, що організовуючи будівництво житлового комплексу ЖБК Монастирський діяв виключно в інтересах свого довірителя, який і є забудовником, жодних самостійних дій у власних інтересах, в т.ч. з метою отримання прибутку, кооператив не вчиняв. Тому позивач не погоджується з висновком відповідача, що ЖБК Монастирський як неприбуткова організація організовував будівництво обєктів з метою отримання доходу. На думку відповідача, чинним законодавством не передбачено такого виду господарської діяльності як вчинення юридичних дій по виконанню представницьких функцій за договором доручення, разом з тим вчинення таких дій жодним чином не суперечить установчим документам ЖБК Монастирський. У звязку з виконанням договору доручення (угоди), повірений не отримував винагороду, оскільки остання підлягаю виплаті по факту виконання зобовязань в повному обсязі. Питання використання майна( коштів) кооперативу у здійсненні діяльності, повязаної з виконанням зобовязань за договором доручення (угоди) щодо використання власних коштів Повіреним вирішено згідно рішення вищого органу кооперативу, загальних зборів. Діючи згідно статутних вимог, Повірений вчиняв дії по виконанню зобовязань за договором доручення щодо володіння, користування та розпорядженням майном, закріпивши це у п1.4. пп.4.2.3. Змін та уточнень від 30.03.2009 року до договору доручення від 20.02.2009 р. Відповідно до ст.19 Закону України Про кооперацію Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна , придбаного на підставах, не заборонених законом. Діючи в межах ст.19 ЗУ Про кооперацію та пп. 10.2.12 Статуту вищий орган товариства визначив спосіб і механізм використання майна кооперативу у організації будівництва житлового кварталу Монастирський згідно договору доручення з наступним відшкодування за наслідками виконання зобовязань за договором доручення. Тому, вважає невірним висновок контролюючого органу стосовно здійснення будівництва за кошти фізичних осіб, які у будівництві жодним чином не використані. Внаслідок хибного висновку контролюючого органу, останній вдається до спроби застосування норм Закону України Про інвестиційну діяльність з постатейним дослідження вказаного закону, цитуючи статті не згідно поданого у законі а вибираючи з контексту потрібні визначення, які не відповідають правовій суті операції у звязку з виконанням зобовязань за договором доручення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково зазначила, що відповідач неправомірно при проведенні перевірки не взяв до уваги судове рішення, а саме постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. у справі №813/7462/13, якою визнано протиправними рішення податкового органу та встановлено правомірність дій платника податків. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач здійснював діяльність, не передбачену статутом неприбуткової організації, а проводив будівництво за кошти, звільнені від оподаткування неприбуткової організації (пайові та цільові внески) для ТзОВ Сокме. Відповідач зазначає, що у звязку з тим, що кошти, отримані позивачем від його членів в якості внесків для реалізації статутних цілей, фактично були використані для реалізації умов цивільно-правового договору , то такі кошти підлягають оподаткуванню на загальних засадах.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника Сокальську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі факти, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Сокальською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ЖБК «Монастирський» залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за період грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, результати якої оформлено актом від 26.02.2014 року №80/1500/34987300.

На підставі висновків, зафіксованих у вказаному акті перевірки, податковим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення від 24.03.2014 року №0000761510.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку та за результатами розгляду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

У ході перевірки податковим органом було встановлено, що відповідно до статуту ЖБК «Монастирський» його метою не є одержання прибутку (п.2.2 Статуту).

Головними завданнями ЖБК є (п.2.3 Статуту):

захист прав та законних інтересів членів кооперативу шляхом представництва їх інтересів в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органах;

організація будівництва за власні кошти та кошти членів кооперативу одно та двоквартирних житлових будинків котеджного типу з прибудованими гаражами і т.ін.

ЖБК «Монастирський» (Повірений) було укладено угоду на виконання доручення від 14.01.2008 року та договір доручення від 20.02.2009 року з ТОВ Сокме (Довіритель), відповідно до яких позивач зобовязувався за винагороду від імені та за рахунок Довірителя виконати дії, повязані з придбанням будівельно-монтажних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також надання і споживання, у звязку цим дорученням, послуг для проведення будівництва житлового кварталу Монастирський з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу одно-двоквартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, організацією та проведення будівництва дитячого дошкільного закладу, дитячого майданчика, торгівельно-побутового, готельного та спортивного комплексів, офісного та молодіжно-розважальних центрів, а також організацію та будівництво інженерно-комунікаційних мереж і введення їх в експлуатацію для забезпечення потреб життєдіяльності житлового мікрорайону Монастирський.

Пункт 1.3 договору передбачав, що Повірений для реалізації зобовязань за договором самостійно здійснює погоджувальні процедури та отримує необхідні дозволи на розміщення обєкту містобудування і одержує дозволи на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи судом встановлено, що у ТОВ Сокме були наявні всі дозвільні документи на право будівництва житлового кварталу (оренда земельної ділянки з цільовим призначення будівництво мікрорайону, проектно-кошторисна документація, дозволи на виконання будівельних робіт) ще до укладання договору доручення 20.02.2009 року.

На виконання зобов'язань за договором доручення № 1 від 20.09.2009 року (зі змінами і доповненнями від 30.03.2009 року), ЖБК «Монастирський» (Замовник) уклав з ТОВ С-Буд (Підрядник) договір №2 від 12.03.2009 року на виконання будівельно-монтажних робіт для будівництва кварталу 2-3-4-поверхової житлової забудови котеджного типу на вул. Б. Хмельницького, 9 (мікрорайон Монастирський) в м. Червонограді Львівської області.

При цьому матеріали справи свідчать і це не заперечується учасниками судового розгляду, що ЖБК «Монастирський» здійснював придбання будівельних матеріали та проводив оплату виконаних ТОВ С-Буд будівельних робіт за кошти, що надходили у вигляді пайових, цільових та членських внесків., не здійснюючи діяльності, передбаченої статутом, а забезпечував будівництво житлового кварталу Монастирський.

У період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року від ТОВ Сокме кошти на виконання договору доручення № 1 від 20.02.09, від 14.01.08 не надходили.

Відповідно до наданих до перевірки документів, угоди, укладені ЖБК «Монастирський» на придбання будівельних матеріалів, ТМЦ, комплектуючих для проведення будівництва, укладались позивачем від свого імені, а не за дорученням ТОВ Сокме.

Разом із тим, виходячи із приписів ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У подальшому (вересень 2012 року) ТОВ Сокме було проведено державну реєстрацію прав власності на новозбудовані житлові будинки за пайові, цільові та членські внески ЖБК та подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013 рік, проведено відповідну сплату податку, що свідчить про те, що вказане нерухоме майно стало власністю саме ТОВ Сокме.

Таким чином наведене свідчить, що замовником і власником обєкта будівництва виступав ТОВ Сокме, а здійснення самого будівництва здійснювалося ЖБК за пайові, цільові та членські внески кооперативу.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Положеннями п.5 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що ЖБК «Монастирський», зареєструвавшись неприбутковою організацією, фактично здійснював функції фінансової установи без відповідного статусу та дозвільних документів на провадження такого виду господарської діяльності, залучаючи кошти фізичних та юридичних осіб (пайові, цільові, членські внески) для здійснення будівництва житлового кварталу в інтересах ТОВ Сокме.

За правилами п. є пп. 7.11.1. п. 7.11. ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств неприбутковими установами і організаціями є житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному законом.

Положеннями пп. 7.11.7. п. 7.11. ст. 7 вказаного Закону від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці є підпункту 7.11.1, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів.

Згідно із пп. е п. 157.1. ст. 157 ПК України неприбутковими установами та організаціями, зареєстрованими згідно з вимогами законодавства та внесеними контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, є житлово-будівельними кооперативами та об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку.

За правилами п. 157.8. ст. 157 ПК України від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті е пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

З урахуванням наведеного суд погоджується із твердженням податкового органу про те, що ЖБК «Монастирський» здійснював діяльність, не передбачену статутом неприбуткової організації, проводячи будівництво за кошти, звільнені від оподаткування неприбуткової організації (пайові та цільові внесків), для ТОВ Сокме.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.