Ухвала суду № 59104383, 20.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про відстрочення виконання судового рішення

20 липня 2016 року Справа № 813/1396/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представника заявника (відповідача) ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/1396/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд, про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року у справі № 813/1396/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд про стягнення коштів, задоволено вимоги позивача, стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд у банках що обслуговують такого платника до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 55521 грн.. 60 коп.

Заявник (відповідач) - Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із заявою від 01.07.2016 року за вх. № 16667 про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року по справі № 813/1396/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд про стягнення коштів на 3 роки з дати винесення ухвали про відстрочення виконання судового рішення в даній справі.

Необхідність відстрочення виконання судового рішення обґрунтовує скрутним фінансовим становищем підприємства, оскільки з таким досі не проведено розрахунків за виконані роботи по ліквідації повені 2008 року, що призвело до нарахування штрафних санкцій та пені у звязку із несвоєчасною сплатою податків. Підприємство зазнало значних збитків, що спричинило труднощі із виплатою заробітної плати працівникам. Зазначив, що дебіторська заборгованість по розрахунках за виконані роботи перед підприємством станом на день звернення із заявою до суду становить 7802тис. грн., на підтвердження чого долучено довідку №80 від 24.06.2016 року. Водночас повідомив, що підприємством вживаються всі необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаної заборгованості, що підтверджується у рішеннями Господарського суду у справах №5015/3209/12, 5015/194/12, 5015/3210/12, 914/4617/14, 914/4618/14,914/4619/14, 914/4620/14, однак, жодне із вказаних рішень не виконано, документів про сплату боргу не надано, коштів на рахунки підприємства не перераховано, що підтверджується банківськими довідками про залишок коштів на рахунках підприємства. Зазначив, що при примусовому стягненні з боржника 55521,60 грн. боргу у повному обсязі, призведе до неможливості погашення заборгованості по заробітній платі та відповідно до блокування роботи Підприємства загалом. Відтак, заявник просить задовольнити заяву та відстрочити виконання постанови суду на 3 роки з дня винесення ухвали про відстрочення судового рішення.

Ухвалою від 02.07.2016 року розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення призначено для розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні заявник (відповідач) вимоги заяви про відстрочення виконання судового рішення підтримав у повному обсязі.

Представник позивача (Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) в судовому засіданні заперечив щодо відстрочення виконання судового рішення, зазначив, що заявником не надано належних доказів для підтвердження факту існування обставин, що можуть слугувати підставою для відстрочення податкового боргу, тому, у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду просить відмовити. Крім того, просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

Заслухавши пояснення представника заявника (відповідача) та позивача у справі, встановивши фактичні обставини, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Суд зазначає, що виходячи з положень зазначеної норми, у ній не визначено вичерпний перелік підстав, з яких судом може бути прийнято рішення про відстрочення виконання рішення. З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи.

З аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що суд за заявою особи, яка бере участь у справі може відстрочити виконання судового рішення. При цьому, таке відстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме довідки №80 від 24.06.2016 року дебіторська заборгованість перед підприємством станом на 24.06.2016 року становить 7802 тис. грн.

Також, заявником до матеріалів справи долучено довідки про залишок коштів на рахунках підприємства, з яких видно, що залишок коштів становить, 0 грн.; 3 грн. та 88 грн..

Згідно долучених до матеріалів справи листів-відповідей Управління Державної казначейської служби України, з яких видно, що таким дійсно вживаються заходи для стягнення дебіторської заборгованості, тобто підприємством проводяться дії щодо покращення фінансового стану та виходу підприємства з кризового становища, що в результаті надасть можливість погасити заборгованість.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини 2 статті 17, пункту 8 частини 1 статті 26, частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» за змістом якого вбачається, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод,законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995 690 ) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Беручи до уваги доводи, викладені заявником в заяві про відстрочення виконання судового рішення, згідно з представленими заявником доказами про відсутність в підприємства обігових коштів, наявністю у підприємства заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд та відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року по справі № 813/1396/16 на 1 рік з дати винесення ухвали, а саме до 20 липня 2017 року.

Керуючись ст.ст.160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року по справі №813/1396/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західтрансбуд, про стягнення коштів - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року в адміністративній справі № 813/1396/16 на один рік, а саме до 20.07.2017 року.

Ухвалу може бути оскаржено протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, згідно ст. 186 КАС України. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано, згідно ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.07.2016 року.