Ухвала суду № 59104369, 21.07.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог

21 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/615/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання:Кравцовій Т.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2, дов № 2425/14/28/01-2016 від 06.07.2016,

дов. № 165 від 14.07.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про зобовязання поновити на посаді, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, частково невикористаної відпустки та грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за 2014 рік,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області та Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, у якому зазначив, що він з квітня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 призначений на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області. Наказом ГУ НВ в Луганській області № 311 від 14.01.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за дисциплінарне правопорушення. Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки відповідач порушив порядок накладення дисциплінарного стягнення. З наказом про звільнення позивача не ознайомили, ознайомивши лише з витягом з наказу. З висновком службового розслідування позивача не ознайомили, а також не ознайомили з наказом № 311 від 30.12.2015, на підставі якого відбулось звільнення позивача. Позивач неодноразово звертався із запитами про направлення на його адресу копії вказаних документів, але отримував лише відписки. Крім того, до теперішнього часу трудова книжка позивачу не видана, розрахунок при звільненні не проведено. Крім того, позивач зазначив, що з 19 липня 201 року він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у звязку із чим йому повинна бути нарахована щомісячна винагорода за участь в АТО. Однак таку винагороду за 2014 рік позивач не отримав.

Позивач просив суд зобовязати першого відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Луганській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.01.2015 на дату виплати грошового забезпечення, частково невикористану основну та додаткову відпустки з 07.11.2015 на дату винесення судового рішення, а також зобовязати Ліквідаційну комісію Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в проведенні АТО в період часу з 19.07.2014 по 31.12.2014 та грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустки за 2015 рік з 01.01.2015 по 06.11.2015).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, а також заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтував тим, що 21.12.2015 його ознайомили з наказом про звільнення № 49о/с від 21.12.2015, винесеного на підставі наказу № 100 від 25.11.2015 «про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП». Потім, 24.12.2015 повідомили, що наказ про звільнення скасовано та запропонували продовжити службу. 14.01.2016 ознайомили з витягом з наказу № 7о/с від 14.01.2016 про звільнення на підставі наказу № 311 від 30.12.2015, з яким позивача не знайомили. Крім того, на час звільнення позивача не ознайомили з результатами службового розслідування. Позивач у січні, березні та травні 2016 року звертався до відповідача із запитами про надання йому копії висновку службового розслідування, але отримував лише відписки. Враховуючи, що відповідач не ознайомив його з підставами звільнення, не видав трудову книжку та не провів з ним розрахунку просив суд визнати причини пропуску звернення з позовом до суду поважними та поновити даний строк.

Представник відповідачів проти позову заперечував, зазначив, що позивачем пропущено місячний строку звернення до суду з даним позовом, так як, позивач дізнався про своє звільнення 14.01.2016 та отримав витяг з наказу про звільнення № 07о/с від 14.01.2016, а також йому повідомлено про необхідність прибуття до Управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. Міловським ВПГУНП 14.01.2016 також направлено на адресу позивача лист з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку, але лист повернуто поштою без вручення у звязку із закінченням терміну зберігання. Крім того, працівниками Міловського ВПГУНП неодноразово у лютому 2016 року телефоном повідомлялось про те, що його особову справу передано до Міловського ВПГУНП де він може ознайомитись зі всіма необхідними документами. Просив суд залишити позов без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції з 07.11.2015 на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області № 66 від 20.11.2015 призначено службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівником Міловського ВПГУНП ОСОБА_1, проведення якого доручено начальнику УКЗ ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 (а.с. 88)

Щодо подій, за якими призначено службове розслідування, позивача опитано 20.11.2015 (а.с. 80-81), тобто після призначення службового розслідування.

Пояснення інших осіб, працівників Міловського ВПГУНП, долучені до матеріалів службового розслідування датовані 19.11.2015 (а.с. 82-87).

Результати службового розслідування викладено у висновку, який затверджено начальником ГУНП в Луганській області 04.12.2015 (а.с. 89-91)

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 100 від 25.11.2015 «про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП» за особисту недисциплінованість та скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, безвідповідальність та низькі морально ділові якості, ігнорування вимог Закону України "Про Національну поліцію" прийнято рішення звільнити з лав Національної поліції України начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції ОСОБА_1. (а.с. 6-8)

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.12.2015 № 49о/с майора поліції ОСОБА_1 начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за ст.. 77 ч. 1 п. 6 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 9)

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.12.2015 № 85о/с скасовано наказ від 21.12.2015 № 49о/с. (а.с. 10)

При цьому судом встановлено, що станом на час видання вищевказаних наказів на законодавчому рівні не було врегульовано питання притягнення працівників поліції до дисциплінарної відповідальності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" № 901-VІІІ від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Отже, лише після 29.12.2015 у ГУНП в Луганській області виникли правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 311 від 30.12.2015 «про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП» прийнято рішення звільнити з лав Національної поліції України начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість та скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, безвідповідальність та низькі морально ділові якості, ігнорування вимог Закону України "Про Національну поліцію". (а.с. 92-93)

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 № 7о/с майора поліції ОСОБА_1 начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за ст.. 77 ч. 1 п. 6 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію". Підстава: наказ ГУНП від 30.12.2015 № 311. (а.с. 11)

Витяг із зазначеного наказу ОСОБА_1 отримав 14.01.2016, про що свідчить його особистий підпис із зазначенням «ознайомлений» та дата отримання витягу. (а.с. 70)

Крім того, у листі від 20.01.2016 на адресу Головного управління Національної поліції в Луганській області позивачем самостійно зазначено, що витяг з наказу № 7о/с від 14.01.2016 він отримав в день звільнення (а.с. 12)

Згідно рапорту начальника сектору Міловського ВПГУНП ОСОБА_5 14.01.2016 ОСОБА_1 ознайомлено з наказом № 7о/с від 14.01.2016, надано йому копію витягу з вказаного наказу, розяснено, що трудову книжку можна отримати в Управлінні кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, де можна ознайомитись з матеріалами службового розслідування та наказом від 30.12.2015 № 311 (а.с. 71)

Про необхідність отримати трудову книжку позивача також повідомлено листом № 146/111/39-2016 від 14.01.2016, направленим на адресу ОСОБА_1 (смт. Мілове, вул. Карла Маркса, 13), однак, зазначеного листа повернуто поштою за закінченням терміну зберігання (а.с. 72-73).

Згідно пояснень позивача за адресою смт. Мілове, вул. Карла Маркса, 13 він мешкав, коли працював у Міловському ВПГУНП та зазначав вказану адресу у своїх кадрових документах, зокрема зазначену адресу вказано ним у поясненнях від 20.11.2015 щодо факту відсутності на службі 19.11.2016 (а.с. 80-81)

Щодо доводів позивача про те, що його не ознайомлено з матеріалами службового розслідування суд зазначає, що відповідно до пункту 6.3.5 розділу 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 12.03.2013 № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Отже, направлення на адресу позивача матеріалів службового розслідування чинним законодавством не передбачено.

Розділом 6 вказаної Інструкції заборонено затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового, начальницького складу письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Пояснення від позивача отримано під час проведення службового розслідування та знаходяться в його матеріалах.

Жодна інша норма Інструкції імперативних приписів щодо обовязку ознайомлювати осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, з матеріалами такого розслідування та його висновками.

Відповідно до п. 6.2 п. 6 розділу 6 Інструкції виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб.

Таким чином, долучення до матеріалів службового розслідування письмових пояснень працівників Міловського ВПГУНП від 19.11.2015, тобто наданих до призначення службового розслідування, не суперечить вищевказаним положенням Інструкції.

Щодо строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Службове розслідування за фактом порушення дисципліни позивачем завершено 04.12.2015, а тому місячний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необхідно відліковувати саме з цієї дати.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Тобто, і наказ ГУНП в Луганській області № 311 від 30.12.2015, і наказ ГУНП в Луганській області № 7о/с від 14.01.2016 видано без порушення строків притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідачем не надано доказів того, що позивача ознайомлено зі змістом наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 311 від 30.12.2015 «про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП», що є порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Однак, суд вважає, що наявними у справі доказами підтверджено те, що позивачу 14.01.2016 вручено витяг з наказу про звільнення та розяснено необхідність отримати трудову книжку в Управлінні кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Крім того, згідно рапортів старшого інспектора Міловського ВПГУНП ОСОБА_6 від 19.02.2016 та начальника сектору Міловського ВПГУНП ОСОБА_5 від 23.02.2016 останні телефоном повідомляли ОСОБА_1 19.02.2016 та 23.02.2016 відповідно про те, що для отримання трудової книжки йому необхідно прибути до підрозділу кадрового забезпечення Міловського ВПГУНП, однак, ОСОБА_1 категорично відмовився (а.с. 74-75).

Листами ГУНП в Луганській області від 25.01.2016 № 134/111/16-2016, від 20.04.2016 № 1138/111/19-1-2016 та від 27.05.2016 № 1320/111/19-2016 неодноразово розяснювалась позивачу можливість ознайомлення як з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, так і з матеріалами службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни (а.с. 13, 18, 20).

Щодо розрахунку при звільненні суд зазначає, що відповідно довідки ГУНП в Луганській області про доходи ОСОБА_1, останньому нараховано та сплачено грошове забезпечення за час служби в Національній поліції, а саме виплачено грошове забезпечення за листопад 2015 року у сумі 4992,00 грн, за грудень 2015 року 6240,00 грн та за січень 2016 року до 14.01.2016 2818,07 грн (а.с. 79)

Остаточний розрахунок з позивачем проведено із затримкою, а саме 28.01.2016, про що свідчить довідка в.о. начальника ОСОБА_7 в Луганській області № 731/111/22-2016 від 20.07.2016 (а.с. 107)

Згідно з частинами першою та третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, строк звернення до суду для вирішення даного спору становить один місяць з дня, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Пунктом 4.2. вищевказаної Інструкції передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Трудова книжка позивачу до теперішнього часу не видана, однак, матеріали справи свідчать про те, що позивачу повідомлено про необхідність отримати трудову книжку особисто і позивач сам не бажає її отримувати.

Зокрема, про це свідчать рапорти начальника сектору Міловського ВПГУНП ОСОБА_8 від 14.01.2016 та від 23.02.2016 (а.с. 71, 74), рапорт старшого інспектора Міловського ВПГУНП ОСОБА_6 від 19.20.2016 (а.с. 74), лист Міловського ВПГУНП від 14.01.2016 (а.с. 72-73).

Під час розгляду справи у судовому засіданні 18.07.2016 під час дослідження матеріалів справи оголошувались вищевказані документи та встановлено, що з лютого 2016 до теперішнього часу особова справа позивача та його трудова книжка знаходяться в Міловському ВПГУНП, тобто, за останнім місцем служби позивача, та куди, відповідно до пояснень позивача, він має фінансову можливість прибути.

Однак, у судовому засіданні 21.07.2016 позивач пояснив, що оскільки йому не було вручено трудову книжку разом з наказом про звільнення 14.01.2016 він не бажає самостійно їхати до роботодавця для її отримання.

Копію витягу з наказу № 7о/с від 14.01.2016 про звільнення видана позивачу 14.01.2016, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, а тому строк звернення до суду необхідно відраховувати саме з цієї дати 14.01.2016.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків, оскільки строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, адже після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів, відповідні правовідносини набувають статусу стабільних.

Також судом встановлено, що позивач має вищу юридичну освіту, а тому повинен бути обізнаний з нормами чинного законодавства, зокрема щодо строків звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли позивач отримав виписку з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 7о/с від 14.01.2016 про своє звільнення, а саме з 14.01.2016, а доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом ним не подано, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про зобовязання поновити на посаді, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно залишити без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про зобовязання поновити на посаді, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у звязку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 21 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_9