Постанова № 59104308, 12.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року 810/1799/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Приходько Н.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА" до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

31 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВГУМА» (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі - відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про:

- зобовязання відповідача виплатити на користь позивача компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за квітень-грудень 2014 року та грудень 2015 року у сумі 61 151 грн 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівники позивача перебувають на військовій службі (за призовом під час мобілізації, на особливий період), у звязку з чим за ними зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі, в якій вони працювали до призову. Однак, відповідач, всупереч вказаних вище вимог, у період квітень-грудень 2014 р. та грудень 2015 р. не виплатив позивачу компенсацію середнього заробітку у повному обсязі. Вважає зазначені дії відповідача протиправними (а.с. 2-7).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що механізм регулювання таких виплат визначено лише у березні 2015 року. Крім того, відповідач вказує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не передбачено видатків на виплату таких компенсацій за 2014 рік, а тому, виплати за вказаний рік не підлягають стягненню з державного бюджету (а.с. 64-69).

Суд, у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

4 липня 2007 р. позивач був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 51-57).

У період 2014-2015 р.р. позивач неодноразово подавав до відповідача звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом (а.с. 24-28, 30-37).

Проте, відповідач листами від 22 червня 2015 р. №01-12/4106 та від 21 квітня 2016 р. № 01-12/2707 відмовив позивачу у виплаті компенсацій, у зв'язку з тим, що бюджетна програма на виплату таких компенсацій відсутня (а.с. 20, 39).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач подав даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 р. № 1275-VII (далі - Закон № 1275-VII), Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 р. № 80-VIII (далі - Закон № 80-VIII), Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105 (далі - Порядок № 105).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Згідно з вимогами п. 2 Розділу ІІ Закону № 1275-VII поширено дію ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 р. №303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 р. № 113-VIII.

Додатком 3 до Закону № 80-VIII передбачені видатки на компенсацію за КПКВК 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Відповідно до вимог п. 2 Порядку № 105 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

- Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад.

Як убачається з п. 4 Порядку №105, для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

14 квітня 2015 р. позивачем направлено до відповідача лист № 01 пр-30 з проханням взяти на облік та погодити виплату компенсацій в межах строку середнього заробітку щодо: ОСОБА_3 (у період з квітня 2014 р. по березень 2015 р.); ОСОБА_4 (у період з серпня 2014 р. по березень 2015 р.); ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (у період з вересня 2014 р. по березень 2015 р.), до якого було долучено відповідні звіти (а.с. 80).

21 квітня 2015 р. відповідач листом №01-12/2366 відмовив у виплаті компенсації, зазначивши, що компенсацію за 2014 р. здійснити неможливо, оскільки у державному бюджеті на 2015 р. не передбачено таких витрат за 2014 р. та повернув позивачу звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу (а.с. 73).

22 травня 2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 01 пр-54, в якому вказав на протиправність дій відповідача щодо невиплати компенсацій та повторно надав відповідачу звіти про фактичні витрати на виплату компенсацій (а.с. 78-79).

Проте, відповідач листом від 22 червня 2015 р. №0112/4106 відмовився відшкодувати витрати на виплату компенсацій середнього заробітку посилаючись на лист Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 12 червня 2015 р. № 04.1-19/426 (а.с. 20).

Зокрема, згідно з цим листом названий Департамент повідомляв відповідача про те, що у Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 р." видатки на виплату компенсацій за 2014 р. не закладені, у зв'язку з чим повернув відповідачу без виконання паккет документів (а.с. 21-22).

1 грудня 2015 р. позивач листом № 01 пр-142 направив відповідачу звіти на виплату середнього заробітку таким працівникам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за грудень 2014 р.; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за грудень 2015 р. (а.с. 23-28).

Крім того, 17 грудня 2015 р. листом № 01 пр-152 направив звіт на виплату середнього заробітку ОСОБА_11 у період з квітня по грудень 2014 р. (а.с. 29-37).

20 квітня 2016 р. позивач звернувся до відповідача із запитом № 01 пр 54 про терміни надходження компенсацій заборгованості станом 1 квітня 2016 р. (а.с. 38).

21 квітня 2016 р. відповідач направив на адресу позивача лист про неможливість здійснити компенсацію за грудень 2015 р.у та інші періоди 2014-2015 р.р., відповідно до Порядку № 105 у зв'язку з відсутністю відповідної бюджетної програми у державному бюджеті (а.с. 39).

Як вже зазначалося, згідно з Порядком № 105 виплату працівникам середнього заробітку здійснює підприємство. Компенсація підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам здійснюється Міністерством соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх в районні (міські) управління, а останні - підприємствам.

Водночас, Порядок №105 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України і спрямований на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП, отже зміст вказаного Порядку не може суперечити положенням нормативно-правового акту вищої юридичної сили Кодексу законів про працю України.

До того ж ст. 119 КЗпП України, а також Закон № 1275-VII не містять застережень щодо поширення дії установлених ними гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків в залежності від тих чи інших обставин, крім тих, які безпосередньо визначені цими правовими нормами.

Враховуючи, що вказаними законами установлені гарантії для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та дію цих гарантій поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», то суд приходить до висновку, що обовязок держави щодо здійснення компенсаційних виплат виник саме з 18 березня 2014 року.

Крім того, зміст Порядку №105 не дає підстав для висновку, що компенсації підлягають виключно витрати на виплату середнього заробітку, які здійснені починаючи з 2015 р., оскільки цим підзаконним актом взагалі не визначено періодів, за які здійснюється компенсація.

Фактично єдиним доводом відповідача щодо неможливості здійснення виплат позивачу по компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період є відсутність бюджетних асигнувань для таких виплат.

Зазначені твердження судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплене право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету, а їх відсутність не позбавляє наявного у позивача права на відшкодування понесених витрат.

При вирішенні справи судом враховано практику Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»). Доказів погашення заборгованості перед позивачем щодо виплати компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу, відповідачем не надано.

У судовому засіданні було встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем у період з квітня по грудень 2014 р. та за грудень 2015 р. складала 61 151 грн 10 коп.

Дана обставина підтверджується розрахунковими листами за період квітень-грудень 2014 р., грудень 2015 р., копіями платіжних доручень, копіями зведених звітів (а.с. 8-19, 88-95, 109-119).

Доказів погашення цієї заборгованості (виплат компенсацій за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу) відповідачем не надано.

Наведене свідчить, що дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації за роз'ясненням виконання Порядку № 105 (а.с. 71, 72, 74).

Проте, Департамент, як і відповідач керувалися роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 1 лютого 2016 р. № 76/13/84-16, згідно з яким здійснення компенсації за грудень 2015 р. та інші періоди 2014-2015 р.р. неможливо у зв'язку з відсутністю коштів у державному бюджеті (а.с. 87).

Судом при вирішенні справи враховано, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.

У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відсутність коштів у Мінсоцполітики України та його територіальних відділень не може бути підставою для порушення права позивача на відшкодування компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за квітень-грудень 2014 року та грудень 2015 року у сумі 61 151 грн 10 коп.

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідачем вживалися заходи, скеровані на отримання з бюджету коштів, необхідних на відшкодування названої компенсації, проте, у виділенні необхідних коштів названим центральним органом виконавчої влади було відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідної програми у державному бюджеті.

Однак, наведене не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток.

Наведене свідчить, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті названої компенсації, про що повідомив листами від 21 квітня 2015 р. № 01-12/2366 та від 22 червня 2015 р. № 0112/4106 (а.с. 73, 20).

Водночас, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача про те, що лист із звітами по ОСОБА_11 у період з квітня по грудень 2014 р. позивачем фактично був поданий 17 грудня 2015 р., тобто з порушенням п. 4 Порядку №105, оскільки перелічені документи відповідачем були прийняті і до їх оформлення та подачі у відповідача не виникло жодних заперечень.

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на відсутність коштів у бюджеті, оскільки це не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 157-163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області виплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА" компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за квітень-травень 2014 р., грудень 2015 р. у загальній сумі 61 151 (шістдесят одна тисяча сто п'ятдесят одна) грн 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 14 липня 2016 р.