Постанова № 59104054, 13.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року 810/2064/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 р. № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 445 091,25 грн., в тому числі за основним платежем 173 922,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 271 168,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем 26.01.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами складено Акт перевірки від 26 січня 2016 № 7/10-36-22-01-13/25585987, яким встановлено порушення позивачем п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 915372 грн.

На підставі перевірки відповідачем 11 лютого 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 373 058,00 грн., в тому числі за основним платежем 915 372,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 457 686,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 18.05.2016 № 10773/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 було скасовано в частині, наслідком чого стало його відкликання та прийняття нового податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 366 128,00 грн., в тому числі за основним платежем 910 752,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 455 376,00 грн.

Вважаючи, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині донарахування основного платежу з ПДВ в розмірі 173 922,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 271 168,65 грн., а разом - 445 091,25 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіркою встановлено, що згідно банківської виписки від 05.07.2013 року позивачем було перераховано ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» оплату за товар на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., що підтверджується податковою накладною від 05.07.2013 № 13. Згідно банківської виписки від 07.08.2013 року ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» повернуло позивачу попередню оплату за товар на загальну суму 8 323,84 грн. в т.ч. ПДВ 1 387,31 грн., проте позивач після повернення йому попередньої оплати, не зменшив суму податкового кредиту з податку на додану вартість, чим порушив положення п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Факт повернення такої оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пп. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних відносин, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3. ст. 192 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, що діяв на час спірних відносин, затверджені форми податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та порядок їх заповнення. За змістом пунктів 18-22 вказаного порядку: у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Відповідно до встановленої форми розрахунку коригування покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме - зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом.

Отже, підставою для здійснення коригування податкового кредиту з ПДВ є складений постачальником та підписаний отримувачем оригінал відповідного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Як розяснило Міністерство доходів і зборів України у листі від 26.09.2013 р. № 11981/6/99-99-19-04-02-15, при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання та підписання отримувачем розрахунку.

Натомість позивач стверджує, що він такого розрахунку від ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» не отримував та не підписував, а тому не мав належним чином оформленого документу для коригування податкового кредиту, відображення зазначених коригувань в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкової декларації за серпень 2013 року.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час на виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б вищевказане твердження позивача, не довів, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в результаті повернення позивачу 07.08.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» попередньої оплати у розмірі 8 323,84 грн. в т.ч. ПДВ 1 387,31 грн. суд вважає протиправним.

Також перевіркою встановлено, що позивач невірно відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідно у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість по вантажно-митних деклараціях, зокрема № 411734, з операцій із ввезення на митну територію України товарів, придбаних у Sir Safety Company SRL, в розмірі ПДВ 172535,29 грн. Даний висновок обґрунтовується тим, що наведена вантажно-митна декларація була оформлена 04 серпня 2014 року, а тому право на віднесення сум сплаченого під час розмитнення податку до податкового кредиту у позивача виникло у серпні 2014 року, в той же час він таку суму ПДВ включив до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги у цій частині, позивач звертає увагу на те, що відповідачем при перевірці правильності сформованого товариством податкового кредиту за вказаною операцією з імпорту товару не була взята до уваги оформлена 31.07.2014 року попередня митна декларація № 1801/125130013/2014/437595, відомості про яку наведені у графі 40 "Загальна декларацiя/попереднiй документ" спірної ВМД № 125130013/2014/411734 та яка разом із платіжним дорученням від 31.07.2014 № 10666 про перерахування на рахунок Київської митниці Міндоходів, відкритий в ГУДК України у м. Києві, плати за митне оформлення в розмірі 256 000,00 грн., засвідчує факт сплати податку при розмитненні товару саме 31.07.2014 року, що надає позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ вже у липні 2014 року.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У частині першій статті 4 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Статтею 259 МК України передбачено, що попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина п'ята).

Відповідно до ч. 14 ст. 259 МК України попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п'ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Отже, у разі випуску товарів у вільний обіг за попередньою митною декларацією вона є законодавчо прирівняною до митної декларації, заповненою у звичайному порядку, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару.

У такому випадку попередня декларація (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту) є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту в порядку пункту 201.12 статті 201 ПК України.

Таким чином, норми статті 198 ПК України без обмеження типу декларацій чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, а саме - момент (дату) сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями. Саме таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.07.2015 № К/800/25784/13.

Крім того, пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на перерахування 31.07.2014 платіжним дорученням № 10666 відповідної плати за митне оформлення, надана позивачем попередня митна декларація від 31.07.2014 № 1801/125130013/2014/437595 підтверджує факт сплати (нарахування) ПДВ саме 31.07.2014 та у розумінні закону є митною декларацією, що засвідчує момент виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому висновок податкового органу про передчасність формування позивачем податкового кредиту з операції із ввезення на митну територію України товарів, придбаних у Sir Safety Company SRL, в розмірі 172535,29 грн. у липні 2014 року замість серпня 2014 року не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Також предметом розгляду даної справи є обставини, повязані із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій у звязку із самостійним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як слідує з податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 № НОМЕР_1 та доданого до нього розрахунку штрафних санкцій, до позивача застосований штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Натомість позивач вказує на відсутність повторності у визначенні контролюючим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість протягом 1095 днів, оскільки податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, прийняте Ірпінською обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 11 лютого 2014 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 298 282,50 грн., в тому числі за основним платежем - 238 626,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 59 656,50 грн. судовими рішеннями визнано протиправним та скасовано.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 810/1862/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р., що є остаточним рішенням у даній справі згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2014 року, вказане податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 287 679,53 грн., в тому числі за основним платежем 230 143,63 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 57 535,90 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/290/16 від 18.02.2016 року, яка згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили 25.04.2016 у звязку із поверненням заявнику апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016, це ж податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10602,97 грн., у тому числі за основним платежем - 8482,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 2120,60 грн., тобто в решті донарахувань.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки нараховане згідно податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 № НОМЕР_3 контролюючим органом зобов'язання з податку на додану вартість судовими рішеннями визнано протиправним та скасовано у повному розмірі, таке повідомлення-рішення не засвідчує порушення позивачем норм податкового законодавства та факт визначення у звязку з цим контролюючим органом зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 КАС України).

У той же час відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду доказів про наявність будь-якого іншого протягом останніх 1095 днів визначення позивачу контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку та як наслідок, не довів правомірності накладення на такого платника податку штрафу у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, у зв'язку з чим таке нарахування штрафних (фінансових) санкцій суд вважає протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаного правочину є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» судового збору згідно платіжного доручення від 14.06.2016 № 1568 у сумі 6676,37 грн., отже, на користь ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати на суму 6676,37 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07.06.2016 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 445 091,25 грн., в тому числі за основним платежем 173 922,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 271 168,65 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (ідентифікаційний код 25585987) судові витрати у розмірі 6 676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень) грн. 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.