Постанова № 59103881, 20.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 р. Справа № 805/1749/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція»

про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у загальній сумі 64624 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Мангуською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» про стягнення з рахунків відповідача заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 19088 грн. 64 коп. та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 45536 грн. 15 коп., що разом складає 64624 грн. 79 коп.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що відповідач є платником податку, проте обовязок щодо сплати суми податкового зобовязання не виконується. Зазначає, що на теперішній час загальна сума податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати з юридичних осіб складає 64624 грн. 79 коп.

Відповідач у судове засідання 20 липня 2016 року не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. 18 липня 2016 року надіслав суду письмові заперечення на позов, якими заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю за період з 1 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 45536 грн. 15 коп., посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції » від 2 вересня 2014 року № 1669-VII. Крім того, посилається на роз'яснення Донецької Торгово-промислової палати, якими зазначено про відсутність необхідності додаткового засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності від час проведення антитерористичної операції. У письмових запереченнях відповідач просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» є юридичною особою, зареєстроване за номером 01413767, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Мангуській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, узятий на облік як платник податків 13 березня 1998 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 19088 грн. 64 коп., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податкової декларації на нерухоме майно за 1 квартал 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_1 на суму 6216 грн. 98 коп., за 2 квартал 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_1 на суму 6216 грн. 98 коп., за 3 квартал 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_1 на суму 6216 грн. 98 коп., за 4 квартал 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_1 на суму 6216 грн. 97 коп., а також пені за період з 5 травня 2015 року по 28 березня 2016 року на суму 2015 грн. 89 коп. та за період з 31 липня 2015 року по 28 березня 2016 року на суму 494 грн. 14 коп. Сума у розмірі 6216 грн. 98 коп. була зарахована відповідачем у рахунок погашення заборгованості з податку на нерухоме майно за 1 квартал 2015 року та сума у розмірі 2072 грн. 32 коп. за 2 квартал 2015 року. Сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та копією картки особового рахунку відповідача.

Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 45536 грн. 15 коп., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку за лютий 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за березень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за квітень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за травень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за червень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за липень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за серпень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за вересень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за жовтень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за листопад 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 13 коп., за грудень 2015 року від 19 лютого 2015 року № НОМЕР_2 на суму 4531 грн. 07 коп. та пені за період з 31 березня 2015 року по 28 травня 2015 року на суму 261 грн. 49 коп. та за період з 5 травня 2015 року по 28 травня 2015 року на суму 0 грн. 89 коп. Сумою у розмірі 37 грн. 47 коп. було зменшено переплата у рахунок погашення орендної плати за лютий 2015 року, сума у розмірі 4493 грн. 66 коп. була зараховано у рахунок погашення орендної плати за лютий 2015 року, сума у розмірі 37 грн. 47 коп. була зарахована у рахунок погашення орендної плати за березень 2015 року. Сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та копією картки особового рахунку відповідача.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 9 квітня 2015 року № 160-25 на суму 4493 грн. 66 коп., яка була отримана відповідачем 13 травня 2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки позивача, наявної в матеріалах справи відповідач має розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд зазначає, що доказів сплати заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 19088 грн. 64 коп. відповідач не надав суду, заборгованість не заперечував. Наявність даного податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості та копії картки особового рахунку відповідача. Таким чином, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у сумі 45536 грн. 15 коп. суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у подальшому - Закон №1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Стаття 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Зазначеними розпорядженнями до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено с. Мелекіне, де розташована земельна ділянка, що використовується відповідачем.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населених пунктах, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Отже, оскільки відповідач в силу приписів Закону № 1669 звільнений від обовязку сплати орендної плати з юридичних осіб, починаючи з червня 2014 року, то у контролюючого органу відсутнє право й на нарахуванні пені.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення орендної плати з юридичних осіб у сумі 45536 грн. 15 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 64624 грн. 79 коп. задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Державного підприємства Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413767) на користь місцевого бюджету (ЄДПОУ 37870942, р/р 31415513700336, банк ГУ ДКСУ у Донецькій облатсі, МФО 834016, код платежу 18010400, отримувач Першотравневе УК/ с. Мелекине/ 18010400) заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 19088 грн. 64 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 20 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.