Постанова № 59103849, 15.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 р. Справа № 805/777/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

В обґрунтування предявленого позову позивач зазначив, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 його було призначено суддею Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області та наказом В.о. голови зазначеного вище суду № 14-к від 01 листопада 2013 року зараховано до штату цього суду на посаду судді. З вересня 2014 року роботу Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області припинено у звязку з неможливістю здійснення правосуддя. Нарахування позивачеві суддівської винагороди здійснювало ТУ ДСА України в Донецькій області до 23.02.2015 р. Відповідно до Указу Президента України № 83/2015 від 14 лютого 2015 року позивача переведено на посаду судді Заводського районного суду м. Запоріжжя та до штату вказаного суду зараховано наказом голови суду № 1-к від 05 березня 2015 року.

Позивачем зазначено, що за період його роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області ним використана частина щорічної відпустки тривалістю 35 робочих днів. Компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 01.01.2015 р. до 23.02.2015 р. тривалістю 4 робочі дні не виплачена.

На підставі викладеного, з урахуванням зменшених позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність ТУ ДСА України в Донецькій області в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області з 01.01.2015 року до 23.02.2015 року, зобовязати ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дні, зобовязати ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 23 лютого 2015 року по день постановлення судового рішення.

Позивач до судового засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі та заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи до судового засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Стосовно строку звернення до суду з цим позовом суд приймає доводи позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Вказана норма є загальною, оскільки прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком. За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 ОСОБА_1 призначена суддею Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області.

ОСОБА_2о. голови зазначеного суду № 14-к від 01 листопада 2013 року позивача зараховано до штату Кіровського районного суду міста Макіївки на посаду судді.

Указом Президента України № 83/2015 від 14 лютого 2015 року переведено суддів у межах пятирічного строку, в тому числі, суддю Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області ОСОБА_1 на роботу на посаду судді Заводського районного суду міста Запоріжжя.

Відповідно до наказу голови Заводського районного суду м. Запоріжжя № 1-к від 05 березня 2015 року ОСОБА_1 зараховано до складу цього суду з 05 березня 2015 року.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, з боку органів державної влади. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до приписів ст. 142 вказаного Закону фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, в тому числі, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Отже, обовязок забезпечення виплати суддівської винагороди, в тому числі, оплати щорічних відпусток чи компенсації за невикористану відпустку, покладається на органи Державної судової адміністрації. Тобто, органом, відповідальним за організацію виплати заробітної плати та суддівської винагороди працівникам судових установ Донецької області, покладений на відповідача ТУ ДСА України в Донецькій області відповідно до його компетенції. Наявність такої компетенції відповідачем не заперечується.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач посилається на відсутність підстав для нарахування компенсації, а саме на відсутність у нього необхідних організаційно-розпорядчих документів, в тому числі у вигляді відповідного наказу голови суду.

З метою офіційного зясування обставин справи ухвалою суду від ТУ ДСА України в Донецькій області були витребувано детальну інформацію щодо нарахування позивачеві суддівської винагороди та інших виплат; порядок листування з посадовими особами Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області з кадрових питань після з часу переміщення ТУ ДСА у м. Слов*янськ; копію наказу про призначення певної посадової особи відповідальною за збереження гербової печатки та кадрової документації Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області; копію наказу про призначення виконуючого обовязки голови Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області; наказ про відрахування позивача зі штату Кіровського районного суду м. Макіївки та докази щодо способу отримання цього наказу тощо.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем надані засвідчені копії розрахункових листків з даними виплаченої позивачеві суддівської винагороди за час роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки.

Зокрема, відповідачем зазначено, що згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 р. змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам, через що Кіровський районний суд м. Макіївки припинив свою діяльність. ОСОБА_2 голови Словянського міськрайонного суду Донецької області від 25.12.2014 р. позивача було прикріплено до вказаного суду та проведено нарахування і виплату суддівської винагороди.

Інформація про кількість днів невикористаної відпуски до ТУ ДСА України в Донецькій області не надходила. При переміщенні ТУ ДСА України в Донецькій області з м. Донецька службові матеріали, в тому числі, що стосуються заробітної плати, перевезені не були.

Копії наказів про посадову особу, яка з дня припинення діяльності суду є відповідальною за збереження гербової печатки, кадрової документації Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області та про особу, яка виконує обовязки голови вказаної судової установи, у розпорядженні ТУ ДСА України в Донецькій області відсутні.

Зокрема, відповідачем підтверджений факт, що у 2014 році Кіровський районний суд м. Макіївки Донецької області зупинив свою роботу і не поновив її до цього часу через знаходження на непідконтрольній України території.

З цього приводу позивачем зазначено, що через вищевказані обставини станом на 23 лютого 2015 року у працівників вказаного суду не було можливості виконувати трудові функції та повноваження, в тому числі керівництва судовою установою, отже, і можливості видавати організаційно-розпорядчі документи від імені установи, яка зупинила свою роботу. Приміщення, печатки, штампи, журнали реєстрації, номенклатури справ за адресою суду: м. Макіївка, вул. Димитрова, 1, були фактично захоплені незаконними озброєними формуваннями у вересні 2014 р.

З наданих відповідачем засвідчених копій розрахункових листків з даними виплаченої позивачеві суддівської винагороди за час роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки, вбачається, що за період роботи з 01 листопада 2013 р. до 23 лютого 2015 р. оплата ОСОБА_1 за використані відпустки здійснена за такі періоди: у квітні 2014 р. оплачена відпустка за 9 робочих днів (3 дні у квітні та 6 днів у травні); у липні 2014 р. оплачена відпустка за 26 робочих днів (11 днів у липні та 15 днів у серпні). Отже, загалом за вказаний період оплачена відпустка позивачеві складає 35 робочих днів.

Відповідно до ст. 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла до 28.03.2015 р., суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів. Виходячи із вказаної норми, за кожний місяць роботи судді нараховується право на щорічну відпустку у кількості 2,5 робочих дні. Тому суд погоджує доводи позивача, що відпустка у кількості 35 днів використана нею за період роботи тривалістю 14 місяців, тобто з 01.11.2013 р. до 31.12.2014 р. включно.

У наданих відповідачем доказах та запереченнях відсутні відомості про оплату позивачеві відпустки за період з 01.01.2015 р. до 23.02.2015 р., що складає 4 повних робочих дня.

Таким чином, доводи позивача про те, що нею не отримана компенсація невикористаної відпустки за час роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки тривалістю 4 робочих дня підтверджуються наданими відповідачем офіційними документами про нарахування суддівської винагороди за весь період перебування позивача на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки. Вказані відомості відповідачем не спростовані, через що позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності ТУ ДСА України в Донецькій області в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дня за період роботи позивача на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області з 01 січня 2015 року до 23 лютого 2015 року та зобовязання ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дня підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що суддівська винагорода нарахована позивачеві до 23 лютого 2015 р. включно. Проте, компенсація за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дня до цього часу не виплачена.

Отже, відповідно до наведених норм, з наступного дня після оформлення відрахування позивача зі складу Кіровського районного суду м. Макіївки, тобто з 24 лютого 2015 р. відповідач повинен нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

Водночас, вирішуючи справу в цій частині, суд зазначає, що з 05 березня 2015 р. позивач почала отримувати суддівську винагороду за посадою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя, тобто за аналогічною посадою, через що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за посадою судді за весь час затримки розрахунку. Тому, з урахуванням фактичних обставин справи, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку за період з 24 лютого 2015 р. до 04 березня 2015 р. включно. За подальший період середній заробіток стягненню не підлягає через отримання ОСОБА_1 суддівської винагороди за місцем переведення.

Також суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є забов*язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені у справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Заводського районного суду м. Запоріжжя, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 (чотири) робочих дні за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області.

Зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 лютого 2015 р. по 04 березня 2015 р. включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Козаченко А.В.