Рішення № 59103560, 14.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/147/16 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/4189/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про відновлення незаконно змінених істотних умов праці, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся з вказаними позовними вимогами до відповідача, які в ході судового розгляду уточнив, просив визнати термін праці на 0,2 ставки згідно скасованого наказу № 5 від 31.01.2011 року вимушеним прогулом та зобов'язати відповідача відновити йому незаконно змінені умови праці, зокрема, нарахувати йому заробітну плату за період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року в сумі 0,6 окладу; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому різницю в окладі 16323,39 грн. за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2011 року до 19.03.2012 року, з яких сплатити обов'язкові податки та збори, у тому числі помісячно, у пенсійний фонд з метою відновлення йому загального та пенсійного стажу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Оскарженим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про відновлення незаконно змінених істотних умов праці, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано незаконними зміни істотних умов праці ОСОБА_2 на посаді старшого наукового співробітника у Львівському відділенні Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» протягом періоду часу з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року із 0,6 ставки на 0,2 ставки, внаслідок яких ОСОБА_2 перебував у вимушеному прогулі.

Зобов'язано Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» відновити ОСОБА_2 істотні умови праці, які існували до прийняття наказу № 5 від 31.01.2011 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (ЄДРПОУ 01432032) на користь ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), різницю в окладі за весь час вимушеного прогулу за період часу з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року в сумі 16323 (шістнадцять тисяч триста двадцять три) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок (з цієї суми підлягають відрахуванню всі податки та обов'язкові платежі).

В решті позовні вимоги відхилено за безпідставністю.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржено Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут».

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, допущене неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Посилається апелянт на ст.61 ЦПУ України та вказує, що встановивши відмінність предмету позову з яким позивач звернувся до суду і позову який вже було розглянуто Личаківським районним судом м. Львова 16 листопада 2012 року суд не звернув уваги, що позовні вимоги у цих справах є аналогічними по суті, а саме перерахунку та стягнення заробітної плати на умовах неповного робочого тижня з виплатою 0,6 ставки заробітної плати за періоди з 05.04.2011 року по 16.01.2011 року. Зазначає, що судом в повному обсязі не враховано, а частково переглянуто обставини, що встановлені судом рішенням Личаківського районного суду м. Львова 16 листопада 2012 року та додатковому рішенні від 24 квітня 2013 року залишеним без змін апеляційним судом від 27 серпня 2013 року.

Крім того вказує, що ухвалюючи рішення про відновлення позивачу істотних умов праці, судом не враховано, що позивача 02 липня 2012 року звільнено у зв'язку зі скороченням штату, а відновлення істотних умов праці можливе лише працюючому працівнику.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов частково в частині відновлення попередніх умов праці, районний суд виходив з того, що відновлення попередніх умов праці підлягало з часу їх неправомірної зміни на підставі незаконного наказу із виплатою у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03 червня 2011 року встановлена неправомірність наказу від 31 січня 2011 року № 5 «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого дня».

В той же час суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання різниці між середнім заробітком та отриманими коштами, в зв»язку з чим йому підлягає виплаті за період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року сума в розмірі 0.4 ставки щомісячно. При цьому, суд погодився із розрахунком, який подано позивачем, оскільки такий обчислено виходячи із його середнього заробітку.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду в цій частині з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Львівським відділенням Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», структурним підрозділом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», працюючи на посаді старшого наукового співробітника з виплатою 0,6 ставки.

На підставі наказу від 31 січня 2011 року № 5 «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого дня», йому та іншим працівникам, починаючи з 05 квітня 2011 року і до покращення фінансового стану відділення, було встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03 червня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2012 року, за позовом іншого працівника до ДП УкрДГІ, наказ Львівського відділення ДП УкрДГІ від 31 січня 2011 року № 5 скасовано.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

З системного аналізу ст.ст.32, 36 КЗпП України слідує, що зміна істотних умов праці при згоді роботодавця та працівника не порушує угоди сторін, досягнутої при укладенні трудового договору, адже угодою сторін визначаються місце роботи і трудова функція працівника. Це найважливіші умови трудового договору. Тому змінити їх без згоди сторін не можна.

Відтак, оскільки роботодавець без згоди працівника змінив істотні умови праці, правильним є висновок суду про наявність підстав для покладення обов»язку на відповідача відновити ОСОБА_2 істотні умови праці, які існували до прийняття наказу № 5 від 31 січня 2011 року.

Однак поза увагою суду залишились положення частин першої, третьої та четвертої ст.235 КЗпП України, відповідно до яких середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачується у разі поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

А відтак, оскільки положення ст.235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у передбачених вказаною статтею випадках, перелік яких є вичерпним, і нею не передбачено виплату різниці виплати заробітної плати за роботу в умовах неповного робочого часу та за неповний робочий час, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення різниці в окладі за період вимушеного прогулуза період часу з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року в сумі 16323 гривень 39 копійок, з підстав, вказаних у позовній заяві.

В зв'язку з викладеним оскаржене рішення в частині стягнення різниці в окладі за період вимушеного прогулу в сумі 16323 гривень 39 копійок підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» - задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року, в частині стягнення Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» на користь ОСОБА_2, різницю в окладі за весь час вимушеного прогулу за період часу з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року в сумі 16323 (шістнадцять тисяч триста двадцять три) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок (з цієї суми підлягають відрахуванню всі податки та обов'язкові платежі), скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Богонюк М.Я.

Ванівський О.М.