Вирок № 59101705, 21.07.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336-8504-14к

пр. 1кп-336-32-2016

21 липня 2016 року м. Запоріжжя

Коллегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Зарютіна П.В., суддів Жупанової І.Б. та Кляшторного В.С.,

при секретарі Чернишовій І.В., за участю прокурора Стольник І.А., потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, який народився 07.02.1981 року у м. Запоріжжі, є громадянином України, неодруженим, має повну середню освіту, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2014 року за ч. 1, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України до одного року шести місяців обмеження волі, від відбування покарання звільнено з випробуванням тривалістю в один рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У період часу з 1-00 год. до 1-30 год. 31 липня 2014 рокуОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись навпроти будинка № 131 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі та між будинками № 129-б і № 145 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, діючи умисно, в ході виниклої сварки із ОСОБА_4, яка відбулася на грунті спільного розпиття спиртних напоїв, з метою умисного вбивства, наніс ОСОБА_4 один удар ножем в область грудної клітки з лівої сторони, чим спричинив йому проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням передньої та задньої стінок лівого передсердя, від отриманого поранення постраждалий помер, тим самим ОСОБА_2 вчинив його умисне вбивство.

В судовому засіданні допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, щозранку 30 липня 2014 року він разом зі своєю мамою їздив здавати аналізи, що були необхідні для лікування на стаціонарі у наркологічному диспансері. Біля 12-00 год. того дня вони завершили таку роботу, а тому обвинувачений прибув до себе додому де, і відпочивав до 14-00 год. Згодом ОСОБА_2 вийшов на вулицю та направився на ринок, де вирішив пограти на гітарі. При цьому він зустрів свою знайому ОСОБА_5. До 16-00 год. він залишався у компанії своєї знайомої, а згодом вирішив завітати до аптеки за спиртним. Зустрівши ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 затримався, вживаючи спільно з ними алкогольні напої неподалік, на пеньках. Хвилин через 15-20 до них прибігла ОСОБА_5. Вона дуже нервувала через затримання обвинуваченого, тому вдарила ОСОБА_2 його гитарою, на що у відповідь він також її вдарив. Після цього, образившись, ОСОБА_5 пішла, а обвинувачений залишився хвилин ще на 5-7, бо хотів допити спиртне, що залишилося. Після цього близько 16-30 год. 16-50 год. ОСОБА_2 залишив компанію та пішов до своєї матері у гості. Там він поїв та на прохання матері перевдягнувся, щоб вона випрала одяг. Він одягнув сині короткі шорти та бежеву футболку, залишивши одяг, в який був вдягнений до цього різнокольорові шорти та червону футболку. Близько о 17-25 год. обвинувачений пішов від матері, взявши у неї 15 гривень на придбання алкоголю. Прямуючи додому, ОСОБА_2 придбав три пляшки настоянки глоду та прийшов додому близько 17-40 год., де лишився на самоті та відпочивав, не виходячи із будинку аж до 5-40 год. наступного ранку. Того часу він вирішив прогулятися до ринка, щоб як зазвичай поспілкуватись зі своїми знайомими. Там він пробув біля години, після чого знову пішов на квартиру до матері, де поїв та перевдягнувся у вже випраний одяг. Після цього він разом із матірю пішов здавати аналізи, що лишилися, та звільнився лише близько 10-00 год., коли, зустрівши ОСОБА_5, прийшов додому. Проте того дня до його квартири завітали співробітники міліції, які доставили його до райвідділку, де він зустрів ОСОБА_8. Вона, незрозуміло чомусь, кинулась на нього із звинуваченнями в тому, що він вбив ОСОБА_4. Крім того, ОСОБА_2 суду уточнив, що розкладний ніж, який серед інших був знайдений у його квартирі, йому не належить, чий він та яким чином він потрапив у його квартиру, він не знає. Щодо належності інших двох знайдених ножів обвинувачений не заперечував, пояснюючи, що це його ножи та ними він користувався у побуті вдома, де їх і зберігав. При цьому ОСОБА_2 не заперечував суду, що міг залишити такі ножи й там, де їх винайшли співробітники міліції під час огляду. Крім того, обвинувачений заявив суду, що ніякого його впізнання не було, його затримали у біжевій футболці та різнокольорових шортах, а червона футболка, що залучена як речовий доказ у справі, ним була видана добровільно пізніше слідчому Слюті С.В., долучені ж до справи шорти він взагалі не видавав слідчому, оскільки надав йому саме сині короткі шорти, бо у райвідділку йому пропонували видати одяг, в якому ОСОБА_7 перебував в ніч с 30 на 31 липня 2014 року. Куди поділись видані сині шорти обвинуваченому не зрозуміло. Заявлений потерпілої позов ОСОБА_7 не визнав, наполягаючи на своїй непричетності до загибелі ОСОБА_4

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що з ОСОБА_4 вона була знайома із серпня 2000 року, а з 2007 року вони вже перебували у шлюбі, проте останній згодом було розірвано у 2012 році. У загиблого є донька, але з нею він спілкувався вкрай рідко. Останнього часу вони продовжували проживати разом у квартирі ОСОБА_4 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі, яку він на той час вже подарував своїй доньці. При цьому ОСОБА_4 не працював, бо вже перебував на пенсії. Під час спільного проживання вони разом вели господарство та побут, проте її колишній чоловік зловживав алкогольними напоями та дуже часто не перебував вдома, бо проводив багато часу у дворі та на ринку, де пиячив, спілкуючись зі своїми знайомими. Останній раз потерпіла бачила ОСОБА_4 29 липня 2014 року близько 6-00 год., коли вона пішла із дому, щоб провідати своїх батьків, залишивши колишнього чоловіка наодинці. Повернулася вона лише увечері 31 числа, але ОСОБА_4 вдома не застала. Залишеною запискою її запросили до райвідділку міліції, де повідомили про загибель ОСОБА_4, фото трупа якого їй і предявили для впізнання того ж вечора. Постраждалого потерпіла охарактеризувала суду як спокійну людину, яка хоча і зловживала алкоголем, проте не була агресивною. При цьому потерпіла підтвердила суду, що її колишній чоловік цілком міг знаходитися в місці своєї загибелі при встановлених по справі обставинах.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працювала реалізатором на ринку, що розташований біля зупинки громадського транспорту «Заводська» у м. Запоріжжі, де обвинувачений зазвичай грав на гітарі, чим заробляв собі на життя. При цьому він часто зловживав алкогольними напоями. Постраждалого ОСОБА_4 свідок також знала, бо він цілими днями сидів неподалік від її місця роботи, в кріслі, де цілими днями й проводив вільний час. 30 липня 2014 року ОСОБА_8 торгувала за територією ринка, біля аптеки, що розташована вздовж так званої «стометрівки». Близько 20-00 год. 20-30 год. того жня, як і завжди, неподалік у своєму кріслі сидів під деревами ОСОБА_4 Поруч з ним знаходились обвинувачений та його дівчина ОСОБА_5. Усі вони разом протягом дня вживали спиртні напої. При цьому свідок бачила, що у ОСОБА_4 зявилися гроші, бо він кудись відходив протягом дня, а, повертаючись, вже мав на руках гроші, які рахував. Потім обвинувачений посварився зі своєю дівчиною. При цьому вона вдарила його гітарою по спині, а він її у відповідь кулаком по обличчю. ОСОБА_4 при цьому не приймав участі у бійці, продовжував сидіти у своєму кріслі. Через сварку ОСОБА_5 покинула компанію та пішла у бік магазина «АТБ». Того ж дня компанію ОСОБА_4 та обвинуваченого склав і їх знайомий на імя ОСОБА_6, котрому ОСОБА_4 видавав гроші, з якими ОСОБА_6 ходив до аптеки купувати алкогольні напої для спільного розпиття. Увечері, близько 21-30 год. 21-40 год., свідок зібралася та пішла додому. Вже вночі свідок вийшла з дому, щоб вигуляти свого собаку. Було біля 1-00 год., бо, виходячи здому, ОСОБА_8 подивилася на годинник. Під час прогулянки собака вирвався та побіг у напрямку ринку. ОСОБА_8 бігла слідом за ним. При цьому її пес забіг за аптеку, а свідок його переслідувала, просуваючись між багатоповерховими будинками по вул. Чарівній, один з яких має номер 131. Раптом звідти вона побачила обвинуваченого, ОСОБА_4, що так і сидів у своєму кріслі, та ОСОБА_6, який стояв неподалік від них, за аптекою, звідки виглядував. При цьому обвинувачений, якого вона достеменно впізнала, знаходився поруч з ОСОБА_4, дещо зігнувшись чи присівши перед ним, а той своїм корпусом був трохи лівіше від ОСОБА_2 В цей час ОСОБА_8 знаходилася метрів за десять і добре все бачила, бо місце освітлювалось освітленнням від аптеки. Там обвинувачений вдарив ОСОБА_4 кулаком лівої руки, стискаючи у ньому щось тонке, чим міг бути і ніж. Удар прийшовся у передню верхню частину тулуба, від нього ОСОБА_4 крикнув та здригнувся. Більшого свідок не встигла розгледіти, бо злякалася побаченого та побігла додому. Юра при цьому так і продовжував стояти за аптекою, дивлячись за тим, що відбувається. Наступного ранку ОСОБА_8 пішла на роботу. Неподалік вона у кріслі знову побачила ОСОБА_4, але вже мертвого, він при цьому чомусь був загорнутий у поліетиленову плівку - разом із верхніми кінцівками. Поруч були співробітники міліції, які ставили огорожу, визначаючи місце пригоди. О другій половині того ж дня свідок була запрошена до райвідділку міліції для наданнях пояснень, згодом увечері там же вона зустріла і обвинуваченого. Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що обвинувачений її добрий знайомий, вони зустрічалися. Так, 30 липня 2014 року вона зустріла обвинуваченого на ринку, біля зупинки громадського транспорту «Заводська» у м. Запоріжжі. На ньому була червона футболка та світлі шорти нижче колін. В їх компанії, що склалася, були ще чоловіки, зокрема, знайомий обвинуваченого на імя Женя, чоловік котрого усі звали «дядя ОСОБА_7», що сидів поруч у своєму кріслі біля деревяного кіоску, неподалік аптеки, та ОСОБА_6. Перебуваючи на ринку, свідок пила каву, пиво, а чоловіки розпивали алкогольні напої, зокрема, обвинувачений пив настоянку глоду та був напідпитку, граючи на гітарі. ОСОБА_9 пішла через те, що посварилася із обвинуваченим, бо той довго затримувався. Під час сварки вони побилися. «Дядя Вова», який так і сидів на своєму місці у кріслі, зробив зауваження обвинуваченому, на що останній, штовхнувши його рукою в плече, відповів, що то не його справа та щоб він не мішався. Наступного дня свідок знову побачила обвинуваченого на тому ж місці у той же час, що і минулого дня. Разом вони вирішили піти до ОСОБА_2 додому, звідки мали взяти гітару. Проте того ранку вони були затримані на квартирі обвинуваченого співробітниками міліції та доставлені до Шевченківського райвідділку міліції для зясування обставин загибелі чоловіка на імя ОСОБА_4, яка мала місце біля ринку вночі. Там, у райвідділці, вона зустріла знайому ОСОБА_8, яка плакала та обізвала обвинуваченого вбивцею.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що обвинувачений це її рідний син, з яким вона має нормальні стосунки, хоча і мешкають вони окремо. ОСОБА_2 страждає на алкоголізм, а тому з цього приводу вони зустрічалися ранком 30 чи 31 липня 2014 року. Він завітав до її оселі, де поїв, перевдягувся, змінивши короткі сині шорти на довгі світлі, після чого вони поїхали здавати аналізи та проходити обстеження, що були необхідні для подальшого влаштування сина на стаціонарне лікування з приводу алкогольної залежності. Наступного ранку до неї знов прийшов її син, бо мав намір обстежитися надалі у поліклініці. Згодом після виконаних процедур вони розталися близько 10-00 год. Вона його залишила біля його ж будинка, де на нього вже чекала його знайома ОСОБА_5. Домовившись про зустріч наступного дня, ОСОБА_10 свого сина вдома не дочекалася, бо дізналася, що його затримали у Шевченківському райвідділку міліції за підозрою у скоєнні вбивства. Також свідок зазначила, що ОСОБА_2 проживав в належній їй квартирі АДРЕСА_1, де згодом співробітниками міліції було проведено за її участю огляд, під час якого були знайдені три ножі, один з яких зеленого кольору був розкладний, його було виявлено на кухні, під плитою, але такий ніж не належить ні їй, ні її сину.

Згідно до складеного 31 липня 2014 року слідчим Колесніковим О.А. протоколу в цей же день було здійснено огляд місця події відкритої ділянки місцевості, розташованої навпроти будинка № 131 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі та між будинками № 129-б (аптека «Благодія») та № 145 по вул. Чарівній, де у кріслі було виявлено труп невідомого чоловіка, що перебував у прозорому поліетилені, з видимим пошкодженням в області грудної клітки у вигляді рани. Під час огляду з-під трупа було вилучено фрагмент полімеру, з крісла - виріз його обшивки, а з виявлених пляшок сліди папілярних узорів рук. Детальний вигляд оглянутої місцевості вбачається із доданих до протоколу ілюстрацій /т. 2, а.с. 1-14/.

Постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року вилучені фрагмент полімеру та виріз обшивки крісла було визнано речовими доказами /т. 2, а.с.101, 102/.

Крім того, відповідно до складеного 1 серпня 2014 року протоколу слідчим Тороховим Є.А. за участю спеціаліста - судово-медичного експерта (лікаря) ОСОБА_11 був здійснений огляд трупа чоловіка в одязі, який було виявлено біля зупиники громадського транспорту «Вулиця Заводська» в м. Запоріжжі. Вказаним оглядом на передній поверхні грудної клітки трупа на відстані 133 см від підошвенної поверхні стоп по лівій близькогрудинної лінії виявлена зяюча рана веретеновидної форми, розташована косопоперек, розмірами 2,5 х 1 см; края рани рівні, правий кінець гострий, лівий кінець заокруглений; від лівого кінця даної рани вліво та вниз відходить лінійне садно з жовтуватою червоною западаючою поверхнею, розміром 7 х 0,2 см; сама рана продовжується раневим каналом у порожнину грудної клітки; на животі у підреберній області справа на відстані 100 см від поверхні стоп є багровофіолетовий крововилив неправильної овальної форми з просвітленням у центрі, розміром 13 х 6 см, що розташований косовертикально, у центрі його просвітлення є ділянка нерівномірновираженого осадження продовгуватої форми, розміром 7 х 2 см, поверхня осадження бура то червона, западаюча, щільна на дотик; на лівій боковій поверхні грудної клітки по передній пахвовій лінії є 4 крововиливі неправильної овальної форми блідофіолетового кольору з зеленуватим відтінком, розмірами від 1,5 х 1 см до 3 х 2 см; будь-яких інших ушкоджень та інших змін при зовнішньому дослідженні трупа виявлено не було. Детальний вигляд оглянутого трупа вбачається із доданих до протоколу ілюстрацій / т. 2, а.с. 27-33/.

Постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року шорти, сорочка та туфлі ОСОБА_4, зразки крові трупа ОСОБА_4 були визнані речовими доказами /т. 2, а.с.101, 102/.

Крім того, згідно до складеного 1 серпня 2014 року оперуповноваженим СКР Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_12 протоколу про предявлення трупа для впізнання у предявленому потерпілій ОСОБА_1 трупі остання впізнала свого колишнього чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 /т. 2, а.с. 24/.

Згідно до складеного 6 серпня 2014 року слідчим Слюта С.В. протоколу в цей же день за участю ОСОБА_10 було здійснено огляд належної останній однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яка розташована на восьмому поверсі девятиповерхового будинку. Під час огляду квартири на підлозі кухні, зліва від газової пічі виявлено та вилучено кухонний ніж з довжиною клинка 25 см та накладною рукояткою чорного кольору. Детальний вигляд оглянутої квартири та місця виявлення ножа вбачається із доданих до протоколу ілюстрацій /т. 2, а.с. 38-48/.

Постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року вилучений ніж було визнано речовим доказом /т. 2, а.с.101, 102/.

Своєю заявою від 01.08.2014 року ОСОБА_2 добровільно видав слідчому Слюта С.В. належну йому червону футболку.

При цьому обвинувачений пояснив у судовому засіданні, що саме в названу футболку він був одягнений ввечері 30 липня 2014 року.

Постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року надана футболка була визнана речовим доказом /т. 2, а.с.101, 102/.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 на час проведеного огляду перебував у стані алкогольного спяніння /т. 3, а.с. 249/.

Також, в кримінальному провадженні у встановленому законом порядку було призначено ряд судових експертиз, за результатами проведення яких вбачається наступне:

- з висновку експерта ОСОБА_13 № 759 від 28.08.2014 року слідує, що у крові трупа ОСОБА_4, висушеній на марлі, виявлений антиген Н з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, що не виключає приналежності його крові до групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВ0 із супутнім антигеном Н; на сорочці потерпілого ОСОБА_4 встановлена наявність крові людини і виявлений лише антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В системи АВ0, у тому числі від трупа ОСОБА_4; походження крові від ОСОБА_2 виключається /т. 2, а.с. 18-23/;

- за висновком експерта ОСОБА_13 № 761 від 28.08.2014 року в крові трупа ОСОБА_4, висушеній на марлі, виявлений антиген Н з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, що не виключає приналежності його крові до групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВ0 з супутнім антигеном Н; на фрагменті полімеру (обєкт № 1), вирізі обшивки крісла (обєкт № 4) встановлена наявність крові людини і виявлений антиген Н з ізогемаглютининами анти-А та анти-В в обєкті № 1, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В системи АВ0, у тому числі від трупа ОСОБА_4П; походження крові від ОСОБА_2 виключається /т. 2, а.с. 53-55/;

- згідно висновку експерта ОСОБА_14 № 307 від 15.08.2014 року сліди пальців рук, розмірами 2,5 х 1,7 см, 2,0 х 1,6 см, 1,7 х 1,4 см, 1,7 х 1,2 см, 2,0 х 1,4 см та 2,0 х 1,5 см, вилучені 31.07.2014 року під час огляду місця події за фактом навмисного вбивства ОСОБА_4 біля будинку № 129-б по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, придатні для ідентифікації особи (осіб), що їх залишила (залишили); слід пальця руки, розміром 2,5 х 1,7 см, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4; слід пальця руки, розміром 2,0 х 1,5 см, залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 /т. 2, а.с. 60-69/;

- за висновком експерта ОСОБА_15 № 313 від 18.08.2014 року ніж, вилучений 06.08.2014 року АДРЕСА_3 при огляді місця події за фактом вбивства гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, до холодної зброї не відноситься, його виготовлено заводським способом /т. 2, а.с. 85-88/;

- висновком експерта ОСОБА_16 № 984 від 22.10.2014 року встановлено, що у крові трупа ОСОБА_4, висушеній на марлі, виявлений антиген Н з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, що не виключає приналежності його крові до групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВ0 з супутнім антигеном Н; у змивах з рукоятки ножа, вилученого в ході огляду за адресою: АДРЕСА_4, знайдено піт без домішок крові та виявлено антиген А, В та Н; отриманий результат не виключає змішення потожирових виділень від особи (осіб) групи АВ та супутнім антигеном Н, незалежно від категорії виделітельства, у тому числі від підозрюваного ОСОБА_2; домішок крові від потерпілого ОСОБА_4 при цьому не виключається /т. 2, а.с. 89-91/;

- з висновку експерта ОСОБА_17 № 475 від 27.10.2014 року слідує, що рана на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_4 утворилась від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух і лезо; найбільша ширина частини клинка, що занурилась, становила близько 21-24 мм; результати проведеного експериментально-порівняльного дослідження дають підстави вважати, що справжнє ушкодження на клапті шкіри могло утворитись від дії наданого на експертизу ножа, який було вилучено під час огляду за адресою: АДРЕСА_4, на підлозі кухні, зліва від газової пічі; можливість утворення справжнього ушкодження від дії клинків інших двох ножів виключається /т. 2, а.с. 96-100/;

- з акту судово-психіатричної експертизи від 22.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає на теперішній час, а виявляє психічні та поведінкові розлади, як наслідок поєднаного вживання психоактивних речовин (опіати, алкоголь), синдром залежності, епісиндром у анамнезі; у період скоєння інкримінованого йому злочину ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані простого алкогольного спяніння, отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; по своєму психічному стану на теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними; примусових заходів медичного характеру не потребує; потребує лікування з приводу полінаркоманії; за психічним станом протипоказань до лікування не має /т. 3, а.с. 10-17/;

- з висновку експерта ОСОБА_11 № 2822 від 01.09.2014 року вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала від одиночного колото-різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням серця, яке ускладнилось гострою крововтратою; при експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: рана на передній поверхні грудної клітки зліва проникаюча у грудну порожнину з ушкодженням передньої та задньої стінок лівого передсердя; дана рана є колото-різаною, що підтверджується її рівними краями, гострокутними правими і закругленим лівим кінцями, рівними стінками ранового каналу, переважанням довжини ранового каналу над довжиною рани на шкірі; проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням серця має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, перебуває у прямому причинному звязку із настанням смерті; поранення грудної клітки має рановий канал, направлений в тіло спереду назад, зліва направо та зверху вниз; при медико-криміналістичній експертизі встановлено, що рана на передній поверхні грудної клітки виникла від дії односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо; найбільша ширина зануреної частини клинка, складає приблизно 21-24 мм; локалізація ушкодження на лівій передній половинці сорочки, вдягнутої на трупі ОСОБА_4, відповідає локалізації рани на грудній клітці; після отримання тілесного ушкодження, яке потягло смерть, потерпілий міг жити короткий проміжок часу, який обчислюється хвилинами; можливість здійснення в даний проміжок часу активних цілеспрямованих дій (у тому числі рухатись, кричати, звати на допомогу та ін.) з моменту спричинення даного ушкодження до настання смерті малоймовірна; при судово-токсикологічній експертизі крові трупа виявлений етиловий алкоголь у концентрації 3,8 проміле, отже, перед настанням смерті ОСОБА_4 знаходився у стані тяжкого алкогольного спяніння /т. 2, а.с. 18-23/.

Наданими суду усними консультаціями допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_17 суду розяснив, що ним дійсно проводилося дослідження скловидного тіла рідини ока загиблого ОСОБА_4, під час чого був виявлений калій у концентрації 8,3 мекв/л, що відповідає посмертному періоду 8,5 (+- 3) годин це для 68 % випадків, а 95,44 % випадків з такою концентрацією калія підпадають вже під посмертний період - 8,5 (+- 6) годин, що не виключається й у випадку встановленого судом часу нанесення ОСОБА_4 смертельного поранення - у період часу з 1-00 год. до 1-30 год. 31 липня 2014 року.

З розяснень допитаного судом експерта ОСОБА_11 слідує, що прямого причинного звязку між настанням смерті ОСОБА_4 та захворюваннями серця останнього не існує, а у випадку, що досліджувався, причина смерті однозначна отримане поранення грудної клітки з ушкодженням серця. При цьому настання смерті постраждалого протягом 2-х годин після отримання такого поранення експертом не виключається, хоча і малоймовірне, як і малоймовірне його самостійне пересування після отримання ушкодження. Також експерт послався, що при своєму дослідженні він керувався висновком свого колеги ОСОБА_17, який безпосередньо застосовував методику спектрофотометрії для визначення часу настання смерті ОСОБА_4

Крім того, експерт ОСОБА_11 суду також розяснив, що невірне посилання на титульному аркуші на посадову особу, що призначила експертизу, а також на невірну дату прийняття постанови про проведення експертизи /т.2, а.с. 25/ є наслідком описки співробітника бюро, який виготовляв цей аркуш, зумовленої виключною завантаженістю Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи в липні-серпні 2014 року, коли ця установа проводила велику кількість досліджень трупів осіб, що загинули внаслідок проведення антитерористихних заходів в східному регіоні України.

Підтвердженням цих обставин є надана експертом суду копія постанови про призначення експертизи в цьому провадженні /т.2, а.с. 22/.

Дійшовши висновку про те, що сукупність зазначених доказів може бути використана судом при прийнятті процесуального рішення, суд не може погодитися з твердженнями захисту про недопустимість висновку судово-психіатричної експертизи від 22.09.2014 року /т. 3, а.с. 10-17/.

Так, на думку сторони захисту зазначене експертне дослідження містить матеріали, які не відповідають фактичним матеріалам кримінального провадження, оскільки досліджені експертами показання ОСОБА_2 не співпадають за змістом та часов їх надання.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

За положеннями ч.1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для зясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Судом установлено, що судово-психіатрична експертиза від 22.09.2014 року була проведена за зверненням сторони кримінального провадження на підставі постанови слідчого Торохова Є.А. від 12.09.2014 року.

Як слідує із змісту проведеної експертизи, експертами дійсно досліджувалися показання ОСОБА_2 від 31.07.2014 року, що становили матеріали кримінального провадження.

На вирішення експертам слідчим були поставлені питання щодо психічного стану ОСОБА_2 під час вчинення кримінального правопорушення, отже, його показання про обставини останнього безсумнівно стосувалися предмета експертизи.

Крім того, сам ОСОБА_2 був безпосередньо опитаний експертами під час їх дослідження, коли він повністю спростував свої показання, надані органу досудового розслідування раніше, і як слідує із акту судово-психіатричної експертизи такі показання не були покладені експертами в основу свого висновку, а лише згадуються ними в описовій частині акта серез інших досліджених матеріалів справи.

Визнаючи висновок судово-психіатричної експертизи як допустимий доказ, суд, крім наведених доводів, враховує і зміст функціональних прав експерта, згідно яких він, зокрема, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи (п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.1998 року).

Отже, перелічені вище перевірені у судовому засіданні докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є належними, бо стосуються обставин, що мають значення для кримінального провадження, є допустимими, бо отримані у законному порядку, та є достовірними, оскільки узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини справи.

При цьому суд критично ставиться до показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_9, які не знайшли свого підтвердження встановленими фактичними обставинами справи.

Зокрема, і ОСОБА_2, і свідок ОСОБА_9 суду пояснили, що остання залишила обвинуваченого 30 липня 2014 року близько 16-00 год.

При цьому показання обвинуваченого та названого свідка належно не узгоджуються між собою.

Так, ОСОБА_9 зазначала суду, що зустріла ОСОБА_2 на ринку близько 8-00 год. 30 липня 2014 року.

Натомість, сам обвинувачений стверджує що лише після 14-00 год. він вийшов на вулицю та направився на ринок, зустрівши при цьому свою знайому ОСОБА_5.

Свідок пояснювала суду, що під час сварки ОСОБА_2 вдарив її долонею по обличчю, а вона у відповідь його гітарою по сідницям, натомість за версією обвинуваченого все сталося навпаки: ОСОБА_9, нервуючись через затримання обвинуваченого, перша вдарила його гитарою, після чого він у відповідь вдарив її.

Також ОСОБА_9 зазначала у судовому засіданні, що і наступного дня вона зустріла обвинуваченого у той же час, тобто близко 8-00 год.

Сам же ОСОБА_2 суду заявив, що 31 липня 2014 року, після того як здав аналізи, він звільнився лише близько 10-00 год., коли і зустрів ОСОБА_5.

Цей же час підтвердила суду і свідок ОСОБА_10, яка пояснила, що згодом після виконаних процедур вона із сином розпрощалася близько 10-00 год., залишили біля підїзда його будинка, де на нього вже чекала ОСОБА_5.

Крім того, ОСОБА_9 стверджувала суду, що 30 липня 2014 року вона пішла на ночівлю до свого знайомого ОСОБА_18, залишивши компанію обвинуваченого.

Натомість, сам ОСОБА_18 не є такої думки, оскільки, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що у зазначену ніч ОСОБА_5 у нього вдома не було, оскільки ночувала вона у нього ще раніше за два-три дні до події, що сталася.

Більш того, в порядку ч.2 ст. 96 КПК України прокурором суду були подані показання ОСОБА_9, які вона надавала раніше в якості свідка під час досудового розслідування /т. 3, а.с. 159-164/, і при цьому судом встановлена їх принципова відмінність показанням стосовно обставин, що мають значення по справі, які свідок надала у судовому засіданні та які були викладені судом вище.

При цьому у суду немає підстав не довіряти показанням свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що лише після сварки з обвинуваченим, яка сталася близько 20-00 год. 20-30 год. 30 липня 2014 року, ОСОБА_9 пішла від нього, як, власне кажучи, немає у суду підстав не довіряти усім іншим показанням ОСОБА_8, заінтересованість та необєктивність якої судом виявлена не була.

Крім того, судом не виявлено принципової невідповідності наданих у судовому засіданні показань ОСОБА_8 раніше наданим нею показанням, які вона в якості свідка викладала органу досудового розслідування стосовно обставин, що мають значення по справі /т. 3, а.с. 165-169/.

Більш того, у відповідності до складеного 12 липня 2016 року слідчим Циб А.А. протоколу в цей же день був проведений слідчий експеримент, під час якого за показаннями свідка ОСОБА_8 та за участю експерта ОСОБА_11 були відтворені дії, обстановка та обставини пригоди, що сталася 31 липня 2014 року, зокрема, було встановлено, що під час виниклої сварки обвинувачений, присівши навпроти постраждалого, який сидів у кріслі, наніс йому один удар лівою рукою у груди.

Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданого до протоколу технічного відеозапису, який також було досліджено у судовому засіданні.

Крім того, з висновку експерта ОСОБА_11 № 2642 від 19.07.2016 року слідує, що виникнення тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_4 (колото-різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням серця) при обставинах, викладених ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту від 12.07.2016 року, не виключається, а саме: в результаті однократного удара ножем в область лівої половини грудної клітки.

При цьому на правильність висновку суду про достовірність показань свідка ОСОБА_8 не впливає зазначення нею під час слідчого експерименту дещо іншого часу скоєння кримінального правопорушення близько дванадцятої години та напівпершої години ночі, оскільки, визначаючи такий час у судовому засіданні як після першої години ночі, свідок пояснила, що, виходчи із дому, вона подивилася на годинник була година ночі.

Таку невідповідність під час слідчого експерименту суд відносить на тривалий час, що минув від події злочину, на що неодноразово посилалася і ОСОБА_8, як в суді так і під час самого слідчого експерименту.

Однак, суд критично ставиться і до деяких інших доказів, виходячи з наступного.

Так, постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року було визнано речовими доказами змиви з кистей рук трупа ОСОБА_4, зразки вільних кінців нігтьових пластин трупа ОСОБА_4, два ножи, які було вилучено слідчим Слюта С.В. на кухні із-під стола та із шухляди газової пічі під час огляду 6 серпня 2014 року квартири АДРЕСА_2 /т. 2, а.с. 38-48/.

Крім того, своєю заявою від 01.08.2014 року ОСОБА_2 добровільно видав слідчому Слюта С.В. належні йому шорти.

Постановою слідчого Слюта С.В. від 28.10.2014 року перераховані вище предмети, видана ОСОБА_7 футболка були визнані речовими доказами /т. 2, а.с.101, 102/.

Натомість, обвинувачений у судовому засіданні заявив, що він ані 30, ані 31 липня 2014 року в оглянуті судом шорти вдягнутий не був, і такі пояснення спростовані не були.

Більш того:

- за висновком експерта ОСОБА_13 № 816 від 08.09.2014 року на шортах гр. ОСОБА_2 наявність крові не встановлена /т. 2, а.с. 58, 59/;

- за висновком експерта ОСОБА_13 № 760 від 28.08.2014 року в змивах з кистей рук ОСОБА_4 наявність крові не встановлена /т. 2, а.с. 52/;

- за висновком експерта ОСОБА_19 № 528 від 28.08.2014 року при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту трупа ОСОБА_4 (обєкти № 1,2) кров не знайдена, знайдені в невеликій кількості лусочки зроговілого епітелію, які за рахунок власного нігтьового ложа найбільш вірогідно; клітин придатних для дослідження не знайдено /т. 2, а.с. 56, 57/;

- за висновком експерта ОСОБА_15 № 314 від 18.08.2014 року на поверхнях трьох ножів, вилучених 06.08.2014 року при огляді місця події за фактом вбивства гр.. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_5, слідів папілярних візерунків рук виявлено не було /т. 2, а.с. 79-84/;

- за висновком експерта ОСОБА_19 № 662 від 10.10.2014 року при судово-цитологічному дослідженні двох ножів кухонних (обєкти № 1,2) та складного ножа (обєкт № 3) крові та клітин придатних для дослідження не знайдено /т. 2, а.с. 92, 93/.

- з висновку експерта ОСОБА_17 № 475 від 27.10.2014 року слідує, що можливість утворення справжнього ушкодження (рани на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_4П.) від дії клинків ножів, які було вилучено на кухні із-під стола та із шухляди газової пічі під час огляду 6 серпня 2014 року квартири АДРЕСА_2, виключається. /т. 2, а.с. 96-100/.

Отже, на думку суду, вказані докази не є належними, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, як і не підтверджують вказаного і пластикові пляшки з-під соку «Біола» та води «Bon-aqua», два скляні флакони «Глоду настоянка», паперовий стакан, полімерна упаковка з-під арахісу «Козацька розвага» та пластикова платіжна банківська картка «Приватбанка», що були вилучені 31.07.2014 року під час огляду місця події за фактом навмисного вбивства ОСОБА_4 біля будинку № 129-б по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, оскільки за висновком експерта ОСОБА_14 № 308 від 15.08.2014 року на їх поверхнях будь-яких слідів папілярних узорів виявлено не було /т. 2, а.с. 71-78/.

Крім того, згідно до складеного 06 серпня 2014 року слідчим Слюта С.В. протоколу того ж дня було здійснено огляд квартири АДРЕСА_6, натомість нічого знайдено та вилучено не було /т. 2, а.с. 34-37/.

Крім того, з висновку експерта ОСОБА_20 № 3364 від 01.08.2014 року вбачається, що синець навколо правого ока, садна на нижньому віку правого ока, над верхньою губою справа у гр. ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, вони виникли від дії тупих предметів; давність виникнення ушкоджень в межах 3-5 діб на момент огляду /т. 1, а.с. 1/.

Отже, перелічені тілесні ушкодження були отримані обвинуваченим ще за кілька днів до події злочину, вказане не було спростовано і у судовому засіданні, більш того, було підтверджено самим ОСОБА_2, який пояснив суду, що зазнав ушкоджень не у звязку із обставинами цієї справи.

Таким чином, суд ставиться до перерахованих вище доказів критично, розцінуючи їх як неналежні, тобто такі, що не мають значення для кримінального провадження.

Незважаючи на викладене, проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних та перевірених у судовому засіданні доказів, суд критично оцінює вищезазначені показання обвинуваченого, який під час судового розгляду свою вину не визнав, вказуючи на непричетність до насильства проти життя потерпілого, розцінюючи такі показання, як намір ОСОБА_2 ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину.

В силу ст. 95 КПК України суд не вправі посилатися на показання особи, отримані слідчим або прокурором під час досудового розслідування, ці показання не були предметом дослідження під час зясування обставин справи і перевірки їх доказами, між тим відповідно до кримінального процесуального закону підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, добутих з порушенням закону, тому суд неодноразово протягом судового розгляду рекомендував обвинуваченому адресувати доводи про застосування до нього незаконних заходів під час досудового розслідування до відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні прокуратури області, зазначаючи, що за умови отримання судом такої скарги вона буде спрямована за належністю, проте обвинувачений таке своє право не реалізував, скориставшись ним на власний розсуд.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, як як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, судом визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад передбачених ст.65 КК України, де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.

При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до категорії особливо тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки злочину - спричинення смерті іншій людині, суд враховує і особу винуватого: раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не інвалід, проте страждає низкою хронічних захворювань /т. 3, а.с. 6-11/, не працює. Суд при цьому також враховує і субєктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінально-караного діяння критику до своєї протиправної поведінки не висловлює.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 115 КК України позбавлення волі на строк, в межах санкції названого закону про кримінальну відповідальність.

На думку суду, вказане покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Зважаючи на те, що у справі не встановлено жодної обставини, що помякшує покарання обвинуваченому, судом не встановлено підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинуваченого від покарання, що призначається (ст. 75 КК України), враховуюче при цьому й те, що він вчинив злочин у період призначеного судом випробування.

Крім того, зважаючи на те, що обвинувачений був засуджений 29.07.2014 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя до одного року шести місяців обмеження волі, яке не відбув, йому необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у відповідності до вимог ст. 71 КК України та із застосуванням положень ст. 72 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 було предявлено до обвинуваченого позов, за яким позивач просить стягнути на свою користь 9090,82 грн. на відкшодування матеріальної шкоди та 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Такий позов обвинувачений не визнав, посилаючись на свою невинуватість у спричиненні смерті ОСОБА_4

В судовому засіданні потерпіла заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи заявлені потерпілою позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що заявлений нею позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Стаття 1201 ЦК України встановлює обов'язок особи, відповідальної за завдання шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати на поховання такої особи та на спорудження надгробного пам'ятника. Поняття поховання надається Законом України «Про поховання та похоронну справу» (ст. 1).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.

Суд погоджується з вимогами потерпілої щодо стягнення з обвинуваченого документально підтверджених: витрат на надання ритуальних послуг в сумі 5000 гривень та в сумі 1258,91 гривень, витрат на копання могили та одноразове її прибирання в сумі 538,91 гривень, вират на оплату облаштування місця поховання в сумі 720 гривень, витрат на придбання одягу та взуття для покійного в загальній сумі 1573 гривень, вартість яких не вище граничної вартості в даній місцевості.

Суд знаходить обґрунтованими й доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди.

Так, за змістомст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Як установлено судом, потерпіла та ОСОБА_4, хоча вже і не перебували у шлюбі між собою, проте проживали разом, були пов'язані спільним побутом, через що становили сімю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

При розв'язанні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в сумі суд, що заявлена, враховує наслідки злочину для потерпілої, які є непоправними, оскільки позивач втратила члена своєї родини, через що і зазнали психічних переживань.

Крім того, по факту душевних страждань, суд не має сумнівів і щодо того, що діями обвинуваченого було допущено порушення нормального способу життя позивача через смерть ОСОБА_4

Вказане є підставою для відшкодування моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з обвинуваченого на користь позивача та визначається судом у розмірі 30000 гривень.

Обвинуваченому у кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстави якого натепер не відпали, отже він має бути залишеним без змін до набрання вироком суду законної сили.

Оскільки проведення експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі, які складають документально підтверджені витрати на проведення експертиз в загальній сумі 1794 грн. 26 коп.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 485, 487 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (девять) років.

У відповідності до ст. 72 КК України при складанні покарання за сукупністю вироків один рік шість місяців обмеження волі, призначеного ОСОБА_2 вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2014 року, перевести у 9 (девять) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2014 року у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно визначавши покарання ОСОБА_2 у виді 9 (девяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення за період, починаючи з 31 липня 2014 року і до набрання вироку суду законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме: з 21-00 години 31 липня 2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1794 грн. 26 коп.: рахунок № 31116115700009; одержувач УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевче./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Речові докази - змиви з кистей рук трупа ОСОБА_4, зрізи вільних кінців нігтьових пластин трупа ОСОБА_4, дві кришки і ковпачок, мікрообєкти з долонь трупа ОСОБА_4, виріз обшивки крісла, полімерний пакет, три ножі, фрагмент полімерної плівки, полімерний пакет з написом «АТБ», шорти, сорочку і туфлі ОСОБА_4, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області - знищити.

Речові докази - шорти та сорочку ОСОБА_2, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області повернути ОСОБА_2 за належністю.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9090,82 гривень на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 30000 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку обвинувачений та прокурор мають право отримати в суді негайно після його проголошення.

Головуючий Зарютін П.В.

Судді Жупанова І.Б.

ОСОБА_21