Ухвала суду № 59101391, 19.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/637/2016(м)

241/2638/15-ц

Категорія 57 Головуючий у 1 інстанції Трегубенко С.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Зайцевої С.А., Попової С.А.,

з участю секретаря Зливка І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, усунення перешкодв користуванні грошовими коштами та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 14 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку № 29244825509100, відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та обслуговуються картками № 5211 5374 3178 2171 та № 5457 0823 9020 0363, в межах залишку 30 806,14 грн., шляхом негайного розблокування зазначеного вище рахунку та стягнення їх з відповідача. Просив також про стягнення з відповідача на його користь пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ грошових коштів за період з 27 червня 2015 року по 17 листопада 2015 року в сумі 3 000 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 27 червня 2015 року по 17 листопада 2015 року в сумі 352,60 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 14 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Зобовязано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні його грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку № 29244825509100, відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та обслуговуються картками № 5211 5374 3178 2171 та №5457 0823 9020 0363, в межах залишку 30806,14 грн., шляхом негайного розблокування зазначеного вище рахунку. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір у розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить рішення суду скасувати, в частині задоволених вимог, та прийняти нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема у скарзі зазначається, що банком було призупинено здійснення операції з використанням ОСОБА_2 платіжної картки на підставі руху грошових коштів та висновків про те, що позивач використовує платіжну картку, як засіб доступу до відкритого на його імя рахунку, а саме, для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування фінансової піраміди «Меркурій» з метою одержання прибутку, що є ознаками підприємницької діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3, заперечення проти апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в письмовій формі укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач має поточний рахунок, який обслуговується картками №5211 5374 3178 2171 та № 5457 0823 9020 0363 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», на якому знаходяться його грошові кошти в сумі 30 806,14 грн., що не оспорюються сторонами.

27 червня 2015 року ОСОБА_2 дізнався, що відповідач в односторонньому порядку без попереднього повідомлення заблокував його банківський рахунок.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та зобовязуючи банк розблокувати рахунок позивача, суду першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів правомірності заблокування рахунку позивача, а висновки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що позивач бере участь у фінансовій піраміду «Меркурій», є припущеннями і до уваги не приймаються.

З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормою ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом

Згідно п.7.7, 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) приймається спеціально уповноваженим органом у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15,16 цього Закону (наприклад, переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон) на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Зі справи вбачається, що договір банківського вкладу укладено між сторонами 16 листопада 2010 року і ОСОБА_2, як фізична особа, користувався послугами банку до червня 2015 року.

Після дій банку по блокуванню картки, ОСОБА_2 в досудовому порядку звертався до Головного управління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою-вимогою про надання йому пояснень з приводу блокування його картки, надання рішення суду, на підставі якого накладено арешт на його рахунок з повідомленням причини блокування та просив розблокувати його рахунок в найкоротший термін.

Листом на електронну адресу ОСОБА_2 від 28 липня 2015 року, банк повідомив, що його звернення було розглянуто одразу ж після надходження до банку, однак спеціалістам банку потрібен додатковий час для надання йому повної відповіді на його запит і тому, банк просив зачекати з відповіддю ще деякий час.

02 вересня 2015 року позивач повторно звернувся до банку з заявою з аналогічними вимогами, які банк проігнорував.

Листом № 20.1.0.0.0/7-20150910/737 від 19 січня 2016 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив ОСОБА_2, що його звернення розглянуто, однак висловив прохання надати документи, що підтверджують надходження грошових коштів, які надійшли на його рахунок, а оскільки таких документів не надходило, банк не має правових підстав для задоволення його вимог.

Заперечуючи проти позову банк посилався на те, що здійснення неодноразових банківських операцій на значні суми по рахунку ОСОБА_2 дало підстави вважати, що позивач приймає участь у діяльності фінансової піраміди, метою якої є отримання прибутку всупереч інтересам банку.

Відповідно ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів, які б підтверджували доводи відповідача щодо обґрунтованості його дій по блокуванню картки ОСОБА_2 та дій останнього, які б свідчили про участь у фінансовій піраміді.

При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду представник банку не заперечував того, що протягом двох днів особистий рахунок ОСОБА_2 розблокований не був; звернення банку до правоохоронних органів відбулося тільки 11 грудня 2015 року; результати перевірки інформації про нібито неправомірні дії позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не відомі.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про необхідність захисту інтересів ОСОБА_2 шляхом покладення на банк зобов*язання розблокувати рахунок позивача, оскільки обгрунтованість та законність цих дій відповідачем не підтверджена.

Крім того, суд також врахував, що за положеннями ч.7 ст.319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а розпорядження клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, є реалізацією одного із повноважень права власності на вказані кошти.

Отже, колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком було призупинено здійснення операції з використанням платіжної картки на підставі руху грошових коштів та висновків, що позивач використовує платіжну картку, як засіб доступу до відкритого на його імя рахунку, а саме для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування фінансової піраміди «Меркурій» з метою одержання прибутку, що є ознаками підприємницької діяльності, до уваги не приймаються, оскільки судом першої інстанції повно проаналізовані ці доводи банку та, за відсутності доказів, їм надана відповідна оцінка.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачем апеляційному суду не надано.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4, в судовому засіданні апеляційного суду категорично заперечував будь-яку діяльність позивача, повязану з функціонування фінансової піраміди «Меркурій».

Оскільки судове рішення, виходячи з вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Посилання у скарзі на те, що позивачем не було надано відповідачу документів, що підтверджують правомірність надходження грошових коштів на рахунок; що відповідачем було правомірно зупинено розпорядження грошовими коштами позивача шляхом встановлення блокування картрахунків; що судом не встановлені обставини справи та він дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, є безпідставними та неспроможними.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку, що суд ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.1. ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_5