Рішення № 59100531, 12.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1779/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.,

при секретарі: Рогач О.Я.,

за участі представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» про нарахування та виплату заробітної плати за лікувально-діагностичну роботу,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати в частині доплат за лікувально-діагностичну роботу за період з 08.2008 року по 12.2014 рік. В ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і просив суд зобов'язати Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський Національний Університет» здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 заробітну плату в частині доплат за лікувально-діагностичну роботу в розмірі 30% від посадового окладу за період з 01.09.2008р. по 30.11.2014р. Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що в 1996 році була прийнята на посаду асистента кафедри загальної хірургії в УжДУ. Наказом № 206-03 від 17.10.1997р. її переведено з посади асистента на посаду доцента кафедри загальної хірургії та доплатою в розмірі 30% за лікувальну роботу. Позивач зазначає, що у зв'язку із народженням дітей, з липня 2005 р. до серпня 2008р. перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Після закінчення відпустки по догляду за дитиною, з серпня 2008 року продовжила працювати на раніше займаній посаді. Позивачка зазначає, що в період з серпня 2008 року по грудень 2014 року всупереч вимог чинного законодавства України та Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 05 червня 1997 року № 174 вона не отримувала в повному обсязі оплату праці, в частині доплат за лікувально - діагностичну роботу, чим відповідач грубо порушив її права та свободи, передбачені законодавством України. Вважає, що у відповідача не було жодних правових підстав для припинення здійснення нарахувань та виплати доплат за лікувально -діагностичну роботу з серпня 2008 року по грудень 2014 року. Крім того, позивач вказує нате, що відповідач своїм наказом з 01 грудня 2014 року встановив їй доплату за лікувальну роботу у розмірі 30%.

Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився здійснити нарахування та виплату доплати за лікувально - діагностичну роботу за період з серпня 2008 року по грудень 2014 року, просить суд, з врахуванням уточнених позовних вимог, ухвалити рішення яким зобов'язати Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський Національний Університет» , здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 заробітну плату в частині доплат за лікувально - діагностичну роботу в розмірі 30% від посадового окладу за період з 01.09.2008р. по 30.11.2014р.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року уточнені позовні вимоги задоволено.

Зобовязано Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 заробітну плату в частині доплат за лікувально-діагностичну роботу в розмірі 30% від посадового окладу за період з 01.09.2008 р. по 30.11.2014 р.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що позивач не підтвердила факту виконання лікувально-діагностичної роботи з 01.09.2008 року; суд не врахував Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року за № 308/519; судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню - ч.1 ст.233 КЗпП України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, - наказом №130-03 від 12.06.1996 р. асистенту кафедри загальної хірургії ОСОБА_4 встановлено оплату за лікувальну роботу у розмір 87% від основного окладу (а.с.6).

Рішенням дисертаційної ради Московського НІІ очних хвороб від 14.12.1995 року ОСОБА_4 присвоєно наукову ступінь кандидата медичних наук.

Відповідно до наказу №206-03 від 17.10.1997 року Ужгородського державного університету, ОСОБА_4 переведена на посаду доцента кафедри заг.хірургії (курс очних хвороб)з місячним окладом та доплатою в розмірі 30% за лікувальну роботу (а.с.12).

Відповідно до наказу №99-03 від 17.10.1997 року Ужгородського державного університету, доценту кафедри заг.хірургії ОСОБА_4 продовжено строк роботи на займаній посаді до проведення конкурсу.

Наказом УжНУ №115/01-04 від 29 квітня 2005 року, затверджено рішення Ради медичного факультету від 11.04.2005 року протокол №10 про обрання за конкурсом професорського-викладацького складу і вважати обраною на посаду доцента кафедри госпітальної хірургії ОСОБА_4 на сім років (а.с.13).

Як встановлено судом, - ОСОБА_4 з 07.10.2005 року по 24.08.2008 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Однак, позивач не підтвердила факт виконання лікувально-діагностичної роботи починаючи з дати 01.09.2008 року.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, в даному рішенні наводяться наступні висновки, на підставі яких судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ОСОБА_4. А саме: «Системний аналіз положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави дійти до висновку про те, що позивач ОСОБА_4 будучи обраною на посаду доцента кафедри госпітальної хірургії та проводячи лікувально-діагностичну роботу на базі офтальмологічного відділення в закладі охорони здоров'я має право на отримання доплат за лікувально-діагностичну роботу» (абз. 7, стор. 3 Рішення від 28.01.2016р.).

«Разом з тим, відповідач, керуючись підзаконним нормативним актом стосовно оплати праці, а саме Інструкцією (затвердженою наказом МОУ №90 від 02 квітня 1993р.) та припинивши нарахування та виплату позивачу ОСОБА_4 доплат за лікувально-діагностичну роботу, в порушення вимог ст. 32, 103 КЗпП України, не попередив позивача про істотну зміну умов праці в установлений строк, будь-якого наказу з цього питання не видав, внаслідок чого на переконання суду відповідачем допущена неправомірна недоплата заробітної плати».

«Разом з тим слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язок позивача надавати довідку про неотримання нею заробітної плати у закладі охорони здоров'я та не визначено періодичність надання такої довідки».

Інших висновків суд першої інстанції в рішенні не наводить.

Колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до всіх перелічених висновків, оскільки не врахував закон, який підлягав застосуванню, а саме Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005р. за № 308/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 жовтня 2005 р. за N 1209/11489 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» .

Чинне законодавство не забороняє науково-педагогічним працівникам клінічних кафедр працевлаштовуватися в заклади охорони здоров'я за сумісництвом, здійснювати лікувально-діагностичну, консультативну роботу з отриманням заробітної плати згідно посадових окладів (тарифних ставок) працівників закладів охорони здоров'я, установ соціального захисту населення та/або ставок погодинної оплати праці.

Таким чином, з метою уникнення подвійної оплати праці, доплата професорсько-викладацькому складу вищих навчальних закладів за лікувально-діагностичну роботу в клініках та інших закладах охорони здоров'я можлива за умови, що відповідна особа не отримує заробітну плату в клінічному закладі.

Підтвердженням такого факту є офіційна довідка, підписана головним лікарем клінічного закладу.

Тобто, позивач, починаючи з 01.09.2008 року могла виконувати лікувально-діагностичну роботу у певному закладі охорони здоров'я після виходу з декретної відпустки і відповідно отримувати заробітну плату згідно п. 2.3 Наказу № 308/519.

Так, згідно Наказу №226/01-04 від 27.07.2007р. (Додаток до позову п.8) позивачу, доценту каф.госпітальної хірургії (курс очних хвороб) ОСОБА_4 було продовжено відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 3-х років з 27 липня 2007 року по 26 липня 2008 року.

Крім того, позивач також стверджує ту обставину, що вона приступила до роботи з серпня 2008 року.

Однак, згідно поданих позивачем письмових доказів, позивач почала виконувати лікувально-діагностичну роботу тільки з 2009 року.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням лікувально-діагностичної роботи безпосередньо після виходу позивача з декретної відпустки (з серпня 2008 року), а також ненаданням офіційної довідки, підписаної головним лікарем клінічного закладу про виконання лікувально-діагностичної роботи - у відповідача не було права нараховувати та виплачувати відповідну доплату, що є предметом спору.

Крім того колегія звертає увагу на те, що довідка Закарпатської обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_5 від 08.12.2014 року була подана позивачкою тільки з подачею позову.

Тобто на дату виникнення спірних правовідносин (серпень 2008 року) вказана довідка не існувала, що підтверджується датою виготовлення - 08.12.2014р. і відповідно не могла бути предметом розгляду відповідачем питання про призначення ОСОБА_4 надбавки за лікувально-діагностичну роботу.

Що стосується доданих таблиць у справі із зазначенням кількості хворих, операцій та інше.(т.1, а.с.20-24) то такі ніким не підписані, не завірені і в зв'язку з цим викликають сумнів у їх достовірності.

Таким чином, суд першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема ту обставину, що ОСОБА_4 протягом періоду з 2009 по 2014 роки не було надано у відділ кадрового забезпечення університету довідки чи будь-якого іншого документу, що свідчив би про виконання позивачем лікувальної роботи без отримання заробітної плати в Закарпатській обласній клінічній лікарні ім. А. Новака.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положеньст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія,

Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його постановлення і може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді