Рішення № 59098922, 07.07.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24481/16-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Мотрич В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудконсалтинг» про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Авангард-Експо», ТОВ «Агробудконсалтинг» про стягнення майнової шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 1 жовтня 2012 року між позивачем та ПАТ «Златобанк» укладено договір банківського вкладу № 028622 «Універсальний» та 4 жовтня 2013 року - додаткову угоду № 3 до нього. 13 лютого 2015 року в ПАТ «Златобанк» Національним банком України введено тимчасову адміністрацію, згодом розпочато процедуру ліквідації, у зв'язку з чим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було повідомлено про виплату вкладникам, в тому числі позивачу, гарантованої суми у розмірі 200 000 грн. У зв'язку з тим, що банком не повернуто позивачу суму вкладу (за вирахуванням 200 000 грн.), то позивач набула статусу кредитора відповідно до положень ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Оскільки позивачу не виплачена повністю сума вкладу, то позивач звернулась з цим позовом до суду та просила стягнути у відшкодування завданої їй шкоди у розмірі неповернутої суми вкладу з нарахованими відсотками у розмірі 2 019 409,26 доларів США, що еквівалентно 50 889 113 грн. 35 коп. з відповідачів як власників істотної участі ПАТ «Златобанк», що не вжили своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку на підставі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення. Зазначили, що між позивачем та ПАТ «Златобанк» виникли договірні відносини, у зв'язку з чим повернення суми вкладів повинно здійснюватись банком, а не відповідачами. Позивачем не доведені вимоги з приводу відшкодування шкоди, зокрема неправомірність дій відповідачів, їх вина тощо. ОСОБА_5 не є власником ТОВ «Агробудконсалтинг», у зв'язку з чим позовні вимоги до неї задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 жовтня 2012 року між позивачем ОСОБА_4 та ПАТ «Златобанк» укладено договір банківського вкладу № 028622 «Універсальний» та 4 жовтня 2013 року - додаткову угоду № 3 до нього, відповідно до яких позивачем у банку розміщено вклад на суму 2 000 000 доларів США зі строком повернення вкладу до 4 жовтня 2015 року (а.с. 11-15).

Відповідно до довідки від 13 лютого 2015 року № 788 сума вкладу з нарахованими відсотками становить 2 019 409,26 доларів США (а.с. 16).

Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ «Златобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року № 30, в ПАТ «Златобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило виконання своїх зобов'язань щодо виплати вкладу та відсотків позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

Вказане стверджується і правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.

У виконання положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було виплачено гарантовану суму у розмірі 200 000 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві та підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Оскільки між позивачем та банком ПАТ «Златобанк» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу позивачу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи представника позивача про те, що стягнення суми вкладу як відшкодування майнової шкоди є безпідставним, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вину.

Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 52 вказаного Закону пов'язаними з банком особами є особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку.

Істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

Судом встановлено, що відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань власниками істотної участі ПАТ «Златобанк» є ТОВ «Авангард-Експо», відсоток якого у статутному фонді банку складає 97,94 (власником є ОСОБА_6.) та ТОВ «Агробудконсалтинг», відсоток якого у статутному фонді банку складає 2,06 (власником є ОСОБА_6.).

Тому, доводи позивача про те, що власником ТОВ «Агробудконсалтинг» є ОСОБА_5 є необґрунтованими.

У зв'язку з чим, позовні вимоги до ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Крім того, під час судового розгляду представником позивача не доведено, що відповідачі порушили вимоги законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснювали ризикові операції, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або довели банк до неплатоспроможності.

Також не доведена вина відповідачів у доведенні ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможності, не доведено завдану шкоду позивачу (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України), причинний зв'язок між шкодою та неправомірними діями відповідачів.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений за подання до суду позову судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. 2, 52, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудконсалтинг» про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Батрин