Рішення № 59098190, 11.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2558/16

Справа №754/2609/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Ленській Т., Яремус - Байсановій А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа - ПрАТ «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.06.2015 року о 15 год. 20 хв. в м. Києві по пр.. Маяковського 12, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, та автомобіля НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_2, з вини якого сталося ДТП. Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано значних механічних пошкоджень. Тому вимушений звернутись з вимогою про стягнення з відповідача 57752,30 грн. матеріальної шкоди та витрати на проведення досліджень у сумі 1105,92 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву із підстав викладених у ній, просив суд про її задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував частково. Зазначив, що 24.08.2014р. між ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту № АІ/0709370, згідно з яким було застраховано легковий автомобіль НОМЕР_2, за умовами якого страхова сума заподіяна майну становить 51000 грн. Відповідач одразу після ДТП телефоном повідомив ПрАТ «Страхову компанію «Україна» про факт ДТП і через день поїхав до страхової компанії і зареєстрував відповідну заяву за №4351 від 03.06.2015р. Посилаючись на ст.ст. 979, 988 ЦК України, ст.ст. 9, 22, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди, судових витрат та витрат на проведення експертних досліджень задовольнити частково, оскільки вважає, що матеріальні збитки позивачу у сумі 51000 грн. повинні бути відшкодовані Страховою компанією «Україна».

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.06.2015 року ОСОБА_2 в м. Києві по проспекту Маяковського, 12, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 Вина відповідача у вказаній ДТП підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2015 року.

Згідно висновку за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 9904/15-54 від 10.07.2015 року вартість матеріального збитку завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки Daewoo, моделі Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 57 752,30 грн.

Як вбачається з відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України від 01.07.2016 року №7/2-28/17872, поліс АІ/0709370 24.08.2014 був укладений ПрАТ «СК «Україна» по відношенню до транспортного засобу Nissan Maxima д.н. НОМЕР_2. Дія цього договору починається з 25.08.2014. ПрАТ «СК «Україна» через заборгованість до фондів МТСБУ позбавлене з 01.07.2015 членства в МТСБУ.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 58-59 ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 6 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсяг особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень Постанови пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.13 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Також, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і з останнього підлягає стягненню 57752,30 грн. матеріального збитку.

Вимога про стягнення з відповідача вартості проведених експертних досліджень у сумі 1105,92 грн. задоволенню не підлягає, оскільки стороною позивача протягом судового розгляду не було надано будь-яких конкретних правових доказів на підтвердження здійснення позивачем даних витрат.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа - ПрАТ «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 57752 гривні 30 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 577 гривень 52 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя