Рішення № 59098182, 13.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/630/16

Справа №754/13485/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Ленській Т., Яремус - Байсановій А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 22528,21 гривень, а також витрати по сплаті судового збору. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.08.2012 року Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» (в особі ТОВ «Розетка.УА, який діяв на підставі довіреності №11080801 від 08.08.2011 року) та ОСОБА_3 уклали договір № 120387553 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Садовий павільйон Time Eco (J 1052). Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» "Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування, тому правонаступником його є Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій». Згідно п. 1.1. Договору Клієнт бере участь в системі LеаseІТ, зокрема отримує IT- обладнання та інші товари від Постачальників - учасників системи LеаseІТ, а також отримує послуги, на умовах, визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування LеаseІТ, а Оператор LеаseІТ, зобов'язується на підставі договору забезпечити передачу Клієнту ІТ- обладнання (ІТ - обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо) обраним Клієнтом Постачальником та надання Клієнту послуг, за умови виконання Клієнтом вимог, передбачених Пакетом LеаseІТ. Відповідно до п. 1.2. Договору порядок отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LеаseІТ, які є невід'ємною частиною цього Договору. Пунктом 8.7. Договору Відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий, і він погоджується їх дотримуватись і виконувати. На підставі п. 2.2. Договору, а також п. 4.9. Правил, Позивач надав Відповідачу в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Про передачу обладнання свідчить Акт прийому-передачі майна № 120387553 від 23.08.2012 року. Загальна первісна вартість переданого обладнання становить 8322,79 гривень. Згідно п. 2.1. Договору умови, за яким ІТ- обладнання, інші товари та послуги надаються Клієнту, визначаються Пакетом LеаseІТ. Відповідачем обрано Пакет LеаseІТ Десятка. Умовами пакету LеаseІТ є: платіж при отриманні обладнання (загальної суми платежів): 10 %; вид договору - фінансовий лізинг; кількість місячних лізингових платежів (крім першого) - 9; розмір місячних платежів - щомісяця рівними частинами; перехід права власності - виплата повної вартості обладнання. Також пунктом 6.2. Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LеаseІТ строку. Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 8322,79 гривень в такому порядку: перший платіж у розмірі 10 % від загальної суми платежів; 9 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця. Тобто, відповідач мав сплатити 10 платежів по 832,28 гривень. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем виникли зобов'язання щодо сплати орендних платежів. Позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання щодо надання обладнання Відповідачу згідно Договору у відповідні строки та належної комплектації, але Відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого йому нараховувалась плата за прострочення платежу передбачена п. 14.2 Правил та п. 5.4.2 Договору, тому за ним рахується заборгованість, підтверджена розрахунком - Структурою грошових нарахувань. Структура грошових нарахувань та надходжень №2015080546 від 15.08.2015 року відображає належні до виплати Відповідачем суми та порівнює їх з фактично здійсненими останніми платежами Відповідачем. Згідно Структури Відповідач сплатив лише 2538,45 гривень, з яких на підставі ст. 534 ЦК України та п. 6.8. Правил зараховано: 41,61 гривень на погашення плати за прострочення щомісячних платежів (в Структурі колонка "Розподіл оплат. Штрафні санкції"); 2496,84 гривень на погашення місячних орендних платежів (в Структурі колонка "Розподіл оплат. Місячний платіж"). В результаті розрахунку заборгованість Відповідача станом на день звернення до суду з даним позовом не погашена і становить 22528,21 гривень, що складається з: 5825,95 гривень компенсації вартості наданого обладнання; 16702,26 гривень плата за прострочення щомісячних платежів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставинами, викладеними в позовній заяві. В наданих суду письмових поясненнях зазначив, звернувся з позовною заявою до суду 31.08.2015 року шляхом подання його до відділення поштового зв'язку , що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті від 31.08.2015р. на описі вкладення у цінний лист. Виходячи з положень ст. 261, 257 ЦК України, вважає, що загальний строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, пропущено не було. Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою. Тобто, згідно Структури грошових нарахувань та надходжень №2015080546 від 15.08.2015 року, з відповідача підлягають стягнення за 12 місяців, які передували зверненню до суду з даним позовом. В Структурі грошових нарахувань та надходжень №2015080546 від 15.08.2015 року зазначено період нарахувань штрафних санкцій з 01.10.2012 рік по 21.04.2014 рік, отже стягненню підлягає загальна сума штрафних санкцій за період з 01.05.2013 рік по 21.04.2014 рік (за останні 12 місяців), що становить 15274,38 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідачка надала суду заяву, в якій просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» про стягнення штрафу у розмірі 16743,87 грн. В заяві зазначила, що право вимагати сплатити штраф за несплату нею останнього місячного платежу у позивача виникло 1 червня 2013 року. Тобто позивач після 1 червня 2013р. не мав право нараховувати штраф на прострочені місячні платежі, оскільки сплата щомісячних платежів починаючи з червня місяця 2013р. умовами договору не передбачена, крім того згідно ч.2 ст. 549 ЦК України та п. 14.2 Правил, штраф нараховується один раз за прострочений місяць.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2012 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» (в особі ТОВ «Розетка.УА, який діяв на підставі довіреності №11080801 від 08.08.2011 року) та ОСОБА_3 було укладено договір договір № 120387553 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Садовий павільйон Time Eco (J 1052).

В подальшому, Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», що підтверджується Витягом з протоколу № 65 позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (а.с.18).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 01.03.2014р. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на «Постоєнко». (а.с.32)

Згідно п. п. 1.1. п. 1 Договору Клієнт бере участь в системі LеаseІТ, зокрема отримує IT- обладнання та інші товари від Постачальників - учасників системи LеаseІТ, а також отримує послуги, на умовах, визначених обраним Клієнтом Пакетом фінансування LеаseІТ, а Оператор LеаseІТ зобов'язується на підставі заяви клієнта забезпечити передачу Клієнту ІТ- обладнання (ІТ- обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо) обраним Клієнтом Постачальником та надання Клієнту послуг, за умови виконання Клієнтом вимог, передбачених Пакетом LеаseІТ.

Відповідно до п. 1.2. Договору порядок отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LеаseІТ (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Судом встановлено, що за пунктом 8.7. Договору Відповідач підтвердив, що з Правилами отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT (надалі по тексту Правила) він ознайомлений, зміст Правил йому зрозумілий, і він погоджується їх дотримуватись і виконувати.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Таким чином, укладений між сторонами договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договору найму майна.

В силу ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З договору про отримання обладнання в системі LeaselT № 120387553 від 22.08.2012 року вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Як вбачається зі змісту договору, у ньому передбачено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору, загальна первісна вартість переданого обладнання становить 8322,79 гривень. Умовами пакету LеаseІТ є: платіж при отриманні обладнання (від вартості обладнання): 10 %; кількість місячних платежів (крім першого): 9; розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами; вид договору: фінансовий лізинг; перехід права власності клієнту: виплата повної вартості обладнання. Відповідачем обрано Пакет LеаseІТ Десятка.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 Договору, умови, за якими ІТ-обладнання, інші товари та послуги надаються Клієнту, визначаються Пакетом LеаseІТ.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2. Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LеаseІТ строку.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 договору, клієнт сплачує на користь оператора LеаseІТ платежі згідно з умовами пакету LеаseІТ та цим договором. Клієнт отримує рахунки оператора LеаseІТ в строк до 10 числа поточного місяця та сплачує платежі в строк до 20 числа поточного місяця. Розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях.

За правилом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача були виконані умови договору в частині передачі відповідачу ІТ- обладнання - в системі LеаseІТ садовий павільйон Time Eco (J 1052), про що свідчить Акт приймання-передачі майна № № 120387553 від 23.08.2012 року. (а.с.13). В той же час, відповідачем не були виконані умови договору в частині сплати щомісячних платежів, що підтверджується розрахунком - Структурою грошових нарахувань.

Відповідач зобов'язався сплачувати платежі у загальній сумі 8322,79 грн. в такому порядку: перший платіж у розмірі 10% від загальної суми платежів; 9 платежів рівними частинами щомісячно до 20-го числа кожного місяця. Тобто, ОСОБА_6 мала сплатити 10 платежів по 832,28 грн.

Так, структура грошових нарахувань та надходжень № НОМЕР_1 від 15.08.2015 року відображає як належні до виплати відповідачем суми, так і фактично здійснені останнім платежі. Згідно Структури відповідач сплатив лише 2538,45 гривень, з яких на підставі ст. 534 ЦК України та п. 6.8. Правил зараховано: 41,61 гривень на погашення плати за прострочення щомісячних платежів (в Структурі колонка «Розподіл оплат. Штрафні санкції»); 2496,84 гривень на погашення місячних платежів (в Структурі колонка «Розподіл оплат. Місячний платіж»).

Таким чином, ОСОБА_6 свої обов'язки за договором №120387553 від 22.08.2012 року належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати чергових платежів на загальну суму 5825,95 грн.

Крім того, позивачем до сплати відповідачу було нараховано 16702 гривень 26 копійок в якості зарахування плати за прострочення щомісячних платежів та розрахунок виконано у відповідності до вимог п.14.2 Правил.

Зі змісту вимог п.8.7. Договору визначено про ознайомлення відповідача із Правилами, за п.14.2 яких відповідачу було нараховано штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення сплати платежів, Клієнт сплачує плату за прострочення платежів в порядку та розмірах визначених Правилами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 «Про фінансовий лізінг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізінг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов'язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 14.2 Правил отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT встановлено, що у разі несвоєчасної слати клієнтом нарахованого платежу клієнт сплачує на користь оператора LeaseIT плату за прострочення платежу в розмірі п'яти відсотків від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; в розмірі десяти відсотків від суми простроченого платежу, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду на який припадає дата оплати за договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 ЦК України надає суду право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума штрафних санкцій за прострочення щомісячних платежів за період з 01.05.2013р. по 01.04.2014р. становить 15274,38 грн., при, цьому несплачена відповідачем компенсація вартості наданого обладнання за договором становить 5825,95 грн., тобто майже втричі перевищує суму основного боргу.

За таких обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», з 15274,38 грн. до суми основного боргу.

Суд вважає, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом з огляду на наступне.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно договору №120387553 від 22.08.2012р. відповідач обрав пакет LeaseIT Десятка і черговий платіж повинен був сплатити до 20.11.2012 року, але оплати не здійснив, тобто 21.11.2012 року є днем, коли позивач довідався про порушення свого права в є початком перебігу строку позовної давності.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 31.08.2015р., шляхом подання її до відділення поштового зв'язку, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Таким чином, згідно структури грошових нарахувань на надходжень № НОМЕР_1 від 15.08.2015 року, з відповідача підлягають стягненню нараховані штрафні санкції за останні 12 місяців, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, тобто з 01.05.2013р. по 01.04.2014р., що становить 15274,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 статті 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача заборгованості за договором підлягає судовому захисту в порядку визначеному статтею 16 ЦК України, а відповідно позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.10, 11, 14, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» код ЄДРПОУ 33149830 заборгованість в розмірі 11651 гривня 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: