Рішення № 59098093, 20.07.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11021/15

провадження № 2/753/1069/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Цимбал І.К.

при секретарі Корпусенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», про визнання правочину недійсним -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Дарницького районного суду м. Києв з позовом до відповідача, про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк» був укладений договір споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти, а останній зобов'язався на умовах передбачених договором повернути кошти та сплатити проценти за користування останніми. В забезпечення виконання зобов'язань між вказаними сторонами був укладений договір іпотеки. Позивачі вважають, що під час укладення договору споживчого кредиту, банк діяв недобросовісно, договір складено з порушенням вимог закону, оскільки не досягнуто всіх істотних умов договору. Договір містить дискримінаційні умови, що призвело до суттєвого дисбалансу інтересів сторін. Порушення полягають у тому, що під час укладення договору споживчого кредиту, позичальника не було ознайомлено із орієнтовною сукупною вартістю кредиту, що потягнуло за собою неможливість виконання грошових зобов'язань через кабальні умови та безпідставні нарахування процентів, у зв'язку з чим позичальник не може погасити тіло кредиту. Враховуючи зазначене позивачі просять визнати договір споживчого кредиту не дійсним із застосуванням наслідків недійсності у вигляді визнання не дійсним договору іпотеки укладеного на забезпечення кредитних зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала, просила задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість вимог позивачів та представника останніх.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк» був укладений договір споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти, а останній зобов'язався на умовах передбачених договором повернути кошти та сплатити проценти за користування останніми /а.с. 48 - 54/.

04.03.2009 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк» була укладена додаткова угода про реструктуризацію боргу за договором споживчого кредиту /а.с. 55/

10.03.2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк» була укладена додаткова угода щодо договірного списання коштів /а.с. 56,57/.

16.07.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк»в забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір іпотеки /а.с. 44 - 47/.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачі стверджують про те, що в договорі кредитумістяться умови, які є несправедливими, оскільки в супереч принципу добросовісності наслідком їхукладення є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

Відповідно до положеньст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. За таких обставин підстав вважати, що передбачені кредитним договором умови є несправедливими для позивача та суперечать чинному законодавству України, у суду немає.

При укладенні кредитного договору позичальник мав можливість ознайомитись із орієнтовною сукупною вартістю кредиту та у випадку незадоволення умовами договору щодо нарахування відсотків, тощо відмовитись від укладення останнього.ОСОБА_2. та представник останнього не надали суду доказів про те, що відповідачем при укладення договору або протягом восьмими років дії договірних правовідносин було відмовлено у виконанні зобов'язання щодо ознайомлення позичальника з орієнтовною сукупною вартістю кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки посилання ОСОБА_2 про порушення його прав з боку відповідача не знайшли свого підтвердження, суд не знаходить підстав для задоволенні позовних вимог в частині визнання договору споживчого кредиту не дійсним.

Крім того, суд не знаходить підстав для визнання недійсними договорів іпотеки та поруки укладенні у забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту. В свою чергу договір поруки позивачем ОСОБА_3 та представником останньої суду не надано.

Суд вважає, що реальною підставою звернення до суду є неможливість виконання позичальником грошового зобов'язання внаслідок змін пов'язаних з коливанням валютних курсів, оскільки споживчий кредит був наданий в іноземній валюті, а саме у доларах США.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_2 мав можливість обирати валюту кредитування. Обираючи іноземну валюту, як валюту кредиту, позивач виходив з невеликого розміру процентної ставки для кредитів в цій валюті по відношенню до інших валют, у тому числі національної валюти України, проте усвідомлював, або мав усвідомлювати, що такий низький розмір процентної ставки пов'язаний із більш високим ризиком для позивача росту курсу цієї валюти по відношенню до гривні в період кредитування. Відповідач, встановлюючи процентну ставку для кредиту в іноземній валюті та позивач, обираючи валюту за власним бажанням та на власний розсуд, укладаючи кредитний договір, усвідомлював можливість збільшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України, а отже сторони не виходили з того, що така подія не настане.

ОСОБА_2, зважаючи на ситуацію, що склалася на грошово-кредитному та валютному ринках України, мав змогу відповідно до умов кредитного договору скористатись правом дострокового погашення кредиту або його частини, просити банк про реструктуризацію боргу, чим в свою чергу скористався та переводу валюти кредиту у іншу, тим самим позбавивши себе від вказаних ризиків.

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимог є необґрунтованими, права позичальника, як споживача кредитно - фінансових послуг не порушені, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, ст. 6, ч. ч. 1, 3 ст. 626, ст. 627 ЦК України, ст.ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживаів», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», про визнання правочину недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду

м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: