Вирок № 59097067, 20.07.2016, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2948/15-к

Номер рядка у звіті 5

20 липня 2016 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

за участю:

прокурора Іванової О.О.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша кримінальне провадження №12014250150000633 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого касиром в КТ «Золотоніський міський ринок», одруженого, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Б кв. 15, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб, які мають певні вади не має, інвалідом будь-якої групи, ліквідатором ЧАЕС чи депутатом не являється, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, близько 13 години 15 хвилин 29.07.2014 року, перебуваючи по вул. Обухова буд.20 Б, в м. Золотоноша Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс один удар кулаком правої руки ОСОБА_1 в ліву область щелепи, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у виді: перелому нижньої щелепи в ділянці кута зліва, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №318 а/д від 11.11.2014 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості в звязку з тривалим розладом здоровя.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним у предявленому обвинуваченні себе не визнав та по суті заданих питань пояснив, що 29.07.2014 року близько обіду, точного часу не памятає, він йшов з дому на роботу по тротуару по вул. Обухова в м. Золотоноша Черкаської області в напрямку Золотоніського ринку. Проходячи поряд з обєктом, який був загороджений біля будинку № 20, в якому проходили будівельні роботи він зустрів гр. ОСОБА_1, який являється власником земельної ділянки для будівництва магазину. У ході розмови з останнім він запитав у нього про дозвіл на будівництво на даному обєкті. Розмова відбулась на підвищених тонах. На що останній йому нічого не предявив і документи не надав. Ця розмова була на тротуарі по вул. Обухова. Під час цієї розмови поряд з ним були мешканці будинку №20, а саме: ОСОБА_5, тьотя ОСОБА_6, яка проживає над його квартирою, гр. ОСОБА_6, хто ще був він не памятає. Після розмови з ОСОБА_1 він пішов на роботу в напрямку Золотоніського ринку. Тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 він не наносив і наміру не мав. З цивільним позовом, заявленим потерпілим ОСОБА_1, він не згідний. Позов, заявлений прокурором, обвинувачений визнав у судовому засіданні.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його вина повністю стверджується дослідженими в ході судового засідання доказами, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні вказував на те, що він являється власником земельної ділянки по вул. Обухова, 20 Б м. Золотоноша Черкаської області. 29.07.2014 року на даній ділянці проходили земельні роботи з облаштування фундаменту будівлі. Близько 13 години 15 хвилин він прийшов на будівельний майданчик, на якому гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_8, ОСОБА_6 та інші невідомі особи руйнували будівельний паркан та викрали таблицю паспорта будівельного обєкта. Під час цих вказаних дій дані особи перешкоджали виконанню робіт будівельної бригади. Потім він вищевказаним особам предявив документи на земельну ділянку та дозвіл на будівництво. Він в цей час підійшов до деревяного паркану, який лежав на землі і разом з будівельником ОСОБА_9 спробував підняти дану секцію паркану та встановити її на місце. Позаду нього стояли ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 з жінкою. ОСОБА_9 стояв біля нього зліва на відстані близько до 1 метра і в цей час раптово в ліву сторону нижньої щелепи йому наніс удар кулаком гр. ОСОБА_3 Удар був акцентований, нанесений з-за спини. Після чого у нього з рота пішла кров і він відразу звернувся до Золотоніського МВ, а потім за медичною допомогою до приймального відділення Золотоніської ЦРЛ. Після нанесення удару гр. ОСОБА_3 пішов з місця події у сторону будинку. Цього ж дня він був госпіталізований до Неврологічного відділення Золотоніської ЦРЛ. Після чого він з 01 серпня 2014 року був направлений до відділення щелепно-лицьової хірургії КЗ Черкаської обласної лікарні, де лікувався до 13 серпня 2014 року. Також потерпілий вказував на те, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є зацікавленими особами, оскільки вони, разом з іншими людьми подавали в суд з приводу незаконного заволодіння земельною ділянкою.

- показами свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що гр. ОСОБА_1 запропонував йому роботу по спорудженню магазину по вул. Обухова 20 Б в м. Золотоноша, Черкаської області. 29 липня 2014 року він близько 13 години приїхав на будівництво власним автомобілем. Дана земельна ділянка належить гр. ОСОБА_1 і вона огороджена деревяним парканом. ОСОБА_10 зупинився з правої сторони біля повороту на СТО і, діставши проектну документацію, виходив з автомобіля. У цей час він побачив гр. ОСОБА_1, який стояв на тротуарі поряд зі своїм участком і говорив із трьома жінками і двома чоловіками на підвищених тонах. ОСОБА_11 осіб він не знає. Потім гр. ОСОБА_1 і його робітник ОСОБА_9 спробували підняти деревяну секцію паркану, яка лежала на тротуарі. Жінки та чоловіки знаходились від ОСОБА_1 на відстані близько 5-6 метрів. Коли вони вдвох піднімали секцію паркану, то ОСОБА_3 наніс раптово удар кулаком правої руки ОСОБА_1 в область лівої щелепи. Після чого ОСОБА_1 не упустив секцію, а разом з ОСОБА_9, який допомагав йому ставити секцію паркану, поставили її на місце, і він побачив, що у гр. ОСОБА_1 з рота текла кров. А ОСОБА_3 розвернувшись пішов в напрямку вулиці Обухова, нічого не сказавши. Він відразу підійшов до ОСОБА_1, який збирався їхати до Золотоніської ЦРЛ за медичною допомогою. Він залишився на вищевказаному будівництві проводити земельні роботи.

- показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що 29 липня 2014 року він працював на обєкті по спорудженню магазину по вул. Обухова 20 Б в м. Золотоноша Черкаської області. Повертаючись після обідньої перерви він побачив, що паркан лежить. Разом з ОСОБА_1 вони почали ставити секцію паркану, який лежав на тротуарі по вул. Обухова. Коли вони тримали одну із секцій паркану із ОСОБА_1, у цей час раптово до нього підійшов ОСОБА_3, та наніс ОСОБА_1 один удар кулаком в область щелепи. Після удару він став між ОСОБА_3 і ОСОБА_1. Потім ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку. У ОСОБА_1 після удару з рота почала текти кров. Після чого порадив ОСОБА_1 звертатися до Золотоніської ЦРЛ за медичною допомогою, що він і зробив. Через деякий час приїхали працівники міліції, яким вони давали пояснення стосовно даного факту.

- показами свідка ОСОБА_12, який пояснив у судовому засіданні, що гр-н ОСОБА_1 запропонував йому роботу по бурінню отворів для бетонних свай по вул. Обухова 20 Б в м. Золотоноша Черкаської області. 29 липня 2014 року він з ранку перебував на вищевказаному обєкті разом з ОСОБА_9. Близько 09 години приїхав автомобіль по бурінню скважин і заїхав на територію будівництва, яка була огороджена деревяним парканом. Тільки бурова машина розпочала роботу, як на територію будівництва зайшли двоє чи троє бабусь похилого віку, які почали словесну сварку з робітниками. Ці бабусі говорили, що у власника земельної ділянки немає відповідних документів. Потім він зателефонував ОСОБА_1 і попросив його, щоб останній привіз документи на право власності. Що він і зробив і показав документи цим бабусям і якійсь невідомій жінці. Невідома жінка, перевіривши документи дала дозвіл на проведення будівельних робіт. Потім ці бабусі пішли з території. Через деякий час ці ж самі бабусі і ще троє невідомих жінок почали ламати деревяний паркан і зайшли на територію будівництва. При цьому пошкодили табличку з зображенням обєкту будівництва. Потім почали перешкоджати роботі бурової машини і працівникам. Після чого ці пятеро невідомих жінок і бабусь вийшли за територію. Працівники підняли і поставили зламаний деревяний паркан. Однак група підтримки (бабусі з жінками) ще декілька разів валяли паркан на землю і разом із ними зявився ще один невідомий чоловік, віком близько 40-50 років, який також їм допомагав. Після того ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_1 і через деякий час він підійшов на територію будівництва і сказав йому, щоб він взяв молоток і цвяхи. Усі присутні особи знаходились поруч з парканом. ОСОБА_12 пішов за автомобіль, взявши молоток і цвяхи, повернувшись він побачив, що ОСОБА_1 тримався рукою за щелепу і говорив, що його вдарили. Хто саме він не говорив, а сказав, лише що чоловік. Після чого, ОСОБА_1 викликав міліцію. Через деякий час приїхала міліція, а ОСОБА_12 продовжив робити далі свою роботу.

ОСОБА_13 того, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, які суд вважає допустимими, як такі, що отримані в порядку, встановленомуКПК Українибезістотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України та такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме:

- даними висновку судово-медичної експертизи №318 а/д від 11.11.2014 року, згідно з яким у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: перелом щелепи в ділянці кута зліва. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмету, не виключено в термін, вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 04.11.2014 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, в звязку з тривалим розладом здоровя (а.п. 79).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 08 травня 2015 року за участю потерпілого ОСОБА_1, який розповів та вказав, як йому було нанесено гр.. ОСОБА_3 тілесні ушкодження (а.п. 137-141)

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 08 травня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10, який розповів та вказав, як було нанесено гр.. ОСОБА_3 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 (а.п. 142-146).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 08 травня 2015 року за участю свідка ОСОБА_9, який розповів та вказав, як було нанесено гр. ОСОБА_3 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 (а.п. 147-151).

- даними додаткового висновку експерта № 166 від 27.05.2015 року, згідно з яким з урахуванням проведення слідчих експериментів у гр. ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження: перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва. Дане ушкодження виникло від дії тупого предмета, могло виникнути за обставин, на які вказує потерпілий ОСОБА_1 та свідки, а саме від удару правою рукою в область нижньої щелепи зліва (а.п. 159).

- даними додаткового висновку експерта № 235 від 25.06.2015 року, згідно з яким у гр. ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження: перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва. Дане ушкодження виникло від дії тупого предмета. Експерт вважає, виключеною можливістю виникнення перелому нижньої щелепи в ділянці кута зліва у потерпілого ОСОБА_1 внаслідок падіння з висоти власного зросту (а.п. 191).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, пояснила, що 29 липня 2014 року вона перебувала за місцем проживання ( квартира, 12 будинку №20А по вул. Обухова в м. Золотоноша) і близько 14-00 год. почула як на вулиці поряд з її будинком проводяться будівельні роботи по будівництву магазину. На вулиці вона побачила гурт людей, які стояли на тротуарі по вулиці Обухова. Там були ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_12 ходив. ОСОБА_1 документів на будівництво не надав. Коли вона зі ОСОБА_1 говорила, то в нього явних тілесних ушкоджень не бачила. Потім через деякий час приїхали працівники, із якими вона говорила, після чого пішла до себе додому. Деревяний паркан, яким обгороджена будівельна територія, в той день вона штовхала разом з ОСОБА_6, дружиною ОСОБА_3 та іншими. Також свідок вказала, що вона підписувала документи і по дорученню вела судові справи проти Мотрич і ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, пояснила, що влітку 2014 року (число не памятає), вона перебувала на Золотоніському центральному ринку і прямувала додому в обідній час. Підійшовши майже до свого будинку, де відбувалися будівельні роботи, за парканом стояв великий автомобіль поряд зі стіною будинку, в якому вона проживає. Даний автомобіль проводив бурильні роботи на землі. У цей час з її будинку вийшли люди: ОСОБА_6, його дочка, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з жінкою і ще деякі люди, які саме точно не памятає. Хтось із людей просив предявити документи на будівництво і відкрити паркан, щоб вони подивилися, що він там робить, так як вся стіна будинку в якому вона проживає «двигтіла» від буріння автомобілем зі спеціальним обладнанням для буріння. ОСОБА_1 документів на будівництво не надав і не пускав за паркан. Коли вони говорили зі ОСОБА_1, то вона в нього явних тілесних ушкоджень не бачила. Також вона вказала, що не бачила, чи бив хтось ОСОБА_1. Хтось із жителів будинку викликав працівників міліції, які через деякий час приїхали, і з якими вона говорила. Потім вона пішла до себе додому. Вона деревяний паркан, яким обгороджена будівельна територія, в той день не валяла, а лише хитала його, щоб ОСОБА_1 їх пустив на будівництво. Після того, як поїхали працівники міліції з даного місця, ОСОБА_1 продовжував буріння буровою машиною до самого вечора і був на території будівництва.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснив, що влітку 2014 року він перебував в себе в квартирі АДРЕСА_1 і близько 14 години почув шум і вийшов на вулицю. Поряд з будинком відбувалося будівництво магазину, а саме стояв буровий автомобіль і поряд були робочі. На вулиці зібрались люди майже з усього будинку. Чи був там ОСОБА_3, він не памятає. Люди були проти того, щоб тут велося будівництво, при цьому вони вимагали надати їм дозвіл на будівництво. Вказував, що ОСОБА_1 був на майданчику майже до вечора. Сам він знаходився на вулиці близько 2 годин. Зазначив, що ніяких бійок він не бачив. Свідок зазначав, що знає ОСОБА_1 в обличчя, хоча в судовому засіданні він його не впізнав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, пояснила, що близько двох років назад вона перебувала за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_5, і почула звук автомобіля зі спеціальним обладнанням для буріння поряд з її будинком, де проводиться будівництво магазину. Вона відразу вийшла на балкон на другому поверсі і їй чітко видно було, що відбувається за парканом поряд. В цей час вона побачила, що біля будівництва стоїть натовп людей, але хто саме, вона не памятає. Вказала, що там були і ОСОБА_3 з ОСОБА_1, які сварились між собою. Вона побула на балконі хвилин 10 і пішла, як усе заспокоїлось. Чула лише крики, однак ніяких бійок не бачила, і щоб ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_1, вона теж не бачила.

За клопотанням прокурора, який повідомив, що свідок ОСОБА_8 не може прибути в судове засідання та враховуючи відсутність заперечень зі сторони захисту та обвинувачення, судом було досліджено письмові покази свідка ОСОБА_8, (а.п. 128-130), яка розповіла, що 29 липня 2014 року близько 13 години вона перебувала в своїй квартирі АДРЕСА_2 А м. Золотоноша і займалася по господарству. В цей час відчула сильні стуки у стіні квартири. Після чого відразу вийшла і почала дивитися, що саме відбувалося за парканом там, де було будівництво. В цей час вийшли люди, а саме мешканці будинку: ОСОБА_5, тьотя ОСОБА_6, і ще якісь люди вона їх не знає. Люди між собою розмовляли і обговорювали ситуацію проти даного будівництва до будинку №20А по вул. Обухова в м. Золотоноша. Потім вона побачила гр.-на ОСОБА_1, який прямував на будівництво. Вона разом із чоловіком підійшли до ОСОБА_1 і почали з ним говорити, на яких підставах він прибудовується до їхньої квартири. Він говорив, що він поставив двері до нашого будинку і що мовляв у нього є всі дозволи на будівництво. Ці слова були сказані в грубій формі і на підвищених тонах. Поговоривши з ОСОБА_1 вона вирішила викликати міліцію, а її чоловік пішов на роботу. ОСОБА_3, який являється її чоловіком, тілесних ушкоджень гр-ну ОСОБА_1 не наносив.

Суд критично оцінює покази, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_11, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами по справі та спростовуються показами допитаних у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1, який вказав, що саме ОСОБА_3 наніс йому удар у щелепу, при цьому свідки, що знаходились поруч, могли бачити, як йому було нанесено удар, однак, враховуючи те, що вони є зацікавленими особами, вказали, що не бачили цього, та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, які вказали, що саме ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_1

Досліджені в судовому засіданні письмові покази свідка ОСОБА_8 не беруться судом до уваги та суд не дає їм належну оцінку, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Невизнання вини обвинуваченимОСОБА_3 суд оцінює критично та вважає їх такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження і спрямовані на уникнення відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, думку потерпілого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе при призначенні йому покарання в умовахбез ізоляції від суспільства із призначенням покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням.

Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_1 з уточненими вимогами, підлягає до часткового задоволення.

Суд вважає, що в частині матеріальної шкоди цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає до повного задоволення в сумі 4829,29 грн., що стверджується документально. При цьому суд враховує, що всі ці матеріальні витрати на лікування, обслідування та оплата поїздок до медичних закладів були викликані саме подією, що мала місце 29.07.2014р. внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то вона підлягає до часткового задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У пунктах 3, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов'язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними, постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд, вважає, що дану позовну вимогу слід задовольнити частково, виходячи з обставин справи, матеріального становища відповідача, реальності відшкодування даної шкоди, та стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн.,що об'єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди, глибині страждань та розміру моральної шкоди.

Заявлена позовна вимога про стягнення втраченого заробітку (доходу) за період лікування з 29.07.2014р. по 13.08.2014р. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Професійною працездатністю визнається можливість потерпілого працювати за певним фахом. Загальна працездатність - це здатність до некваліфікованої праці. Ступінь втрати професійної працездатності, потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків (п. 18 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Ступінь втрати працездатності визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до завдання шкоди здоров'ю.

Потерпілим не було надано суду доказів, що б підтверджували ступінь втрати ним працездатності та неможливість у звязку з тривалим розладом здоровя здійснювати підприємницьку діяльність. Також не було надано доказів того, що він особисто займається підприємницькою діяльністю та не використовує роботу найманих працівників.

Ст. 79 ЦПК України визначені види судових витрат, до яких відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу.

У п. п. 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 р. «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг №01-10/15 від 01.10.2015 року, згідно з яким замовник доручив, а адвокат взяв на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а саме: підготовка процесуальних документів на стадії досудового розслідування та супроводження кримінального провадження в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області, учасником якого є замовник, підготовка позовних заяв, клопотань, пояснень, скарг та інших процесуальних документів в інтересах потерпілої від злочину особи. Однак позивачем не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені позивачем витрати на правову допомогу, та не надано розрахунку витрат на правову допомогу. Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Черкаської обласної ради на загальну суму 3518,26 грн. підлягає до повного задоволення, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Речові докази по справі відсутні.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обиралася.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох років) позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п. 2,3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обиралася.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 4829,29 грн. та моральну шкоду в сумі 30000 грн., а разом 34829,29 грн.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Черкаської обласної ради задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Золотоніської міської ради кошти, які витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_1, Золотоніською центральною районною лікарнею в сумі 335, 74 грн. та зарахувати їх на р/р 35410001749556, код 02005303, МФО 854018 ГУДСКУ в Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Черкаської обласної ради кошти, які витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_1, КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в сумі 3182, 52 грн. та зарахувати їх на р/р 35428201043550, код 02005585, МФО 854018 ГУДСКУ в Черкаській області.

Речові докази по справі відсутні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.Ю. Степченко