Рішення № 59096438, 13.07.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/2089/16-ц

Провадження № 2/643/2651/16

13.07.2016 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Букреєвої І.А., за участю секретаряСоболєвої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Головне управління Державної міграційної служби України в Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що січня 2005 року вона та її брат - ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була закріплена за їх батьком ОСОБА_3 на праві постійного користування на підставі Рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 8/6 від 21.01.2005 року.

13 грудня 2015 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції (актовий запис 18398 від 16 грудня 2015 року. Починаю з 2005 року відповідач не приймає участь в утриманні даного майна, не поліпшує його стан, не оплачує комунальні послуги. Позивач неодноразово звертався до відповідача з усними проханнями щодо здійснення оплати комунальних послуг, допомогти у здійсненні поточного ремонту вказаного житлового приміщення , але відповідач всіляко уникає від обовязків щодо утримання вказаного майна. Таким чином, весь тягар утримання даного житлового приміщення (в тому числі оплати комунальних послуг, здійснення поточного ремонту) лягає на позивача . Відповідач більше двох років взагалі не проживає у даній квартирі.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином та вчасно, причини неявки суду не повідомив.

Суд постановляє заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст.ст. 224-226 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлене наступне.

ОСОБА_1 її брат - ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців. АДРЕСА_2, яка була закріплена за їх батьком ОСОБА_3 на праві постійного користування на підставі Рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 8/6 від 21.01.2005 року.

14грудня 2015 року, ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції (актовий запис 18398 від 16 грудня 2015 року) (копія даного свідоцтва додана до позовної заяви).

Починаю з 2005 року Відповідач не поліпшує жодним чином не приймає участь в утриманні даного майна, не поліпшує його стан, не оплачує комунальні послуги.

Відповідач всіляко уникає від обовязків щодо утримання вказаного майна. Відповідач більше двох років не проживає у даній квартирі.

Відповідач проживає у місті Харкові, має інше житло, у звязку з чим жодним чином не приймає участі в утриманні квартири, в якій зареєстрований.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили відсутність ОСОБА_2 за вказаною адресою більш ніж два роки.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами , щодо права користування жилим приміщенням, регулюються нормами Глави 2 «Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду» Житлового кодексу Української РСР.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною 2 статті 65 ЖК УРСР визначено, що особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За змістом наведених правових норм право на користування житлом виникає у членів сім'ї наймача, якщо вони проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 9 і 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають у практиці застосування судами Житлового кодексу України», роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

У частині 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 відсутній в спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, тому втратив право користування нею, у зв'язку з чим вимоги позивачів підлягають задоволенню.

Статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням за законом є самостійною підставою для зняття особи з реєстраційного обліку місця проживання.

Позивачі не наполягають на стягненні з відповідачки понесених ним судових витрат при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України,ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. паспорт серія «ММ» №999786, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ) , таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: 61153, АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: