Рішення № 59095669, 19.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2906/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1090/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Сибільової Л. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та поділ майна, -

в с т а н о в и л а:

05 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що він з 10 червня 1997 року до останнього часу проживав однією сімєю з ОСОБА_3 Вони разом вели господарство, робили покупки, витрачали кошти, фактично між ними склались відносини, притаманні подружжю. До придбання будинку у 2013 році вони разом проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. До їх знайомства у відповідачки була земельна ділянка в садівничому товаристві «Тополя», на якій вони разом збудували садовий будинок, де він виконував будівельні та ремонтні роботи. 3 грудня 2013 року вони разом з відповідачем придбали житловий будинок з господарськими будівлями разом з земельною ділянкою по вул. Миру, 20 в с. Сула Сумського району Сумської області, право власності на які зареєстровано за відповідачкою. Крім коштів на придбання будинку, він вкладав кошти у придбання опалювального обладнання, меблів, матеріалу для огорожі та обладнання ванної кімнати. Разом з відповідачкою вони займались розведенням собак коштовної породи. Весь період спільного проживання він працював у місцевих приватних фірмах та за кордоном, кошти від заробітків вкладав в придбання спільного майна. На даний час стосунки між ними погіршились, відповідач не погоджується на розподіл спільного майна. Тому просить: встановити факт проживання його та ОСОБА_3 однією сімєю з 10 червня 1997 року; визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 20 по вул. Миру в с. Сула Сумського району Сумської області житловою площею 47,8 кв.м., загальною площею 85,9 кв.м. (літ. А-1), погрібу (літ. пг); погрібу (літ. пг1), тамбуру (літ. а), прибудови (літ а.1), сараю (літ. Б), вбиральні (літ. В), сарай (літ. Г), погрібнику (літ. Д), літньої кухні (літ. Е), сараю (літ. Ж), гаражу (літ. Д), навісу (літ. К), душу (літ. Л) гаражу (літ. М), ворот (№1), огорожі (№2) огорожі (№3); визнати право власності за ним на ? частину земельної ділянки площею 0,2500 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Сула Сумського району Сумської області, вул. Миру, 20; визнати за ним право власності на ? частину садового будинку, який розташований в Сумській міській організації садівниче товариство «Тополя».

Рішенням суду від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з серпня 2000 року і до кінця 2014 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Миру, 20, в с. Сула Сумського району Сумської області житловою площею 47,8 кв.м., загальною площею 85,9 кв.м., який складається з житлового будинку А-І, сіней а, прибудови а1, навісу К, літньої кухні Е, сараїв Б,Г,Ж, погрібів п/г/ та п/г1, погрібника Д, літнього душу Л, вбиральні В, гаражів М,З, огорожі №1-2, як частки у спільній сумісній власності.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Миру, 20, в с. Сула Сумського району Сумської області житловою площею 47,8 кв.м., загальною площею 85,9 кв.м., який складається з житлового будинку А-І, сіней а, прибудови а1, навісу К, літньої кухні Е, сараїв Б,Г,Ж, погрібів п/г/ та п/г1, погрібника Д, літнього душу Л, вбиральні В, гаражів М,З, огорожі №1-2, як частки у спільній сумісній власності.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Миру, 20, в с. Сула Сумського району Сумської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Миру, 20, в с. Сула Сумського району Сумської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги зазначає, що однією сімєю вони з ОСОБА_4 не були, спільного бюджету та побуту не мали. Її донька виїхала за кордон в 2001 році та перераховувала їй кошти на банківські рахунки. Донька наполягала, щоб вона за перераховані кошти придбала будинок і забрала на утримання матір ОСОБА_3 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка і зареєстрована у спірному будинку в даний час. На придбання та обслуговування будинку позивач коштів не надавав, оскільки не бажав мешкати в селі. Вона придбала будинок за 12 000 доларів США. Гроші на придбання будинку вона зняла з банківських рахунків: в банку «Аваль» - 3000 доларів США та «ПриватБанку» - 6000 євро, які їй перерахувала донька. Ремонт у будинку вона також зробила самостійно.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить змінити рішення суду в частині поділу подружнього майна: визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 20 по вул. Миру в с. Сула Сумського району Сумської області житловою площею 47,8 кв.м., загальною площею 85,9 кв.м. (літ. А-1), погрібу (літ. пг); погрібу (літ. пг1), тамбуру (літ. а), прибудови (літ а.1), сараю (літ. Б), вбиральні (літ. В), сарай (літ. Г), погрібнику (літ. Д), літньої кухні (літ. Е), сараю (літ. Ж), гаражу (літ. Д), навісу (літ. К), душу (літ. Л) гаражу (літ. М), ворот (№1), огорожі (№2) огорожі (№3) як частки у спільній сумісній власності; визнати право власності за ним та ОСОБА_3 по ? частині земельної ділянки площею 0,2500 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Миру, 20, в с. Сула Сумського району Сумської області. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно зменшив частку ОСОБА_4 у праві власності на будинок та земельну ділянку, надавши невірну оцінку дослідженим доказам та не врахувавши розяснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Відповідно до доводів апеляційний скарг рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно садового будинку, розташованого в садівничому товаристві «Тополя», сторонами не оскаржується та відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача адвоката ОСОБА_5, відповідачку ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період часу з серпня 2000 року по кінець 2014 року склалися стосунки, що притаманні сімї та факт проживання їх однією сімєю в цей період є доведеним. Спірний будинок в с. Сула Сумського району Сумської області був придбаний за спільні кошти ОСОБА_4, ОСОБА_3 та її доньки, але з врахуванням встановлених обставин справи розмір частки позивача у спільному майні підлягає зменшенню до 1/3 частини.

Проте, погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як так як вони не відповідають обставинам справи та суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сімєю і тоді, коли дружина та чоловік, у звязку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів. (постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11)

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2013 року за нотаріально посвідченими договорами ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_9, від імені якої діяв представник ОСОБА_10, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, вартістю 52150 гривень та земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 43850 гривень, що розташовані в с. Сула Сумського району Сумської області, вул. Миру, 20. (а.с.20-29).

Згідно довідки Сульської сільської ради Сумського району Сумської області у будинку за адресою: с. Сула, вул. Миру, 20 зареєстрована та проживає ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_3 (а. с. 50).

В обґрунтування позову про встановлення факту проживання однією сімєю з відповідачкою та визнання за ним права власності на ? частину зазначеного нерухомого майна, позивач зазначає, що з 10 червня 1997 року до останнього часу він проживав однією сімєю з ОСОБА_3 Вони разом вели господарство, робили покупки, витрачали кошти, фактично між ними склались відносини, притаманні подружжю. Він також вклав свої кошти в придбання спірного будинку та земельної ділянки, а також придбав у будинок опалювальний котел, газову колонку, побутову техніку та інше майно.

Відповідачка не заперечує ту обставину, що у 1997 році вона познайомилась з позивачем на заробітках у Російській Федерації. В 1998 року він приїхав до неї та вони проживали в її квартирі АДРЕСА_1. Проте спільного бюджету та побуту вони не мали. У кожного з них був окремий бюджет. Позивач працював на заробітках у Казахстані та Російській Федерації. Зароблені ним гроші витрачав на своїх дітей, ремонт автомобіля, лікування у медичних закладах та санаторно-курортне лікування. Вона займалась ремонтом квартир. Крім того у 2001 році її донька виїхала у Швейцарію та частину зароблених нею коштів перераховувала на її банківські рахунки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 мала банківські рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ ОСОБА_11 «Аваль» у національній та іноземній валюті (а. с. 58-67; 68-72; 73-79; 168-174). 15.11.2011 року нею було укладено з ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір на суму4058,77 євро. 09 квітня 2012 року кошти з цього депозитного вкладу в сумі 4047,97 євро нею були зняті (а. с. 104-106). Також нею були зняті кошти 10 квітня 2012 року з її банківського рахунку в ПАТ «ОСОБА_11 Аваль» в сумі 3017,66 доларів США (а. с. 172). Як зазначає відповідачка ці грошові кошти були використані на сплату вартості спірного будинку та земельної ділянки. Крім того донька дозволила їй збирати кошти на придбання будинку за рахунок плати за найом належних доньці у м. Суми квартир.

Відповідно до розписки представника продавця будинку та земельної ділянки в с. Сула Сумського району ОСОБА_10 він отримав від ОСОБА_8 за продаж будинку в с. Сула по вул. Миру, 20 грошові кошти в сумі 12 000 доларів США 11 квітня 2012 року (а. с. 54). Зазначена грошова сума по курсу НБУ станом на дату складання розписки складає 95 760 гривень.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_4 він працював у м. Суми на різних підприємствах газоелектрозварювальником з квітня 2000 року по лютий 2012 року (а. с. 135-137). Згідно трудової угоди від 04 січня 2012 року ОСОБА_4 працював зварювальником в ТОВ «КазЕнергоГаз» (Казахстан) з 04 січня до 31 грудня 2012 року (а. с. 18). Крім того представником позивача було надано апеляційному суду довідку приватного підприємця ОСОБА_12 м. Курськ Російської Федерації згідно якої ОСОБА_4 працював у нього зварювальником з 01 липня 2012 року по 27 грудня 2015 року (а. с. 218).

Також з копії паспорта позивача вбачається, що місце його проживання постійно зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 37).

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Шепетівської міської ради про зобовязання забезпечити житлом зобовязано виконавчий комітет Шепетівської міської ради забезпечити ОСОБА_4 благоустроєним жилим приміщенням у м. Шепетівка Хмельницької області, що відповідає санітарним та технічним нормам, у межах норми житлової площі. Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. 20 січня 1994 року ОСОБА_4 був поставлений у виконавчому комітеті Шепетівської міської ради на облік як потребуючий поліпшення житлових умов. З набуттям статусу інваліда війни ІІІ групи, рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 16 листопада 2012 року № 273, ОСОБА_4 був внесений в списки на позачергове отримання житла за № 15, як учасник бойових дій в Афганістані.

Таким чином встановлені обставини свідчать про те, що в період часу, коли ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти за спірний будинок та земельну ділянку (11 квітня 2012 року) та укладено договір купівлі-продажу цього майна, позивач постійно з відповідачкою не проживав та не мав з нею спільного побуту, так як працював за трудовими угодами у Казахстані та у м. Курськ Російської Федерації. Також він перебував на квартирному обліку для поліпшення житлових умов за місцем реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 за № 470, на квартирний облік приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, які постійно проживають, а також зареєстровані в даному населеному пункті. Вказані обставини свідчать про те, що позивач не вважав своїм постійним місцем проживання разом з відповідачкою, так як мав намір поліпшити свої житлові умови у м. Шепетівка Хмельницької області. Крім того ним не надано належних доказів, що у зазначений період часу він мав з відповідачкою спільний бюджет, придбавав разом з нею яке-небудь спільне майно та вклав кошти у придбання спірного будинку та земельної ділянки.

Показання свідків про спільне проживання сторін та фотознімки їх спілкування, самі по собі не підтверджують, що в період придбання відповідачкою спірного нерухомого майна, між нею та позивачем існували усталені відносини, що притаманні подружжю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.

Після придбання ОСОБА_3 спірного будинку, позивач у ньому не зареєстрував місце свого проживання. Всі свої особисті речі, за твердженням відповідачки, позивач забрав, чого не заперечував у судовому засіданні його представник. Послуги з електро та газопостачання будинку сплачує відповідачка, в підтвердження чого вона надала відповідні квитанції (а. с. 80-91). У будинку зареєстрована та проживає мати відповідачки, за якою вона доглядає.

Враховуючи зазначені обставини, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що в період придбання відповідачкою спірного будинку та земельної ділянки в с. Сула Сумського району, між сторонами склалися стосунки, що притаманні сімї та факт проживання їх однією сімєю в цей період є доведеним. Є також помилковим висновок суду першої інстанції і про те, що позивач вклав кошти в придбання спірного нерухомого майна, так як ця обставина належними доказами ним не підтверджена. Твердження представника позивача про те, що відповідачка не підтвердила наявність у неї всієї грошової суми на придбання спірного нерухомого майна, колегія суддів не може взяти до уваги, так як обовязок доведення обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, покладається саме на позивача.

Отже, так як під час розгляду справи, не встановлена наявність спільного ведення господарства, спільного бюджету в період придбання спірного майна та спільних витрат на його придбання, а встановити факт проживання однією сімєю з відповідачкою, позивач просить для застосування ст. 74 СК України та визнання за ним права власності на спірний будинок та земельну ділянку у с. Сула Сумського району, рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сімєю та визнання права власності на будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: с. Сула Сумського району, вул. Миру, 20, з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.2; 309 ч. 1 п. п. 3, 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на будинок та земельну ділянку, розташовані по вул. Миру, 20 в с. Сула Сумського району Сумської області, а також розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на будинок та земельну ділянку, розташовані по вул. Миру, 20 в с. Сула Сумського району Сумської області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 986 гривень 55 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -