Вирок № 59095342, 14.12.2015, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1386/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2015 року. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Плевако О.П.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю: прокурора Волкова М.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013190540000038 від 18.02.2013 р. щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 районну Рівненської області; українця; громадянина України; з середньою-спеціальною освітою; одруженого; інваліда 3-ї групи загальні захворювання; жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, Здолбунівського районну Рівненської області, вул. І.Франка, 9, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 279 КК України, суд

в с т а н о в и в :

18.02.2013 року ОСОБА_2 виготовив звернення до Президента України у вигляді пяти аркушів паперу формату А-4 білого кольору, які скріплені між собою, на яких виконав барвником чорного кольору рукописні написи. 19.02.2013 року виготовив щит з дерев`яних брусків та металевої бляхи, на якому написав звернення барвником чорного кольору, а також виготовив муляж саморобного вибухового пристрою з двох частин цеглини білого кольору, які замотав в аркуші паперу білого кольору, на яких виконав рукописні написи барвником чорного кольору та приєднав до них два шматки дроту, кінці яких ізоляційною стрічкою чорного кольору приєднав до іграшкового пістолета з лампочкою червоного кольору.

В подальшому, 19.02.2013 року близько 03:00 години ОСОБА_2 маючи умисел на блокування транспортних комунікацій, шляхом влаштування перешкод, перебуваючи на 141 км. перегону Озеряни Здолбунів Львівської залізниці, під автомобільним мостом, на залізничній колії встановив муляж виготовленого саморобного вибухового пристрою, приєднавши кінці дроту до залізничної колії та встановив виготовлений з дерев`яних брусків й металевої бляхи щит. Поруч зі щитом залишив своє звернення.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушено нормальну роботу залізничного транспорту внаслідок блокування руху двох пасажирських пасажирських та дев`яти вантажних потягів : № 1144 затримано по ст. Озеряни на 03 год. 50 хв., № 1432 затримано по ст. Озеряни на 02 год. 58 хв., № 3064 затримано по ст. Дубно на 02 год. 58 хв., № 1404 затримано по ст. Кам`яниця на 01 год. 58 хв., № 2842 затримано по ст. Верба на 01 год. 54 хв., № 3422 затримано по ст. Броди на 01 год. 26 хв., № 6384 затримано по ст. Озеряни на 01 год. 19 хв., № 803 затримано по ст. Здолбунів на 01 год. 12 хв., № 1601 затримано по ст. Здолбунів на 05 год. 15 хв., 1641 затримано по ст. Здолбунів на 06 год. 00 хв., № 1603 затримано по ст. Здолбунів на 03 год. 45 хв.

Внаслідок затримок поїздів залізниці ДТГО «Львівська залізниця» завдано збиток у розмірі 14461 грн. 80 коп.

Своїми діями, які виразилися у блокуванні транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 279 КК України.

Допитаний в ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині, визнав повністю та надав суду послідовні показання щодо його вчинення. У скоєному кається, усвідомив вчинене правопорушення і просить суд суворо не карати.

Представник потерпілого в судове засідання не зявилася, проте надіслала заяву, у якій просить справу розглянути без її участі.

За клопотанням представника державного обвинувачення та за згодою обвинуваченого суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються (ст. 349 КПК України). Суд переконався у тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає. Обвинуваченому розяснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, обвинувачений наполягає на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставин справи.

Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена, його дії вірно кваліфіковані по ч.1 ст.279 КК України, як блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод.

Призначаючи покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, обставини справи та особу обвинуваченого.

Помякшуючими покарання обставинами суд визнає щире розкаяння, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

По місцю проживання обвинувачений характеризується позитивно.

Крім того в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, оскільки він надень набрання чинності цим Законом є батьком неповнолітнього сина.

Прокурор проти задоволення заявленого обвинуваченим клопотання не заперечує.

Відповідно дост. 85 КК Українина підставі закону про амністію або акту про помилуваннязасуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.Ст. 86 КК Українипередбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засудженіза умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно дост.12 КК України,які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилось 18 років та щодо яких вони не були позбавлені батьківських прав.

Відповідно до ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості до набрання чинностіЗакону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності (19 квітня 2014 року) є батьком двох неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Таким чином, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обставини, передбаченіст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_2, судом не встановленні.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2014 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком дитини віком до 18 років стосовно якого не позбавлений батьківських прав, злочин у вчиненні якого він обвинувачується не є тяжким або особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію в 2014 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченогопро його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.

Представником потерпілого в судовому засіданні було заявлено цивільний позов, у якому просить суд стягнути з обвинуваченого на користь ДТГО «Львівська залізниця» 19299 грн. 46 коп. заподіяної матеріальної шкоди.

В судове засідання представник потерпілого не з`явилася, проте надіслала заяву, у якій просить суд розглянути справу без її участі та задоволити цивільний позов.

Обвинувачений в судовому засіданні цивільний позов визнав повністю та зобовязався в повній мірі відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 19299 грн. 46 коп. заподіяної матеріальної шкоди.

Тому цивільний позов підлягає до задоволення.

Суд враховує, що проведення судово авторознавчої експертизи № 624, молекулярно генетичної експертизи 10/121 та комплексних судових експертиз № 2-46, № 2-61 не мають відношення до справи, а проведення почеркознавчих експертиз № № 26-13, 27-13, 28-13, 31-13, 34-13, 36-13, 39-13, 17-13, 08-13, 19-13, 18-13 не мають відношення до обвинуваченого та проведенні відносно інших осіб.

Тому з обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 4/137 в розмірі 1323 грн. 90 коп., молекулярно-генетичної експертизи № 10/50 в розмірі 3677 грн. 50 коп., експертизи волокнистих матеріалів № 3/183 в розмірі 917 грн. та почеркознавчої експертизи № 343 в розмірі 687 грн. 96 коп.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 370, 374, 376 КПК, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 279 КК України та призначити покарання штраф у розмірі 50 (пятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставіп. «в» ст.1Закону України «Про амністію в 2014 році».

Цивільний позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДТГО «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, рах. 260003011153 у Львівській філії АБ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 01059900) заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 19299 (Девятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету витрати за проведення експертиз у розмірі 6606 (Шість тисяч шістсот шість) грн. 36 коп.

Речові докази по справі знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Здолбунівський районний суд.

С у д д я :