Ухвала суду № 59095220, 19.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4792/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1083/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 54

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 16 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради, директора Комунальної установи «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5,

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 16 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволений.

Визнаний протиправним та скасований наказ директора КУ «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради № 34 від 02 червня 2015 року, яким звільнено ОСОБА_3 з посади начальника відділу проектів «Сумська міська галерея».

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу проектів «Сумська міська галерея» КУ«Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради з 02 червня 2015 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущене до негайного виконання.

Стягнуто з КУ «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 28 744, 80 грн., з наступним утриманням при виплаті необхідних обов'язкових відрахувань та на користь держави судовий збір в сумі 1 653, 60 грн.

В апеляційній скарзі КУ «Агенція промоції «Суми» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

При цьому зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, надав невірну оцінку доказам, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а в результаті дійшов неправильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, у своєму рішенні суд послався на ст. 43 КЗпП України, хоча під час розгляду даної справи було встановлено, що в КУ «Агенція промоції Суми» СМР первинна профспілкова організація не створена у звязку з незначною кількістю працівників і позивач не є членом будь-якої профспілкової організації, а отже розірвання з нею трудового договору не потребує такого дозволу, а тому висновок суду про те, що розірвання трудового договору з ОСОБА_3 без попередньої згоди первинної профспілкової організації суперечить вимогам ст. 43 КЗпП України, є помилковим. Крім того, вважає помилковим посилання суду у рішенні як на одну з підстав незаконного звільнення позивача за порушення вимог чинного законодавства при звільненні, а саме: «згідно наказу про звільнення від 02 червня 2015 року ОСОБА_3 звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України, але не вказано за якою частиною», оскільки, вважає, що таке формулювання не є порушенням, бо пункти, в яких перелічені підстави звільнення, є лише в першій частині статті 40 КЗпП України і зазначення пункту 3 ст. 40 КЗпП України є цілком достатнім для розуміння підстави звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Крім того, вважає, що суд у рішенні викрививши пояснення свідків, не навів мотивів, чому не врахував пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, в яких свідки підтверджувати факт невиконання 02 червня 2015 року ОСОБА_3 наданих їй доручень та відсутність будь-яких поважних причин такого невиконання, участі їх у складанні 02 червня 2015 року акту про відмову позивача від надання пояснень, а також часу складання акту та видання наказу про звільнення позивача. Вважає, що наказ директора КУ«Агенція промоції Суми» СМР № 34-к від 02 червня 2015 року, яким позивача було звільнено з посади начальника відділу проектів «Сумська міська галерея» є законним, а саме звільнення проведене відповідно до вимог чинного законодавства. Крім цього, в судовому засіданні 16 травня 2016 року позивач ОСОБА_3 та її представник погодилися з сумою заробітної плати за час вимушеного прогулу, розрахованою КУ «Агенція промоції Суми» СМР - 26 557,32 грн., але всупереч її позиції, суд задовольнивши позов, стягнув з КУ «Агенція промоції Суми» СМР на користь позивача 28 744 грн. 80 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_8 і відповідач директор Агенції уточнили доводи апеляційної скарги, зазначивши про те, що вони погоджуються з визначеним судом розміром середньої заробітної плати, яка стягнута за час вимушеного прогулу, оскільки про повторних підрахунках встановлено, що її розмір не є завищеним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Комунальної установи «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради ОСОБА_8, директора Комунальної установи Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_9, які проти скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем не дотримані передбачені ст.ст. 147-1,148,149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення при виданні наказу про звільнення позивача, а тому, наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивачки.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила визнати протиправним та скасувати наказ № 34 від 02 червня 2015 року про звільнення, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 744,80 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що працювала на посаді начальника відділу проектів «Сумська міська галерея» в КУ «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради. У 2014 році Сумський міський голова ОСОБА_10 змінив керівника вказаної установи шляхом призначення на посаду директора ОСОБА_4 17 лютого 2015 року наказом новопризначеного директора затверджено та ознайомлено її з новою посадовою інструкцією, в якій наведений конкретний перелік покладених на неї функціональних завдань та обов'язків, однак, із вказаного часу керівник установи на підставі протокольних доручень розпочала примушувати її виконувати завдання та обов'язки, які не передбачені її посадовою інструкцією та вимагала виходу на роботу у законодавчо встановлені вихідні дні. Неодноразові звернення до ОСОБА_4 з приводу невідповідності визначення нею завдань та обов'язків посадовій інструкції призвели до вчинення на неї морального тиску з метою примушення її звільнитися із займаної посади.Вважає, що керівником установи ОСОБА_4 систематично порушувались ії конституційні права. Не дивлячись на належне виконання всіх покладених на неї посадових обов'язків, 02 червня 2015 року директор КУ «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради ОСОБА_4 своїм наказом № 34-К звільнила її з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, про що були внесені відповідні відомості до її трудової книжки. При цьому зазначала, що дійсно протягом 2015 року ії двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани на підставі наказів №11-к від 20 лютого 2015 року та 20-к від 08 квітня 2015 року. Наказ №11к від 20 лютого 2015 вона оскаржила в судовому порядку. Однак, не дивлячись на те, що Апеляційний суд Сумської області відмовив у задоволенні позову про скасування наказу «Про оголошення догани» №11-к від 20 лютого 2015 року в звязку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин, в своєму рішенні колегія визначила, що наказ №11-к від 20 лютого 2015 року про оголошення догани винесений необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, що мають значення для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. З посиланням на ч. 3 ст. 61 ЦПК України, вважає встановленим факт притягнення до дисциплінарної відповідальності лише один раз, що в свою чергу виключає її звільнення з роботи за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, а отже вимога про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - провідний професіонал ОСОБА_3 згідно наказу №21-к від 30 квітня 2014 року (а.с.125, том 1) з 01 травня 2014 року переведена на посаду начальника відділу проектів «Сумська міська галерея» Комунальної установи «Агенція промоції Суми» Сумської міської ради.

Наказом від 17 лютого 2015 року № 2 «Про затвердження посадової інструкції» затверджено посадову інструкцію начальника відділу проектів «Сумська міська галерея», з якою ОСОБА_3 було ознайомлено того ж дня 17 лютого 2015 року (а.с.9-11 том 1).

Згідно розпорядження Сумського міського голови № 355-к від 30.10.2014 року ОСОБА_4 призначена на посаду директора цієї установи з 03 листопада 2014 року з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном 2 місяці (а.с.60 том 1).

Згідно Наказу №11 від 20 лютого 2015 року (а.с.47 том 1) за результатами неякісного виконання протокольних доручень та порушення етики поведінки ОСОБА_3 оголошена догана.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 26 жовтня 2015 року (а.с.105 том 1) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до КУ Агенція промоції «Суми» СМР про визнання незаконним Наказу №11-к від 20 лютого 2015 року про оголошення догани відмовлено в задоволенні її вимог.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2015 року (а.с.77 том 1) скасоване рішення суду першої інстанції, ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском без поважних причин строку звернення до суду. Даним рішенням встановлено, що наказ про оголошення догани від 20 лютого 2015 року винесений необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Згідно Наказу № 20- к від 08 квітня 2015 року (а.с.10 том 1) на підставі проведеного службового розслідування від 30 березня 2015 року ОСОБА_3 оголошена догана.

Даний наказ ОСОБА_3 не оскаржувався.

Згідно Наказу № 34-к від 02 червня 2015 року начальник відділу проектів «Сумська міська галерея» ОСОБА_3 звільнена із займаної посади 02 червня 2015 року відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою у наказі зазначені Наказ № 11-к від 20 лютого 2015 року та Наказ № 20-к від 08 квітня 2015 року (а.с.154 том 1).

З пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_3 протягом двох місяців була відсутня на роботі у звязку з хворобою. 02 червня 2015 року після тривалої відсутності ОСОБА_3 вийшла на роботу.

З пояснень представника відповідача директора КУ Агенція промоції «Суми» СМР ОСОБА_4 вбачається, що 02 червня 2015 року на ранковій нараді були видані усні доручення ОСОБА_3, зокрема вона повинна була виконати наступне:

- внести зміни до плану заходів на червень, що знаходяться на сайті установи (до 14.00 год. 02 червня 2015 року);

- скласти технічне завдання дизайнеру, щодо оформлення заходів на червень (до 15.00 год. 02 червня 2015 року);

- підготувати статистичну звітність по заходах, що відбулися за січень травень, виходячи з публікації на сайт і установи (до 18.00 год. 02 червня 2015 року). Але протягом робочого дня ОСОБА_3 не приступила до виконання роботи, без поважних причин відмовилася виконувати доручення, як і відмовилася від надання письмових пояснень.На підтвердження факту порушення позивачем трудових обовязків була складена доповідна записка уповноваженого представника трудового колективу КУ Агенція промоції «Суми» СМР ОСОБА_5 (а.с.152 том1) та складений ОСОБА_8 про відмову надати пояснення, який підписаний завгоспом ОСОБА_6, адміністратором Опанасюк А.О. та провідним професіоналом ОСОБА_7 (а.с.153 том 1). У цей же день, після 17 години був виданий Наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади за п.3 ст.40 КЗпП України.

Згідно Наказу №2 від 06 лютого 2015 року (а.с. 82 том 2) «Про затвердження форми протокольних доручень» з метою своєчасного та точного виконання працівниками КУ «АПС» СМР розпоряджень та доручень керівництва наказано затвердити письмову форму протокольних доручень; ознайомити працівників КУ «АПС» СМР з затвердженою формою протокольних доручень; контроль за виконанням цього наказу директор залишив за собою.

Тобто, цим наказом визначенопитання надання не усних, а письмових доручень працівникам КУ «АПС» СМР.

Водночас, позивачу ОСОБА_3 02 червня 2015 року на ранковій нараді всупереч зазначеного наказу надавались усні розпорядження.

Пояснюючи причини видачі усних розпоряджень, директор установи ОСОБА_4 апеляційному суду зазначила про неможливість видачі письмових протокольних доручень ОСОБА_3 у звязку з тим, що остання запізнилась на роботу.

Однак, вивченням Журналу обліку перебування працівників на роботі (а.с. 81 том 2), копія якого долучена до матеріалів справи, встановлено, що 02 червня 2015 року ОСОБА_3 зявилась на роботу о 09 год. 50 хв., тобто за 10 хвилин до початку ранкової наради.

У протокольних дорученнях від 02 червня 2015 року (а.с. 82-86 том2) відсутні письмові доручення ОСОБА_3

Матеріали справи не містять доказів письмового ознайомлення ОСОБА_3 з протокольними дорученнями. Водночас інші особи під особистий підпис були в цей день ознайомлені з протокольними дорученнями (а.с.86 том2).

Як вже зазначалось вище, за усними протокольними дорученнями позивачу доручалася робота, виконання якої повязувалося з адміністративним доступом до сайту установи. Право адміністративного доступу до сайту, як пояснили сторони у судовому засіданні, позивачка не мала. Адміністративний доступ мав лише провідний професіонал з питань інформаційних мереж та конференц - сервісу ОСОБА_7 ( посадова інструкція - а.с. 39 том 2), який перебував у відпустці, офіційним наказом по установі він з відпустки не відкликався, тобто вважався таким, що 02 червня 2015 року перебував у відпустці.

Досліджуючи питання обсягу доручень, можливості фізичного їх виконання ОСОБА_3 у строк, визначений директором ОСОБА_4, конкретного переліку виконуваної роботи, колегією суддів було запропоновано відповідачам надати допустимі та належні докази на підтвердження зазначених обставин. Так, було запропоновано надати суду план заходів на червень 2015 року, до якого доручалось ОСОБА_3 внести зміни; які саме зміни підлягали внесенню, коли і ким вони були внесені. Будь-які докази з цього приводу суду надані не були.

Крім того, заслуговує на увагу і та обставина, що згідно письмових протокольних доручень (а.с.84 том 2) 02 червня 2015 року доручалося іншому працівнику установи ОСОБА_11 до 16 години 02 червня 2015 року оформити розклад заходів на червень 2015 року, позивачу ж доручалось внесення змін до плану заходів на червень з терміном виконання до 14 години 02 червня 2015 року.

Іншим завданням згідно усного протокольного доручення позивачу доручалося до 15 години написати технічне завдання дизайнеру, щодо оформлення заходів на травень. Суду не надано доказів стосовно того, скільки і які саме заходи на червень були сплановані, скільки технічних завдань необхідно було написати для дизайнера, в чому вони конкретно полягали.

За останнім, третім завданням, згідно усного доручення керівника установи, ОСОБА_3 повинна була підготувати статистичний звіт щодо заходів, які відбулися за січень травень, виходячи з переліку на сайті (до 18 години 02 червня 2015 року).

Відповідачем підтверджено подання Установою квартальних, піврічних та річних звітів. Водночас, не надано зрозумілих та переконливих пояснень необхідності складання звіту за 5 місяців: із січня по травень 2015 року.

Не зважаючи на строк виконання доручень (до 18 години), позивач була звільнена з роботи за поясненнями сторони відповідача після 17 години, за поясненнями позивача після 15 години, тобто до закінчення строку виконання даного доручення.

Чим була викликана така поспішність звільнення з роботи позивача, директор ОСОБА_4 суду не пояснила.

Відповідно до Положення про відділ проектів «Сумська міська галерея» КУ «Агенція промоції «Суми» СМР, затвердженого наказом директора КУ «АПС» СМР 03 вересня 2013 року № 16, головними завданнями відділу є, зокрема, виконання плану роботи установи (п.8), адміністрування сайту установи, створення та розміщення контенту (п.13), участь у складанні плану роботи установи (п.14), начальник відділу формує пропозиції до планів роботи Установи (п.31), формує плани роботи відділу, організовує й контролює процес їх виконання (п. 32).

При цьому, начальник відділу проектів, згідно п. 3.1. посадової інструкції, здійснює керівництво відділом, несе персональну відповідальність за виконання зазначених в положенні завдань, а також, відповідно п. 6.1. посадової інструкції, несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обовязків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав.

Пункт 29 Положення про відділ проектів «Сумська міська галерея» КУ «АПС» СМР визначає, що начальник відділу здійснює керівництво відділом і несе персональну відповідальність за виконання зазначених у цьому Положенні завдань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення і за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Виходячи із змісту ст. 147 КЗпП України, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.

Трудові обов'язки працівників за своїм змістом означають виконання роботи, обумовленою трудовим договором або посадовими обов'язками, а порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Згідно ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано жодних письмових переконливих доказів на підтвердження того, що в установленому порядку позивачці надавались письмові доручення, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідачем проводилась будь-яка перевірка стосовно виконання позивачкою протокольних доручень директора, а також фактів невиконання виконання доручень директора та їх причини, а також обставин, у чому саме проявилося не виконання позивачкою цих доручень. Відповідачем взагалі не обговорено можливість виконання особисто позивачкою такої кількості доручень директора у обмежений час, необхідність їх проведення.

У самому наказі про звільненні підставою для звільнення позивачки зазначені лише два попередні накази про оголошення догани, перший з яких - №11 від 20 лютого 2015 року, не свідчить про скоєння позивачкою дисциплінарного проступку, оскільки рішенням Апеляційного суду Сумської області встановлена безпідставність притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани згідно цього наказу .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду про незаконність звільнення позивачи з роботи, про її поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Агенція промоції «Суми» Сумської міської ради відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -