Ухвала суду № 59095095, 19.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5405/16-к Номер провадження 11-сс/786/279/16Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ухвали

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Захожая О.І.,

суддів Маліченка В.В., Куліша В.М.,

при секретарі Пархоменко Ю.І.,

з участю прокурора Пічуріна Р.В.,

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить змінити обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, не повязаний з триманням під вартою.

На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що при вирішенні клопотання слідчого, суд першої інстанції в порушення вимог КПК України не досліджував додані до клопотання матеріали.

Клопотання слідчого взагалі не містить будь-яких доказів щодо доведення підозри по епізоду від 06.04.2016 року щодо винуватості ОСОБА_2

Крім того, судом не було враховано вік підозрюваного, що він має постійне місце проживання та мешкає разом зі своєю матірю, якій 86 років і якою він опікується, є пенсіонером, та те, що фактично злочин ним не було завершено, а була вчинена лише незакінчена спроба вчинити злочин.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2016 року, щодо підозрюваного

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;

задоволено клопотання старшого слідчого Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12016170040001259 від 07 квітня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 08 липня 2016 року.

Визначено заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат 110240 грн.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_2, у разі внесення застави, обовязки прибувати до слідчого із встановленою періодичністю щотижнево, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Полтава без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ухвали, 06 квітня 2016 року, близько 15.00 год., ОСОБА_2, з корисливих мотивів та маючи прямий умисел на таємне заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшов до квартири №19, за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе, 107, де шляхом пошкодження замка вхідних дверей проник до вказаного помешкання, звідкіля таємно викрав ноутбук «HP» сірого кольору, ноутбук «Асус» чорного кольору, фотоапарат «Нікон» чорного кольору у футлярі, вироби із жовтого металу, кросівки жіночі «Адідас» білого кольору, чим причинив ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 120000 грн. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням до житла.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 08 липня 2016 року, близько 10.30 год. ОСОБА_2 з метою вчинення квартирної крадіжки прибув до будинку №22, корпус №1, по вул. г. Сталінграда м.Полтава та прослідував у другий підїзд на шостий поверх вищевказаного девятиповерхового будинку. Діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_6, переконавшись у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, кілька разів подзвонив у дзвоник квартири № 59. Впевнившись, що мешканці вказаної квартири відсутні, ОСОБА_2, за допомогою заздалегідь підготовлених підручних пристроїв для відмикання замикаючих пристроїв намагався відчинити механізм дверного замку даної квартири, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, не вчинивши при цьому усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий власником зазначеної квартири ОСОБА_6 на місці злочину. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна вчиненого повторно та поєднаного з проникненням до житла.

08 липня 2016 року о 11:20 год. ОСОБА_2 затриманий за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України.

09 липня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання старшого слідчого Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, існують ризики вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора проти її задоволення; дослідивши матеріли провадження та перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого підсудного, засудженого з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворювати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вчинити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його звязки з суспільством.

Рішення слідчим суддею прийнято у відповідності до вищенаведених норм законодавства, порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.

Розглядаючи клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, оскільки матеріалами провадження підтверджена обґрунтованість підозри про його причетність до вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколами предявлення свідку ОСОБА_8 осіб для впізнання по фотознімках, протоколом предявлення свідку ОСОБА_11 особи для впізнання по фотознімках.

Належним чином обґрунтовано в ухвалі існування реальних ризиків, визначених статтею 177 КПК України, які виправдовують застосування щодо ОСОБА_2 виключного запобіжного заходу тримання під вартою.

Так, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під загрозою покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності - перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілих чи свідків. ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово був засуджений та відбував покарання у виді позбавлення волі, тобто з урахуванням минулого, підозрюваний може переховуватися від слідства і суду, вчиняти інші дії з метою уникнути покарання, а також продовжити злочинну діяльність .

Запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою про застосування якого йдеться в апеляційній скарзі, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому висновок слідчого судді, про застосування виключного запобіжного заходу тримання під вартою є правильним.

Твердження захисника стосовно відсутності обґрунтованої підозри по епізоду крадіжки майна ОСОБА_5 є безпідставними та такими, що суперечать зібраним достатнім на даному етапі досудового розслідування доказам причетності до вчинення інкримінованого злочину саме ОСОБА_2, з огляду на пояснення зафіксовані в протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 10.04.2016, щодо обставин передачі йому ноутбуків 07.04.2016 особою на імя «Андрій» в присутності іншої особи, при цьому свідок ОСОБА_8 повідомив, що зможе впізнати вказану особу; та з огляду на протокол предявлення свідку ОСОБА_8 особи для впізнання від 10.04.2016 , згідно якого, свідок впізнав особу, яка зображена на фото під № 3 (ОСОБА_2О.), що знаходився в автомобілі разом з водієм ОСОБА_11 (таксистом), коли йому були надані ноутбуки для подальшого продажу.

Даних на підтвердження утримання матері похилого віку саме підозрюваним із законних джерел доходу, з урахуванням того, що останній ніде не працює, апеляційному суду не надано.

Застава, як альтернативний запобіжний захід, визначена слідчим суддею з урахуванням вимог статей, 182, 183 КПК України, та її розмір в апеляційній скарзі не оспорюється.

За таких обставин, рішення слідчого судді ґрунтується на фактичних обставинах справи і на вимогах кримінального процесуального закону та є обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13