Ухвала суду № 59094577, 20.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5707/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» про стягнення виплат та компенсацій, які належали до виплати при звільненні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста ОСОБА_2 від 09 червня 2016 року,

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після звільнення 17.07.2015 року наказом № 15 з посади менеджера з постачання ТОВ « Морський будівельний комплекс» по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, відповідачем не було здійснене повного розрахунку всіх належних позивачу сум, у звязку із чим утворилась заборгованість в сумі 7549 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про часткове скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7400 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2015 року наказом № 15 ОСОБА_3 була звільнена з посади менеджера з постачання ТОВ « Морський будівельний комплекс» по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Трудова книжка видана 21 липня 2015 року, після звернення.

Після звільнення, на протязі тривалого часу, з позивачкою проводився розрахунок по невиплаченим коштам і остаточно 01 вересня 2015 року був проведений кінцевий розрахунок. (а.с. 64, 66, 68,70-71)

Згідно дефектного акту від 31.07.2015 року транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_1, який знаходився в службової експлуатації ОСОБА_3 наказом №18 від 31.07.2015 року в рахунок відшкодування завданої шкоди було утримано із розрахованих до сплати коштів позивачки 7400 грн. (а.с. 72, 73)

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП при звiльненнi працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як розяснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, відрахування із заробітної плати, на відшкодування матеріальної шкоди тощо, оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Отже, позивачем обраний не вірний спосіб захисту порушених прав про стягнення суми 7400 грн., належної до виплати при звільнення, при наявності наказу про відрахування спірної суми із заробітної плати на відшкодування матеріальної шкоди.

Одночасно, розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати за липень 2015 року (а.с 102), якім представник позивача спростовує розрахунок, зроблений бухгалтерією підприємства не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 № 526 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якої були внесені зміни у «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 № 1078.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_5

ОСОБА_2