Постанова № 59094297, 20.07.2016, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

____________

Справа № 514/767/16-а

Провадження по справі№ 2-а/514/12/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді- Тончевої Н.М.,

при секретарі - Узун Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Тарутине адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області у перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробіної плати згідно довідки № 435 від 14 березня 2016року наданою прокуратурою Одеської області та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області в якому просила визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області у відмові в перерахунку її пенсії з 11.05.2016 року у розмірі 90 % місячного заробіку та просила зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області здійснити перерахунок її пенсії з 11.05.2016 року у зв'язку з підвищенням заробіної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст.50-1 Закону України " Про прокуратуру" в редакції чинній на час виненкнення спірних правовідносин у розмірі 90% місячного заробітку відповідно до довідки № 435, виданою прокуратурою Одеської області 14.03.2016 року, посилаючись на те, що вона працювала в органах прокуратури України з 15.09.1993 року до 19.09.2011 року на прокурорсько-слідчих посадах. З 28.12.2004 року перебуває на обліку в УПФ як отримувач пенсії по інвалідності, а з 20.04.2011 року оримує пенсію за вислугу років у розмірі 3 855,50 гривень, яка була призначена їй відповідно вимог ст.50-1 Закону України " Про прокуратуру" в редакції чинній на час виненкнення спірних правовідносин у розмірі 90% від посадового окладу, який вона отримувала на посаді старшого помічника прокурора прокуратури Тарутинського району Одеської області.

11.05.2016року позивачка звернулась до Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області із проханням здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько - слідчим працівникам відповідно до постанови КМУ " Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015року, подавши відповідну заяву та довідку № 435 від 14.03.2016року видану Прокураурою Одеської області про розмір нового середньомісячного заробітку відповідно посади з якої вона звільнилась, який зараз становить 9 426,1 гривень. Так, 19.05.2016року позивачка отримала відповідь від УПФ у Тарутинському районі Одеської області про неможливість перерахунку пенсії, оскільки згідно ЗУ " Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015року , який в свою чергу набрав чинності з 01.05.2016року перерахунку пенсій не передбачено. Позивачка звернуласьь до суду за захистом своїх прав вважаючи, що таке рішення відповідача є протиправним, незаконним та сутєво обмежує зміст та обсяг її пенсійних прав.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач УПФ у Тарутинському районі Одеської області в особі начальника управління Дундер В.Г. в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що на дату звернення позивача за проведенням перерахунку пенсії призначеної відповідно до Закону України " Про прокуратуру " в редакції від 05.11.1991року № 1789 -XII в Україні діє Закон України " Про прокуратуру" від 14.10.2014року № 1697-VII. Відповідно до ч. 20 ст.86 цього Закону " Умови та порядок призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Однак, відповідний акт Кабінету Міністрів України не виданий. Тож, зазначив, що правових підстав для проведення перерахунку пенсії призначеної відповідно до закону України " Про прокуратуру" немає.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Дундер В.Г., дослідивши матеріали даної справи , суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що з 20.04.2011року Управлінням пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області було призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яку позивачка отримує до теперішнього часу.

11.05.2016р. ОСОБА_1 звернулась до Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області з заявою про здійснення перерахунку її пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанов КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 від 31.05.2012р. та «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015р., подавши відповідну заяву та довідку № 435 від 14.03.2016року видану Прокураурою Одеської області про розмір нового середньомісячного заробітку, відповідно посади, з якої позивачка звільнилась - 9 426,21 грн.

Листом № 14/Г-01 від 19.05.2016р. Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області відмомило позивачці в задоволенні її вищезазначеної заяви про перерахунок пенсії, мотивуючи тим, що згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014р. (в редакції Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014р.), на дату її звернення умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено КМУ (а.с. 10).

Суд вважає дії Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 11.05.2016р. перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області № 435 від 14.03.2016року протиправними, зважаючи на наступне.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини 13 та 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-III, що діяла станом на час призначення пенсії позивачу.

Частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка до теперішнього часу діє в редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-III, передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

В силу частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка була чинною до 01.01.2015р., призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України від 28.12.2014р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015р., частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладено в новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день Урядом вказане питання не врегульоване.

Втім, відсутність з 01.01.2015р. будь-якого нормативного порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може позбавити позивачку права на перерахунок раніше призначеної пенсії, так як при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що діяла на момент призначення пенсії, а саме ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-XII зі змінами станом на 12.07.2001р. Зазначена правова позиція підтверджується Основним Законом України.

Так ст. 22 Конституції України закріпила, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, на підставі вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-XII (в редакцій чинній на момент призначення пенсії позивачці) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців.

П. 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011р. передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що згідно із ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню, Управління Пенсійного фонду України незаконно відмовило позивачці в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з збільшенням заробітної плати на підставі постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013.

Крім того, з питання відмови в перерахунку пенсії через невстановлення певного порядку Урядом (справа «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10 від 26.09.2014р.)) була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини о основоположних свобод (параграфи 51 - 56). Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Будченко про України» (заява № 38677/06 від 24.07.2014р.). Суть цієї справи Європейського суду з прав людини полягала у тому, що КМУ повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги.

Зазначене питання було предметом обговорення на Пленумі ВАСУ № 3 від 05.02.2016р. щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів.

Пленум ВАСУ сформулював позицію, що протягом періоду відсутності постанови Кабінету Міністрів України застосуванню підлягають положення попередніх Законів України. Аналогічну позицію викладено в інформаційному листі ВАСУ від 22.07.2011р. № 1091/11/13-11. Таку ж думку висловлював ВСУ у постанові від 25.11.2014р. (ЄДРСР - № 42010782).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Крім того, Вищий адміністративний суд України відмітив, що враховуючи європейське направлення розвитку України та цілі прийняття Закону України від 18.03.2004р. № 1629-IV «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», а також початку дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, правові позиції, сформульовані в рішеннях Європейського суду справедливості, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація відносно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з загальноприйнятими стандартами правової системи ЄС щодо регулювання відносин стосовно яких виник спір».

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Кабінет Міністрів України», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення пункту 5 Прикінцевих положень стосуються порядку призначення пенсій у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії прокурорським працівникам різні за змістом і механізмом їх проведення, тому скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01.06.2015р. та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення саме перерахунку пенсії, призначеної раніше та у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Також, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» стосуються виключно порядку призначення пенсії.

Ця правова норма висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013р. (справа № 21-445а13), від 10.12.2013р. (справа № 21-348а13), від 06.10.2015р. (справа № 127/11720/14-а).

Враховуючи, що 11.05.2016р. позивачка звернулась до відповідного УПФ із заявою про перерахунок пенсії, а не з приводу її призначення, Управління пенсійного фонду у Тарутинському районі Одеської області всупереч вищезазначеному не керувалось нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-XII, в редакції, чинній на момент призначення їй пенсії, та неправомірно відмовило в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, порушуючи при цьому норми Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999р. (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002р. (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у вищезазначених органах пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян. У тому числі і після закінчення служби.

Виходячи з вищезазначеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013р. (справа № 21-348а1), від 17.12.2013р. (справа № 21-445а13), від 06.10.2015р. (провадження № 127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України № 1-9/2015 від 13.05.2015р. зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 с. 8 КАС України звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи наведене, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо відповідну заяву подано пенсіонером після 15 числа.

Разом з тим, оскільки у позові датою з якої пенсійному органу потрібно перерахувати пенсію за віком зазначено 11.05.2016року, тобто дату звернення позивача до УПФ за перерахунком , тому суд, з метою належного захисту порушеного права позивача, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та зазначає в постанові суду про необхідність перерахунку пенсії з 01.05.2016 року, оскільки перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма документами подано ним до 15 числа включно.

Таким чином, суд прийшов до висновку про зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними законом України від 05.10.1995р. № 358/95 ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-III) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Одеської області № 435 від 14.03.2016року без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.05.2016року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 69,71, 159, 161 - 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області про визнання неправомірною відмови Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області у перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробіної плати згідно довідки № 435 від 14 березня 2016 року наданою прокуратурою Одеської області та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області про підвищення заробітної плати за № 435 від 14 березня 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року № 1789-XII зі змінами станом на 12.07.2001року - неправомірними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 травня 2016 р. перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року № 1789-XII зі змінами станом на 12.07.2001року , виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора прокуратури на підставі довідки прокуратури Одеської області про підвищення заробітної плати за № 435 від 14 березня 2016 року та здійснити відповідні виплати.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Тарутинський районний суд Одеської області.

Суддя Н.М. Тончева