Постанова № 59090734, 21.07.2016, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

____________

Справа № 503/2440/15-а

Провадження №2-а/503/4/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.

при секретарі Вдовиченко В.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мінакової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби та відшкодування завданої моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у грудні місяці 2015 року звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Кодимської міської ради Одеської області, уточнивши який, просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з нею при звільненні з публічної служби; стягнути з відповідача 42012 грн.60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи; стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, завданої несвоєчасним розрахунком при звільненні з роботи (а.с.1-2,10-11).

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала та пояснила, що у листопаді місяці 2010 року її було обрано депутатом Кодимської міської ради Одеської області, а потім - секретарем міської ради.

З травня 2013 року і до листопада 2015 року вона виконувала обов'язки Кодимського міського голови.

17 листопада 2015 року після оголошення офіційних результатів виборів, що відбулися 25 жовтня 2015 року, вона була звільнена з роботи. Того ж дня їй було видано трудову книжку.

Однак, в порушення вимог ст.116 КЗпП України в день звільнення з роботи їй не була виплачена заробітна плата в повному обсязі, а остаточно заробітна плата була виплачена лише 15 грудня 2015 року.

У зв'язку з цим просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період 17 листопада по 15 грудня 2015 р.р.

Окрім цього, просила стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні з роботи їй були спричинені моральні страждання та переживання, порушені її трудові права; вона є інвалідом, а тому змушена були лікуватись, однак на придбання ліків не вистачало грошових коштів.

Представник відповідача Мінакова Л.В. (діє відповідно до довіреності №02-17/216 від 10 березня 2016 року, строком дії до 31 грудня 2016 року) у підготовчому судовому засіданні заявленого позову не визнала та пояснила, що позивач ОСОБА_1 дійсно 17 листопада 2015 року була звільнена з посади секретаря Кодимської міської ради.

З 18 листопада 2015 року бухгалтер міської ради перебувала на лікарняному, а тому 19 листопада 2015 року міською радою була укладена трудова угода з бухгалтером ОСОБА_3, однак новий бухгалтер міської ради та новообраний міський голова ОСОБА_4 до 25 листопада 2015 року не мали права підпису бухгалтерських документів і лише 25 листопада отримали таке право, після чого 27 листопада 2015 року позивачеві була перерахована належна їй при звільненні заробітна плата в сумі 3020 грн.29 коп.

Після перерахунку, 14 грудня 2015 року позивачеві було донараховано до виплати ще 25 грн.36 коп.

Вважає, що заробітна плата позивачеві в день її звільнення не була виплачена з поважних причини, зокрема через перебування бухгалтера міської ради на лікарняному та відсутність у нового бухгалтера та новообраного міського голови права підпису бухгалтерських документів, а тому у задоволенні позову просила відмовити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, а тому у відповідності з ч.4 ст.128 КАС України справа розглянута без його участі.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 з таикх підстав.

Відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначає принципи адміністративного судочинства при здійсненні правосуддя в адміністративних судах, якими є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7)обов'язковість судових рішень.

Судом встановлено, що 15 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 набула повноважень депутата Кодимської міської ради Одеської області. Тоді ж її було обрано секретарем цієї ради.

Рішенням Кодимської міської ради від 29 травня 2013 року №679-VІ у зв'язку з достроковим припиненням повноважень Кодимського міського голови, на позивача ОСОБА_1, як секретаря міської ради, було покладено виконання обов'язків Кодимського міського голови - до початку повноважень новообраного міського голови (а.с.33).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби підлягають розглядові в порядку адміністративного судочинства.

Публічною службою, окрім іншого, відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України є служба в органах місцевого самоврядування.

Позивач ОСОБА_1 обіймала посаду секретаря Кодимської міської ради Одеської області, звідки була звільнена розпорядженням Кодимського міського голови №3 від 17 листопада 2015 року (а.с.5).

Предметом позову є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнення з публічної служби.

За змістом Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про державну службу» перебування особи на посаді секретаря місцевої ради є свідченням проходження цією особою публічної служби.

Таким чином, між ОСОБА_1 та Кодимською міською радою внаслідок звільнення позивача з публічної служби та невиплати всіх належних при звільненні грошових коштів, виник спір з приводу проходження та звільнення з публічної служби, а тому вказаній спір відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 та пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України підсудний Кодимському районному суду Одеської області як адміністративному суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі регулюються Законом України „Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року №2493-III.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим законом.

Так, статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із статтею 47 та частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №790 від 27 листопада 2015 року Кодимська міська рада на рахунок управління державної казначейської служби України в Кодимському районі перерахувала грошові кошти в сумі 3725 грн.80 коп., з яких - 3020 грн.39 коп. для виплати ОСОБА_1 заробітної плати, належної їй при звільненні з роботи (а.с.28-29).

У зв'язку з невиплатою належної позивачеві при звільненні заробітної плати у повному обсязі, Кодимська міська рада платіжним дорученням №893 від 14 грудня 2015 року на рахунок управління державної казначейської служби України в Кодимському районі перерахувала грошові кошти в сумі 1445 грн.96 коп., з яких 25 грн.36 коп. - для виплати ОСОБА_1 донарахованої заробітної плати, належної їй при звільненні (а.с.24).

Таким чином, Кодимська міська рада остаточно розрахувалась з позивачем лише 15 грудня 2015 року, коли їй були виплачені всі належні при звільненні грошві кошти в повному обсязі, а не 17 листопада 2015 року в день звільнення позивача з роботи.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з долучених до справи доказів, на час звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, а також станом на день остаточного розрахунку з нею, будь-який спір щодо розміру належних їй при звільненні грошових коштів був відсутній, а тому всі належні їй при звільненні грошові кошти повинні були виплачені в день її звільнення, тобто 17 листопада 2015 року.

При цьому, перебування бухгалтера міської ради ОСОБА_5 з 18 листопада 2015 року на лікарняному, а також відсутність у нового бухгалтера міської ради ОСОБА_3 та міського голови ОСОБА_4 права підпису бухгалтерських документів до 25 листопада 2015 року не може бути поважною причиною невиплати позивачеві в день її звільнення належних до виплати грошових коштів.

Так, Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Верховного суду України в постанові від 03 липня 2003 року у справі №6-64цс13 вказала, що, аналіз статей 116 та 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, а також нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної у статті 117 КЗпП України відповідальності (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32348502).

До того ж до дня в день звільнення позивача з роботи, тобто до 17 листопада 2015 року, Кодимська міська рада мала можливість виконати покладений на неї статтею 116 КЗпП України обов'язок здійснити нарахування належних позивачеві при звільненні з роботи коштів.

Отже, за період затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи, а саме з 17 листопада по 14 грудня 2015 р.р. включно Кодимська міська рада у відповідності з вимогами статті 117 КЗпП повинна виплатити позивачеві її середній заробіток за весь час затримки.

З довідки Кодимської міської ради №02-171/130 від 08 лютого 2016 року вбачається, що у грудні місяці 2015 року був 21 робочий день, з яких ОСОБА_1 до дня звільнення з роботи, тобто до 17 листопада 2015 року, відпрацювала 12 робочих днів.

Відтак, після звільнення з роботи час затримки розрахунку при звільненні склав 9 робочих днів у листопаді 2015 року та 10 робочих днів у грудні 2015 року, а всього - 19 робочих днів.

Пленум Верховного Суду України в п.21 постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при її звільненні з роботи за листопад місяць 2015 року склав 1895 грн. 67 коп. (210 грн.63 коп. х 9 = 1895.67 грн., з яких 210.63 грн. - середньоденний заробіток позивача, 9 - кількість днів затримки розрахунку в листопаді місяці 2015 року -18-20,23-27 та 30 листопада 2015 року).

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при її звільненні з роботи за грудень місяць 2015 року склав 2106 грн.63 коп. (210 грн.63 коп. х 10 = 2106 грн.63 коп., з яких 210.63 грн. - середньоденний заробіток позивача, 10 - кількість днів затримки розрахунку в грудні місяці 2015 року - 1-4, 7-11 та 14 грудня 2015 року).

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача роботи складає 4001 грн.97 коп. (1895.67 + 21063.30).

Крім цього, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім»ї, а також у приниженні її честі та гідності (пп.2,4 ч.2 ст.23 ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП моральна шкода, завдана працівнику внаслідок порушення його законних прав, відшкодовується власником у випадку коли такі порушення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль з його боку для організації свого життя.

Згідно з пунктом 17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського та суспільного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Таким чином, виходячи з доведеності факту порушення конституційно гарантованого права позивача на оплату праці, тобто порушення її законних прав, суд визнає доведеним факт спричинення їй внаслідок фактичного позбавлення цього права моральної (немайнової) шкоди, оскільки позивач незаконно була позбавлена права на оплату своєї праці та можливості належно утримувати свою сім»ю.

Тривалість порушення законних прав позивача, спричинені їй внаслідок цього моральні страждання та переживання, відсутність належного матеріального забезпечення в цей період, потреба в такому забезпеченні, необхідність судового захисту порушених прав, спричинило їй моральну шкоду.

Разом з цим, суд, виходячи з характеру порушення законних прав позивача, глибини її фізичних та душевних страждань і переживань, тривалості затримки розрахунку (19 днів), з огляду на причини несвоєчасного з нею розрахунку, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди на рівні 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби та відшкодування завданої моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Кодимської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 4001 грн.97 коп. середнього заробітку за період з 17 листопада 2015 року по 14 грудня 2015 року за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби.

Стягнути з Кодимської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої несвоєчасним розрахунком при звільненні з роботи.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Сопільняк О.М.