Ухвала суду № 59089337, 21.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/918/16-к

Провадження № 11-кп/782/192/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді О.В.Чобур,

суддів Л.С.Кранга, А.В.Юрченко,

секретаря Д.В.Попової,

за участю прокурора С.С.Черненко,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у приміщенні апеляційного суду Луганської області у м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.05.2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого прорабом-постачальником в ТОВ «Д і Ком» у м.Москва РФ, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати права транспортними засобами строком на 1 рік. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, покладено обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну проживання, роботи або навчання.

В с т а н о в и л а :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_2 визнано винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

23.12.2015 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volksvagen Caddi», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вулиці Будівельників зі сторони вулиці Менделєєва в сторону проспекту Московського у м.Рубіжне Луганської області, порушив вимоги п.16.12 ПДР України, згідно якому на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, допустив виїзд свого автомобіля на нерегульоване перехрестя вулиць Миру і Будівельників, де між правою стороною його автомобіля і передньою стороною автомобіля «Chevrolet Caprice», державний номер НОМЕР_2, відбулось зіткнення. На момент зіткнення автомобіль «Chevrolet Caprice» під керуванням ОСОБА_3 рухався по проїзній частині вулиці Миру зі сторони вулиці Студентської в сторону вулиці Будівельників. В результаті зіткнення зазначених автомобілів пасажир автомобіля «Chevrolet Caprice» ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, в тому числі у вигляді закритого перелому внутрішньої лодижки правої голені зі зміщенням уламків та закритого неускладненого перелому 5-го ребра середньої тяжкості, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисник ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію злочину, просить скасувати вирок суду у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеня тяжкості злочину та особі обвинуваченого через суворість і призначити більш мяке покарання у вигляді штрафу у розмірі 7650 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Посилається на те, що суд не врахував в повній мірі тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягався до адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Суд не врахував в повній мірі такі помякшуючі обставини, як повне визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування шкоди та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Вважає, що суд не навів підстав для позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами і не врахував, що раніше обвинувачений не порушував правил дорожнього руху, не знаходився в стані алкогольного спяніння, а кримінальне порушення вчинив через необачність. Обвинувачений працює вахтовим методом в ТОВ «Д і Ком» у м.Москва в РФ і має можливість сплатити штраф та відшкодувати шкоду, водночас позбавлення його права керувати транспортними засобами негативно вплине на ці можливості та матеріальний стан сімї обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, захисника і обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги та надали аналогічні її змісту пояснення; прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи та провівши судові дебати, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ніким із учасників судового провадження, в тому числі і самим обвинуваченим, не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких умов, колегія суддів не досліджує та не обговорює питання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 і вважає доведеною судом першої інстанції його вину у вчиненні злочину за обставин, як вони викладені у вироку.

Кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України колегія суддів вважає правильною.

Основне покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, тобто у межах санкції ч.1 ст.286 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням ступені тяжкості злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особи винного та обставин, що помякшують покарання, в тому числі і тих, на які посилається в апеляційній скарзі захисник.

Зокрема, судом обґрунтовано враховано в якості обставин, що помякшують покарання, повне визнання вини, щире каяття та часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Судом також враховані дані про особу обвинуваченого, зокрема, позитивні характеристики, відсутність судимостей, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_2 основне покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, і не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 як більш мякого, так і більш суворого покарання. У задоволенні відповідної частини апеляційних вимог захисника слід відмовити.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не в повній мірі врахував, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Крім того, як видно з долученої до апеляційної скарги захисника довідки, обвинувачений працює прорабом-постачальником і його робота повязана з використанням автомобіля.

Таким чином, позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, призвело би до втрати ним роботи, отже могло би мати негативні наслідки щодо можливості обвинуваченого відшкодовувати шкоду потерпілій та утримувати своїх двох неповнолітніх дітей.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційні вимоги захисника, змінити вирок суду і не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись статтями 407 та 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.05.2016 року щодо ОСОБА_2, засудженого за ч.1 ст.286 КК України змінити.

Виключити з вироку призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

_______ _______ ______

О.В.ОСОБА_5ОСОБА_6Юрченко