Вирок № 59089115, 21.07.2016, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2016/16-к

Провадження № 1-кп/419/160/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року, Новоайдарський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді - Добривечіра Л.Д.

при секретарі - Тимофєєва В.В.

за участю прокурора - Невлада А.В.

обвинуваченого -ОСОБА_1

адвоката -ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоайдар кримінальне провадження внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016130610000234 від 11.06.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, механіка водія роти матеріального забезпечення 2 протитанкової батареї військової частини - польова пошта В6250, солдата призваного по мобілізації, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

ВСТАНОВИВ:

На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 20.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 № 113-VIII, ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», громадянина України ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації 05.08.2015 Вишгородським РВК Київської області.

Відповідно наказу командира військової частини - польова пошта В6250 № 189 від 31.08.2015 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду механіка водія роти матеріального забезпечення 2 протитанкової батареї військової частини - польова пошта В6250.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»,

ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 20.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 № 113-VIII, на території України діє особливий період.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» зобовязаний виконувати свій конституційний обовязок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свято і непорушно додержуватися законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обовязки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з тим, солдат ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді тимчасового ухилення від військової служби, будучи придатним для проходження військової служби, самовільно залишив підрозділ військової частини, без поважних причин, в умовах особливого періоду та проводив час на власний розсуд.

20.02.2016 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив підрозділ військової частини польова пошта В6250 який дислокується поблизу м. Новоайдар Луганської області, та був відсутній тривалістю понад три місяці, чим фактично - протизаконно припинив виконувати свій конституційний обовязок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обовязки не виконував, час проводив на власний розсуд, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби до 11.06.2016.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації на посаді механіка водія роти матеріального забезпечення 2 протитанкової батареї військової частини - польова пошта В6250, діючи у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24, 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента від 20.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 № 113-VIII, з метою тимчасово ухилитися від несення обовязків військової служби 20.02.2016 самовільно залишив підрозділ військової частини польова пошта В6250 який дислокується поблизу м. Новоайдар Луганської області, та був відсутній тривалістю понад три місяці, тимчасово ухиляючись від проходження військової служби до 11.06.2016 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані тобто за ч. 4 ст. 407 КК України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин, в умовах особливого періоду.

13 червня 2016 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42016130610000234 від 11.06.2016 року та ОСОБА_1 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_1дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.407 ч.4 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, на підставі ст.ст.53,69 КК України-у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян- 17000( сімнадцять тисяч)гривень, які сплачувати шомісячно до 20 числа рівними частинами протягом 2 (двох) місяців по 8500(вісім тисяч п*ятсот)гривень.

Розглянувши в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд приходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.468-369 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам,може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 13.06.2016 року, призначити йому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.4 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, дав згоду на застосуванні узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов*язання, а також підтвердив, що йому роз*ясенні наслідки укладання угоди, її затвердження та наслідки невиконання угоди.

Захисник ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 13.06.2016 року,укладену між прокурором Діденко А.А. та обвинуваченим ОСОБА_1 та призначити останньому узгоджену в угоді міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1, беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12. КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладена угода між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з*ясовано, що ОСОБА_1повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст..474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, а також те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3. та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні те, шо обвинувачений ОСОБА_1 нез*явився вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України за якими обвинуваченому ОСОБА_1належить призначити узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн,які сплачувати щомісячно до 25 числа рівними частинами протягом 2 (двох) місяців по 8500 грн.

Керуючись ст.ст.314,373,374,475 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену від 13 червня 2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону молодшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1В.у кримінальному провадженні за його звинуваченням за ч.4 ст.407 КК України.

Визнати ОСОБА_1 винним за ч.4 ст.407КК України та із застосуванням ст.53,69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 ( сімнадцять тисяч) гривень, які сплачувати щомісячно до 25 числа рівними частинами протягом 2 (двох) місяців по 8500 (вісім тисяч п*ятсот) грн.

Одержувач: Держбюджет Новоайдарського району 24060300 р/р 31110115700207,код ЕДРПО 37895134,банк УДКСУ у Новоайдарському районі,МФО 804013.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційному суді Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 днів після його оголошення.

Головуючий: Л.Д.Добривечір