Ухвала суду № 59088992, 20.07.2016, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1463/16-к

Провадження № 1-кп/409/74/16

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

20 липня 2016 р. смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Кобзій Т.І.

при секретарі Антоненко А.В.

з участю прокурора Кондака С.В.

захисників ОСОБА_1

ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судового засідання смт. Білокуракине отриманий з апеляційного суду Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015130460000009 від 11.09.2015 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в:

Згідно інформації, внесеної в систему автоматичного розподілу від 14.06.2016 року обвинувальний акт розподілено судді Кобзій Т.І. та зареєстрований в контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих для розгляду судді 14.06.2016 року. До підготовчого судового засідання від захисника ОСОБА_2 порядку ч. 2 ст. 303 КПК України надійшла скарга на незаконні дії слідчого, скарга на незаконне затримання ОСОБА_4 та скарга на незаконні дії прокурора по винесенню постанови про об'єднання проваджень, посилаючись на наявність грубого порушення кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування, а саме:

-по-перше, в кримінальному провадженні № 42015130460000009 від 11.09.2015 року ОСОБА_4 була затримана в порядку ст.. 208 КПК України 07.04.2016 року. 08.04.2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру та 09.04.2016 року щодо неї обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 було внесено слідчим Кремінського ВП ГУНП ОСОБА_5 тільки 13.05.2016 року під № 12016130460000422. Таким чином, досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 проводилося до внесення відомостей щодо неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є грубим порушенням процесуального законодавства та суперечить вимогам ч. 3 ст. 214 КПК України;

-по-друге, 07.04.2016 року приблизно об 11 годині 25 хвилин до будівлі приватного нотаріуса, що знаходиться за адресою: вул.. Кооперативна, буд. 47, м. Кремінна Луганської області, де в той час знаходилася ОСОБА_4, зайшов незнайомий чоловік, представився працівником обласної прокуратури та наказав ОСОБА_4 проїхати з ним до будівлі Кремінської реєстраційної служби. Приїхавши до реєстраційної служби, працівник прокуратури наказав ОСОБА_4 залишатися поряд з ним або іншими оперативними працівниками, які в той час знаходилися у вказаному приміщенні та проводили слідчі дії. Захисник вважає затримання ОСОБА_4 незаконним, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України затримання службовою особою без ухвали слідчого судді, суду можливо лише у випадках, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Однак слідчим Кремінського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_6 в протоколі затримання від 07.04.2016 року зазначено одночасно дві підстави затримання, а саме: 1. якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2. якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. На час складання протоколу затримання о 18 годині 03 хвилини ОСОБА_4 вже фактично була затримана більше 7 годин. Відповідно до ст.. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. До того ж, на момент затримання ОСОБА_4 підстава, передбачена в п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України відсутня, оскільки остання взагалі не знаходилася в будівлі Реєстраційної служби Кремінського районного управління юстиції, а знаходилася за іншою адресою. Таким чином, у слідчого Кремінського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_7 жодних підстав, передбачених ч. 1 ст. 208 КПК України, для затримання ОСОБА_4 не існувало. ОСОБА_4 було затримано та взято під варту без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що саме вона вчинила злочин. Затримання ОСОБА_4 було застосовано за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно іншої особи за заявою ОСОБА_8, який в своїй заяві навіть не згадує про ОСОБА_4

-по-третє, 16.05.2016 року прокурором Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_9 було винесено постанову про обєднання матеріалів досудового розслідування за № 42015130460000009 від 11.09.2015 року та матеріалів досудового розслідування за № 12016130460000422 від 13.05.2016 року. В указаній постанові прокурор зазначив, що 23.03.2016 року ОСОБА_10 прибув до службового кабінету ОСОБА_3 та за її вимогою в присутності ОСОБА_4 передав грошові кошти в розмірі 1800 гривень та отримав інформаційні довідки. Також в постанові зазначено, що 11.09.2015 року даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015130460000009 від 11.09.2015 року та повідомлено про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_3 07.04.2016 року за ч.3 ст. 368 КК України. На незаконність зазначеної постанови вказує той факт, що подія, на яку посилається прокурор в зазначеній постанові, відбулася 23.03.2016 року, а відомості до ЄРДР були внесені 11.09.2015 року, тобто на шість місяців раніше до зазначеної події. Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_8 саме ОСОБА_3 нібито вимагала грошові кошти, та жодним чином не вказував на протиправні дії ОСОБА_4 Також в зазначеній постанові прокурор вказує на те, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру 07.04.2016 року, хоча насправді ОСОБА_4 повідомлено про підозру лише 08.04.2016 року.

- відомості щодо вчинення ОСОБА_4 злочину були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань лише 13.05.2016 року, однак прокурор в зазначеній постанові вказує, що даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2015 року.

На підставі викладеного захисник ОСОБА_2 просив суд, по-перше, визнати дії старшого слідчого СВ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 в частині повідомлення про підозру ОСОБА_4 08.04.2016 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та проведення слідчих дій відносно ОСОБА_4 такими, що суперечать вимогам КПК України та, по-друге, визнати затримання ОСОБА_4, яке було незаконно здійснено 07.04.2016 року незаконним, визнати постанову про обєднання матеріалів досудового розслідування за № 42015130460000009 від 11.09.2015 року та матеріалів досудового розслідування за № 12016130460000422 від 13.05.2016 року, винесену прокурором Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_9В, такою, що суперечить вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні надав аналогічні пояснення, викладені в його скаргах, поданих до початку підготовчого судового засідання, просив суд визнати дії слідчого щодо проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 без внесення відомостей до ЄРДР незаконними, а також визнати незаконними дії слідчого щодо затримання ОСОБА_4, та незаконними дії прокурора щодо обєднання матеріалів досудового розслідування, просив суд їх задовольнити, про що постановити відповідну ухвалу.

Захисник ОСОБА_1 підтримав скарги, подані захисником ОСОБА_2 та просив суд їх задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали скарги, подані захисником ОСОБА_2 та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення скарг, поданих захисником ОСОБА_2, зазначив, що всі слідчі дії, проведенні на досудовому розслідуванні відповідають вимогам КПК України.

Розглянувши скарги захисника ОСОБА_2, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання щодо заявлених скарг, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правиламистатей 314-316 КПК України. Оскільки зазначеними статтями не передбачений порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, такий розгляд має відбуватися за правилами, встановленими для порядку проведення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 4-8 частини першоїабочастиною другою статті 284цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

В підготовчому судовому засіданні суд не проводить дослідження доказів та не дає оцінку допустимості доказів, які отримані під час досудового розслідування. В даній стадії судового провадження доводи захисника щодо порушень під час досудового розслідування не можуть бути перевірені, оскільки це можливо лише при судовому розгляді при дослідженні доказів та їх оцінці, тому суд вважає заявлені скарги передчасними.

Крім того, захисник ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 23.03.2016 року разом з ОСОБА_11 вимагала та отримала неправомірну вигоду від ОСОБА_10 за вчинення в інтересах останнього будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди, однак в обвинувальному акті не зазначено, що саме ОСОБА_4 вимагала від ОСОБА_10 неправомірну вигоду, а також отримала неправомірну вигоду від ОСОБА_10 за вчинення в інтересах останнього будь-якої дії з використанням службового становища. Виходячи зі змісту обвинувального акту ОСОБА_4 взагалі не спілкувалася з ОСОБА_10 та ніколи не висувала щодо нього жодних вимог. Також виходячи зі змісту обвинувального акту слідчим під час його складання не вказано, яким саме способом була досягнута змова між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в отрманні неправомірної вигоди, не вказано мотив та мету, та не розкрито конкретні злочинні дії, які було вчинено ОСОБА_4 Крім того, досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 проводилося до внесення відомостей щодо неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є грубим порушенням процесуального законодавства та суперечить вимогам ч. 3 ст. 214 КПК України.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання, заявлене захисником ОСОБА_2 та просили його задовольнити.

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту, вважав, що в справі наявні всі підстави для призначення судового розгляду.

Заслухавши клопотання та думку щодо заявленого клопотання, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Вимоги щодо змісту обвинувального акту передбачені ст.. 291 КПК України. Так, відповідно до п. 5 ч. 2 зазначеної вище статті обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи зі змісту обвинувального акту, складеного старшим слідчим СВ Кремінського ВП ГУПН в Луганській області ОСОБА_5, та затвердженим прокурором Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_9, слідчим не розкрито в повній мірі обєктивні та субєктивні ознаки злочину, скоєного ОСОБА_4 Так, ОСОБА_4 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди особою, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням такої вигоди, що містить склад правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України за двома епізодами.

Разом з тим, висуваючи обвинувачення за вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, слідчий не дав повну та чітку кваліфікацію дій кожного із співучасників, що характеризується принципом індивідуалізації кримінальної відповідальності, не зазначив мотив та мету вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Кримінальна відповідальність повинна бути максимально конкретизована, індивідуалізована, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи обвинуваченого. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

До того ж, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_4 повністю повторене обвинувачення ОСОБА_3, однак не конкретизуються дії самої ОСОБА_4, які конкретні дії вона вчинила в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, та яким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 досягли змови на скоєння даного правопорушення. В обвинувальному акті не зазначено, яка саме службова особа повинна була вчинити та вчинила дії в інтересах заявника з використанням службового становища.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про неможливість призначення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, через наявність грубого порушення процесуального законодавства при складанні обвинувального акту.

Керуючись ст. ст. 314 -317 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42015130460000009 від 11.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3ст. 368 КК України,прокурору Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя Т.І.Кобзій