Ухвала суду № 59088271, 19.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3351/16-ц 19.07.2016 190716 19.07.2016

Провадження №22-ц/784/1597/16 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 50

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М, ОСОБА_2 ,

при секретарі судового засідання - Лептуга С.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що з 07 червня 2014 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2015 року розірвано. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач з грудня 2014 року мешкає окремо, матеріальну допомогу на утримання дитини до вересня 2015 року надавав не систематично, а з вересня почав сплачувати мінімальний розмір аліментів в сумі 350 грн., чим ставить її та дитину в скрутне матеріальне становище.

В даний час вона не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною, її доходи зводяться лише до виплаченої державою допомоги по догляду за їх спільною дитиною та аліменти на старшу доньку. А тому вона має право на утримання від відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач працює, має можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільної доньки та її, до досягнення дитиною трирічного віку, позивач просила стягнути з відповідача аліменти щомісячно на утримання дитини в розмірі 900 грн. до досягнення нею повноліття та на її утримання до досягнення дитиною трьох років у сумі 689 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 07 квітня 2016 року і до повноліття дитини. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 250 грн. щомісяця до досягнення дитиною трьох років, тобто до 03 жовтня 2017 року. Рішення в частині стягнень аліментів в сумі платежу за один місяць допущено до негайного виконання та розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, погоджуючись та не оспорюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дружини, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні цих вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та позивача, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача на користь непрацездатної дружини та з врахуванням обставин даної справи дійшов висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати кошти на її утримання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За змістом вказаних правових норм право на утримання у позивача виникло у зв'язку з тим, що вона є матір'ю їх спільної з відповідачем дитини, незалежно від обставин перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2014 року, який заочним рішенням Центрального районного судом м. Миколаєва від 21 грудня 2015 року розірвано ( а.с.5,12).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з врахуванням наявності інших утриманців ( батьків та неповнолітньої дитини) правильно визначив наявність підстав для присудження аліментів на користь тимчасово непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку, враховуючи обов'язок відповідача надавати утримання тимчасово непрацездатної дружини, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.4 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівникові, у тому числі в разу відрахування за кількома виконавчими документами.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2015 року з нього на користь його матері ОСОБА_6 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі ? частки з усіх видів заробітку, а рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2015 року з відповідача на користь батька ОСОБА_7 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки, що складає ? частку від його заробітку ( а.с.40,41), а з врахуванням аліментів на утримання неповнолітньої дитини до її повноліття розмір стягнення з його заробітної плати становить 67%, що не відповідає вимогам ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Як пояснила позивач у суді апеляційної інстанції у вересні 2015 року вона вже зверталася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, в той же час відповідач предявив до неї вимоги по оспорюванню батьківства. Згодом обидва позови було залишено без розгляду.

Після чого рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2015 року з відповідача на користь його матері ОСОБА_6 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі ? частки з усіх видів заробітку, а рішенням Корабельного районного суд м. Миколаєва від 26 листопада 2015 року на користь батька ОСОБА_7 стягнуто аліменти 1/4 частки, що складає ? частку від його заробітку.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач, знаючи про наміри позивача щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини, навмисно погіршив своє матеріальне становище. Більш того, при вирішенні питання про стягнення аліментів з відповідача на користь його батьків слід було б враховувати наявність інших осіб, які мають право на утримання від нього. Проте виходячи із змісту рішень вказані обставини судом не зясовувалися та враховані не були.

У суді апеляційної інстанції відповідач вказав, що не має наміру звертатися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання батьків.

Що ж стосується фактичного виконання рішень судів про стягнення аліментів з відповідача на користь його батьків, то відомості про реальне їх виконання як в примусовому порядку, так і в добровільному в матеріалах справи відсутні. Наявні в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішень судів без направлення виконавчого документу за місцем роботи боржника та проведення відрахувань із його заробітної плати, не є свідченням їх належного виконання. А твердження відповідача про добровільну сплату ним коштів на утримання батьків не підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: