Рішення № 59088200, 14.07.2016, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/2330/15-ц

Провадження № 2/390/44/16

"14" липня 2016 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарі Шматковій А.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідача 2 ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи 2 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фермерського господарства «ОСОБА_7 Танриверді-Огли», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області та Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок,

встановив:

Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «ОСОБА_7 Танриверді-Огли», ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку № 544, площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544; визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, скасувавши запис № 7377746 від 17.10.2014 про державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсною додаткову угоду від 18.11.2014 до договору оренди землі від 23.05.2006, укладену між ОСОБА_2 та фермерським господарством «ОСОБА_7 Танриверді-огли», скасувавши запис № 7758744 від 18.11.2014 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за фермерським господарством «ОСОБА_7 Танриверді-огли» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; відшкодувати за рахунок відповідача-2 судові витрати понесені позивачем у справі. В обґрунтування позову зазначила, що 08 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про що в державному реєстрі вчинено запис № 1172. Згідно з цим договором міни відповідач-2 передала позивачеві у власність земельну ділянку № 544 площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544. Згідно із вимогами статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на дату укладення договору міни), приватним нотаріусом ОСОБА_9 на державному акті на право власності на земельну ділянку серії КР № 056761 від 06.12.2005, виданому ОСОБА_2 зроблено запис про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_6. На цьому ж державному акті Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі зроблено запис про реєстрацію права на земельну ділянку в поземельній книзі 23.12.2011 за реєстровим номером 3522580300040000544:3:02. Таким чином, в силу положень статті 126 Земельного кодексу України, статті 334 Цивільного кодексу України (в редакціях, що діяли на дату укладення договору міни) ОСОБА_6 з 08.12.2011 є законним власником земельної ділянки №544, площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544. Крім того, вищевказана земельна ділянка є обтяженою договором оренди землі від 23.05.2006 укладеному між відповідачами зі строком оренди до 26 травня 2016 року. В результаті набуття позивачкою права власності на земельну ділянку до неї перейшли також і всі права та обовязки орендодавця по цьому договору оренди. Користуючись своїм правом, позивач в жовтні 2015 року вирішила зареєструвати своє право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Подавши до Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі заяву на отримання витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, позивач 23.10.2015 отримала рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до ДЗК у зв'язку з тим, що позивачка не є належним заявником, тобто спірна земельна ділянка зареєстрована за іншою особою. 28.10.2015 позивач отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 46499422 на спірну земельну ділянку і їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 в жовтні 2014 року подала оголошення в газету про втрату свого державного акта на земельну ділянку, отримала в Управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі його завірену копію, отримала витяг з ДЗК на своє ім'я та подала документи державному реєстратору на реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку. Позивач вважає, що на цей час лише вона є єдиним законним власником земельної ділянки, вказане її право оспорюється та не визнається відповідачами, свідоцтво про право власності видане ОСОБА_2 та додаткова угода до договору оренди землі, укладена між відповідачами, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. У звязку із чим, вона звернулася до суду.

16.12.2015 ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6, ОСОБА_8, в якій просила визнати недійсним договір міни, укладений 08.12.2011 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 04.03.2011 за реєстровим номером 142, діяла представник ОСОБА_8, який був посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_9, та за реєстрований в реєстрі за № 1172. Свої вимоги мотивувала тим, що спірним договором міни фактично здійснено обмін земельної частки (паю) на іншу земельну ділянку, яка не знаходиться в єдиному масиві, а взагалі знаходиться в іншому населеному пункті, внаслідок чого було здійснено обхід мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Оскільки спірний договір міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що суперечить вимогам п. 15 Перехідних положень ЗК України, то в силу положень вищенаведених норм він не відповідає вимогам закону і тому не має юридичної сили і повинен бути визнаний недійсним. Жодних довіреностей ОСОБА_8 на укладення договору міни належної їй земельної ділянки, площею 6,5672 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522580300:02:000:0544, вона ніколи не давала та з цього приводу документів не підписувала.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечив та зазначив, що укладаючи спірний договір міни ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не порушили норми закону, встановлений мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, принцип обміну «пай» на «пай» визначений Верховним Судом України у своїх постановах. ОСОБА_6 успадкувала від свого батька ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 4,31 га, під номером 471 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка є саме тим «паєм» в розумінні висновків Верховного Суду України та вимог закону, оскільки була отримана спадкодавцем у власність в результаті виділення в натурі земельної частки (паю), яка належала спадкодавцю як колишньому члену КСП. Після виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості, право власності спадкодавця на земельну ділянку було оформлено державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 202801 від 24.12.1999. Після успадкування позивач ОСОБА_6 поділила свою земельну ділянку та отримала окремі державні акти кожний на 0,0101 га, який відповідно до договору міни обміняла на земельну ділянку ОСОБА_2 Норма ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прямо передбачено, що обміненими можуть бути також земельні ділянки на межі іншого масиву. Крім того, ця норма закону не містить обмежень щодо міни земельних ділянок, які мають різні площі.

Представник відповідача ОСОБА_11 господарства «ОСОБА_7 Танриверді-Огли» до суду не зявився, надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі про нового власника свідчить про нездійснення ОСОБА_6 відповідної державної реєстрації договору міни земельної ділянки, що свідчить про неукладення такого договору, а тому в такому випадку позивач вибрала хибний спосіб захисту своїх прав і суд не може визнати право власності на земельну ділянку за договором, який неукладений. У звязку із цим, вважає за необхідне відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову через безпідставність та необґрунтованість її позовних вимог (а.с. 212-213 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти позову заперечили, подали зустрічну позовну заяву, в якій просили суд визнати недійсним договір міни, укладений 08 грудня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, від імені якої по нотаріально посвідченій довіреності діяла ОСОБА_8. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що вказаний договір, укладений з порушенням мораторію на відчуження земельних ділянок встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, з перевищенням представником ОСОБА_8 повноважень, оскільки ОСОБА_2 не надавала вказаному представнику довіреностей на розпорядження своєю земельною ділянкою.

Представник третьої особи Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області ОСОБА_5 в судовому засіданні просила первісний позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечила.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції надіслав до суду клопотання, просив розглядати справу без участі представника реєстраційної служби (а.с.47 т.1).

Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, від імені якої по довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 04.03.2011 за реєстровим № 142, діяла його представник ОСОБА_8, укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про що в державному реєстрі вчинено запис № 1172. Згідно з цим договором міни ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 у власність, належну їй земельну ділянку № 544 площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544, а ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_2, належну їй земельну ділянку № 2573 площею 0,0101 га, що розташована на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3522582800:02:000:2573. (а.с. 9-10 т.1). Приватним нотаріусом Кіровоградського районного округу ОСОБА_9 на державному акті на право власності на земельну ділянку серії КР №056761 від 06.12.2005, виданому ОСОБА_2, зроблено запис про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_6 і вказаний державний акт прикріплено до договору міни. На цьому ж державному акті Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі зроблено запис про реєстрацію права на земельну ділянку в поземельній книзі 23.12.2011 за реєстровим номером 3522580300040000544:3:02. Вказаний запис скріплено гербовою печаткою Управління Держкомзему у Кіровоградському районі та підписом начальника управління ОСОБА_12 (а.с.12 т.1).

З реєстраційної справи на обєкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер 3522580300:04:000:0544 вбачається, що ОСОБА_2 подала оголошення в газету про втрату свого державного акта на земельну ділянку серії КР № 056761 від 06.12.2005, отримала в Управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі його завірену копію та подала документи державному реєстратору на державну реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522580300:04:000:0544 (а.с. 107-156 т.1).

17.10.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_13 прийнято рішення № 16569883 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522580300:04:000:0544 за ОСОБА_2 (а.с.129 т.1).

20.11.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_13 прийнято рішення № 17344685 про державну реєстрацію обтяження права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522580300:04:000:0544, а саме зареєстроване право оренди за ФГ «ОСОБА_7 Танриверді-огли» на строк 10 років на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 23.05.2006, укладеної 18.11.2014 між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_7 Танриверді-огли» (а.с.154 т.1).

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, за допомогою належних та допустимих доказів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 2, 6 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату укладення договору міни) було передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами частини 3 статті 334 ЦК України, в редакції, що діяла на дату укладення договору міни, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на дату укладення договору міни) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Дослідивши в судовому засіданні договір міни від 08.12.2011 та державний акт на земельну ділянку серії КР № 056761 від 06.12.2005, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_6 23.12.2011 виникло право власності на земельну ділянку № 544 площею 6,5672га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544.

Із відповіді Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі № 9-28-99.5-2295/15-16 від 27.04.2016 вбачається, що в 2011 році поземельні книги в електронному вигляді велися ДП ЦДЗК, Кіровоградська філія якого ліквідована 2013 році. В паперовому вигляді поземельні книги велися Управлінням Держкомзему, яке в 2013 році реорганізовано в Управління Держземагенства, що створено шляхом поділу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, права та обовязки якому було передано не в повному обсязі. Оскільки в державному акті стоїть відмітка про перехід права власності до ОСОБА_6, завірена печаткою та підписом керівника, то Управління не сумнівається, що відповідний запис був внесений до поземельної книги, тому що посадова особа, яка зробила відмітку, начальник ОСОБА_12 несе повну відповідальність за свої дії. Така сама відмітка на архівному примірнику державного акта, який залишається в Управлінні, не ставилася, тому що це не передбачено чинним законодавством (а.с. 220-221 т.1).

Твердження представника ОСОБА_2 про те, що у ОСОБА_6 не виникло право власності на земельну ділянку, у звязку з невнесенням запису про перехід права власності до поземельної книги, суд відхиляє з огляду на недоведеність цього твердження відповідачем відповідними доказами. Натомість позивачем надано для огляду оригінали договору міни та державного акта з відповідними наявними записами про перехід права власності скріпленими гербовими печатками та підписами посадових осіб державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з пункту 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Дії відповідача ОСОБА_2 щодо отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку на своє імя, яка відчужена нею раніше на користь ОСОБА_6, та відповідно реєстрація цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, укладання додаткової угоди з ФГ «ОСОБА_7 Танриверді-огли» щодо продовження терміну оренди земельної ділянки, подання зустрічної позовної заяви у цій справі засвідчують факт не визнання, оспорювання відповідачем ОСОБА_2 права власності позивача ОСОБА_6 на земельну ділянку.

Також суд враховує, що не може на один і той самий обєкт нерухомого майна (земельну ділянку) існувати два правовстановлюючі документи, які видані різним особам.

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно із ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, укладена 18.11.2014 між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_7 Танриверді-огли» додаткова угода до договору оренди землі від 23.05.2006 суперечить змісту вищевказаних правових норм, оскільки укладена поза волею ОСОБА_6

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

По зустрічному позову суд приходить до наступних висновків.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно із статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З тексту довіреності виданої ОСОБА_2 та посвідченої приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9 04.03.2011 за реєстровим №142, вбачається, що ОСОБА_8 не перевищила свої повноваження при укладенні договору міни зі ОСОБА_6 Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів в підтвердження її доводів про те, що вона не надавала ОСОБА_8 довіреності на укладання договору міни земельної ділянки. Крім того, таке твердження відповідача спростовується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_14, де останній надає згоду на укладання договору міни земельної ділянки № 544, площею 6,5672 гектарів, а також копією витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2011 рік приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, в якому за № 102 зареєстрована довіреність ОСОБА_2 на розпорядження земельною ділянкою (а.с.88-89, 191-193 т.1).

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

В постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 по справі № 6-172цс14 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та пунктів 3, 5 Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року N 288, дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай».

В ст.ст. 1, 2, 3, 12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вбачається, що «паєм» є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка набута особою внаслідок реалізації нею права на виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.02.2010 ОСОБА_6 успадкувала від свого батька ОСОБА_10 земельну ділянку площею 4,31 га під номером 471 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.83-85 т.1)

У довідці Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі від 25.01.2016 зазначено, що вказана земельна ділянка набута ОСОБА_10 в результаті реалізації права колишнього члена колективного сільськогосподарського підприємства (а.с. 159 т.1).

Згідно з вимогами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, до позивачки ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом перейшли всі права і обовязки власника земельної ділянки, який набув таке право власності за рахунок виділення в натурі земельної частки (паю). При цьому, в результаті спадкування (переходу прав від померлої особи) правовий статус і цільове призначення земельної ділянки не змінилися.

Позивачка ОСОБА_6 поділила свою земельну ділянку площею 4,31 га та отримала окремий державний акт серії ЯЛ № 675899 від 01.08.2011, на земельну ділянку, площею 0,0101 га. Відповідно до договору міни позивач ОСОБА_6 обміняла на земельну ділянку ОСОБА_2, саме свою вищевказану земельну ділянку площею 0,0101 га (кадастровий номер 3522582800:02:000:2573), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 86 т.1).

Отже, суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,0101 га, яка належала ОСОБА_6, є саме тим «паєм» в розумінні висновків Верховного Суду України та вимог закону, оскільки була отримана спадкодавцем у власність в результаті виділення в натурі земельної частки (паю) колишнього члена КСП.

Статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що обміненими можуть бути також земельні ділянки на межі іншого масиву. Вказана норма Закону не містить вимог та обмежень щодо міни земельних ділянок за площами.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, в порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України, не надано жодних доказів в підтвердження порушення ОСОБА_6 при укладенні договору міни вимог п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Доводи представника ОСОБА_2 зводяться до припущень.

Отже, суд приходить до висновку, що при укладенні договору міни від 08.12.2011 сторони не порушили вимоги п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 16, 203, 215, 239, 241, 319, 321, 334, 392 ЦК України, ст. ст. 125, 126, 152, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_6 до фермерського господарства «ОСОБА_7 Танриверді-Огли», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області та Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку № 544 площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544.

Визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № 28271568 від 17.10.2014 на земельну ділянку № 544 площею 6,5672 га, що розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3522580300:04:000:0544, скасувавши запис № 7377746 від 17.10.2014 про державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсною додаткову угоду від 18.11.2014 до договору оренди землі від 23.05.2006 укладену між ОСОБА_2 та фермерським господарством «ОСОБА_7 Танриверді-огли», скасувавши запис № 7758744 від 18.11.2014 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за фермерським господарством «ОСОБА_7 Танриверді-огли» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі в сумі 2708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 68 (шістдесят вісім) к.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_15