Ухвала суду № 59087441, 20.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6073/16-ц Провадження № 22-ц/772/2267/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 54Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Державного агентства водних ресурсів України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 регіонального управління водних ресурсів про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

24.03.2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Державного агентства водних ресурсів України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, з підстав порушення відповідачем при його звільненні положень ст.ст. 36, п.2 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року ( журнал судового засідання) до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Вінницьке регіональне управління водних ресурсів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним Наказ Державного агентства водних ресурсів України від 29.02.2016 р. №42-ос «Про звільнення ОСОБА_5». Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді начальника ОСОБА_6 регіонального управління водних ресурсів на умовах строкового трудового договору з терміном дії до 30 квітня 2018 року та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13839,18 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій вказав, що вважає рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неповного встановлення обставин у справі та прийняття помилкового рішення, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник позивача просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

У задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегія суддів відмовила з підстав ненаданням доказів на підтвердження поважності причин неявки представника, а також з урахуванням того, що апелянт є юридичною особою, а отже мав можливість забезпечити до суду явку іншого представника, а також з урахуванням вимог п.1 ст.157 ЦПК України.

У задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи колегія суддів відмовила з тих підстав, що причини неявки представника є не поважними, а також з урахуванням того, що третя особа є юридичною особою, а отже мали можливість забезпечити до суду явку іншого представника, а також з урахуванням вимог п.1 ст.157 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державного агентства водних ресурсів України від 29.04.2011 року № 88-ос "Про призначення ОСОБА_5К." ОСОБА_5 був призначений на посаду начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 4 травня 2011 року на умовах, передбачених контрактом./а.с.11/

Наказом Держводагентства № 72-00 від 29.04.2015 р. "Про продовження дії контракту" продовжено строк дії контракту від 4 травня 2011 року № 48, укладеного з ОСОБА_5, як з начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, строком на три роки, з 1 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року включно./а.с. 18/

29 квітня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 до контракту від 4 травня 2011 року № 48, якою продовжили строк дії контракту з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року включно./а.с.19/

Відповідно до п.1.2. контракту цей контракт є особливою формою трудового договору. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником та організацією, які з боку останнього реалізуються Агентством. Згідно з п.1.5. контракту керівник підзвітний Агентству в межах, встановлених чинним законодавством, положенням про організацію та цим контрактом.

02 грудня 2015 р. наказом Держводагентства № 146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" вирішено: реорганізувати Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг шляхом його перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів; установити, що Вінницьке РУВР є правонаступником БУВР Південного Бугу, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обовязки БУВР Південного Бугу; утворити комісію з реорганізації БУВР Південного Бугу у складі пяти осіб, до якої перейшли повноваження щодо управління справами БУВР Південного Бугу. Наведеним наказом зобовязано комісію з реорганізації не пізніше, ніж за два місяці письмово попередити всіх працівників БУВР Південного Бугу про зміни умов праці та можливе вивільнення; забезпечити працівникам БУВР Південного Бугу соціально-правові гарантії, передбачені чинним законодавством, для працівників, що вивільняються у звязку з реорганізацією; повідомити профспілковий орган та державну службу зайнятості про можливе вивільнення працівників БУВР Південного Бугу у звязку з реорганізацією, відповідно до чинного законодавства./а.с.20/

29 лютого 2016 року наказом Державодагентства № 42-ос "Про звільнення ОСОБА_5" вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 01.03.2016 р. у звязку з реорганізацією цього ж управління, згідно з п.1 ст.40 Кодексу України про працю, підпунктом "г" пункту 5.2. укладеного контракту, та припинити дію контракту від 04.05.2011 р. № 48, укладеного відповідно до наказу Держводагентства від 29.04.2011 р. № 86-ос. Підставою зазначені наказ Держводагентства від 01.12.2015 року № 146 "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг"; п.1 ст.40 КЗпП України; попередження про майбутнє звільнення із займаної посади; п.6 Порядку погодження з ОСОБА_8 Міністрів Автономної республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року № 818./а.с. 23/

Відповідно до положення про Державне агентство водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 393, Держводагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем не було додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а саме у відповідності до положень ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України відповідач не забезпечив можливість позивачу реалізувати право на переведення у встановленому законодавством порядку, а пропозиція переведення на посаду начальника ОСОБА_6 РУВР з умовою проходження відкритого конкурсного відбору не може вважатися належною пропозицією іншої роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє апеляційну скаргу з огляду на наступне.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівників, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від6.11.1992 року № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз»яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобовязані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на такому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач одночасно з попередженням про звільнення у звязку зі змінами в організації виробництва і праці зобовязаний був запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Посилання апелянта на неврахування судом абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року № 777, який визначав необхідність призначення керівників субєктів господарювання державного сектору економіки виключно за результатами конкурсного відбору, та який на час звільнення позивача було виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1180 від 16.12.2015 року є безпідставним з огляду на те, що у ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов висновку, що пропозиція переведення на посаду начальника ОСОБА_6 РУВР з умовою проходження відкритого конкурсного відбору від 01.03.2016 року взагалі не може вважатися належною пропозицією іншої роботи в розумінні ст. 49-2 КЗпП України, з урахуванням також і того, що наказ Держводоагенства № 48-ос «Про оголошення конкурсу» було видано 11.03.2016 року, тобто вже після звільнення позивача, що фактично зробило неможливим переведення працівника за умови проходження конкурсу.

На підставі наявних у справі доказів, наказу № 146 від 02.12.2015 року « Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг» та наказу № 2 голови комісії з реорганізації БУВР Південного Бугу від 28.12.2015 року про попередження про можливе вивільнення працівників БУВР Південного Бугу та ознайомлення із структурою апарату ОСОБА_6 РУВР судом встановлено, що в управлінні відбулося скорочення чисельності та штату, зокрема скорочена посада начальника. / а.с. 78,87-89/

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивача на роботі є правильним, оскільки базується на встановлених у судовому засіданні фактах порушення відповідачем норм закону при звільненні із займаної посади ОСОБА_5 та відповідає положенням ч.4 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якої, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки суд встановив, що звільнення відбулось незаконно, а стягнення середнього заробітку може мати місце лише при встановленні незаконності звільнення і як наслідок вимушеного прогулу. Розмір стягнутої суми відповідачем не оскаржується.

Враховуючи наведене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного агентства водних ресурсів України відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 регіонального управління водних ресурсів про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: П.В. Кучевський

ОСОБА_3

/підписи/

Згідно з оригіналом: